Рішення № 119527670, 05.06.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 червня 2024 р. Справа № 120/1550/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо неврахування при обчислені пенсії позивача довідок про розмір її заробітної плати та не застосування коефіцієнта страхового стажу - 0,27833.

Ухвалою від 14.02.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було.

З огляду на викладене, а також керуючись положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, на думку суду, наявні підстави для вирішення даної справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/6490/23, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на дострокове призначення пенсії періоди роботи з 01.03.1995 року по 30.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.12.2000 року, з 01.01.2001 року по 29.11.2002 року, з 01.12.2002 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 03.03.2014 року, з 29.10.2014 року по 15.01.2016 року на посаді гранувальника алмазів в діаманти і призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 27.03.2023 року.

На виконання даного рішення, з 27.03.2023 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Втім, як зазначила позивач в позовній заяві, з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.01.2024 їй стало відомо, що відповідачем при призначенні пенсії не були враховані довідки про заробітну плату №159 від 24.02.2016 та №59-к від 24.02.2015, оскільки РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Також позивач зазначила, що відповідачем при обрахунку розміру пенсії протиправно не було застосовано коефіцієнт страхового стажу - 0,27833.

Наведені вище обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, частиною 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VІ визначено, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV) якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Основним принципом цього договору є те, що держави домовились між собою про збереження пенсійних прав громадян, які працюють на територіях цих держав. Визначальним є застосування законодавства тієї держави, де проживає особа. Ця держава несе всі витрати на пенсійне забезпечення незалежно від місця, де набутий трудовий стаж. Отже, основним принципом пенсійного забезпечення за даною Угодою є територіальний принцип, якій суттєво відрізняється від принципу інших міжнародних договорів - пропорційного принципу, коли кожна держава несе фінансову відповідальність за періоди роботи, набуті на її території.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

З огляду на вказану норму та враховуючи те, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування запроваджений в Україні з 01.07.2000, але такий облік не охоплює осіб, які працювали поза межами України, Верховний Суд у постанові від 29.01.2024 у справі №560/5001/21 прийшов до висновку, що підтвердження нарахованої заробітної плати для осіб, які працювали поза межами України та мають право на призначення пенсії в Україні, має відбуватися на підставі первинних документів.

Поряд з цим, у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.11.2023 у справі 560/764/21, а також у вже згаданій вище постанові від 29.01.2024 Верховний Суд вказав на можливості врахування відомостей, зазначених в довідках про заробітну плату, отриману поза межами України (в РФ), лише за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд РФ, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.

Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до підпункту 3 пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

В даному ж випадку, із матеріалів справи слідує, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком, окрім іншого, надано довідки про заробітну плату, зокрема №159 від 24.02.2016 та №59-к від 24.02.2015.

Жодних зауважень до наданих довідок відповідачем у листі від 19.01.2024 не викладено.

За таких обставин, заробітна плата позивача за періоди трудової діяльності, що вказані у довідках №159 від 24.02.2016 та №59-к від 24.02.2015 підлягала врахуванню при обчисленні розміру її пенсії.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що згідно довідок №159 від 24.02.2016 та №59-к від 24.02.2015 роботодавець підтвердив, що за вказані у них періоди всі відрахування в Пенсійний фонд РФ здійснювалися у встановленому порядку.

Щодо посилань відповідача на припинення з 01.01.2023 року участі у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, суд зазначає наступне.

На переконання суду такі доводи пенсійного органу є неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі РФ в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем довідки не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча і РФ припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати отриманої у РФ.

Подібного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/6490/23 від 04 грудня 2023 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що протиправно не враховано довідки про заробітну плату позивача №159 від 24.02.2016 та №59-к від 24.02.2015 при обчисленні розміру її пенсії.

Як наслідок, відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням довідок №159 від 24.02.2016 та №59-к від 24.02.2015.

Що ж до вимог даного позову, які стосуються незастосування відповідачем коефіцієнта страхового стажу 0,27833, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 1058-ІV, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс = См х Вс / 100 х 12, де:

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

В даному ж випадку, в позовній заяві позивач зазначає, що її страховий стаж становить 27 років 10 місяців 10 днів, що складає 334 місяці.

Поряд із цим, із листа відповідача від 19.01.2024 слідує, що страховий стаж позивача складає 26 років 11 місяців 20 днів, що становить 323 місяці.

Таким чином, коефіцієнт страхового стажу позивача розрахований відповідачем із показника (См) суми місяців страхового стажу - 323, а позивач наполягає на необхідності застосування показника (См) - 334.

Разом із тим, суд зазначає, що страховий стаж позивача, який був зарахований відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком становить 26 років 11 місяців 20 днів (323 місяці), а тому відповідачем цілком обґрунтовано здійснено розрахунок коефіцієнту страхового стажу виходячи із показника (См) - 323.

При цьому, в межах даної справи позивачем не оскаржуються будь-які дії відповідача щодо не зарахування до її страхового стажу будь-яких періодів її трудової діяльності чи/або дії останнього, які б стосувались обрахунку її страхового стажу.

Суд зазначає, що за наявного у позивача страхового стажу, який був зарахований відповідачем при призначенні їй пенсії (26 років 11 місяців 20 днів), відсутні підстави для зобов`язання відповідача застосувати при обчисленні розміру її пенсії коефіцієнт страхового стажу 0,27833, тобто розрахованого із показника (См) - 334.

Суд наголошує, що у випадку незгоди позивача із діями відповідача щодо обрахунку її страхового стажу, остання не позбавлена можливості звернутись до суду із відповідним позовом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог даного позову в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути понесені нею витрати в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 довідок про заробітну плату №159 від 24.02.2016 та №59-к від 24.02.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 27.03.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату №159 від 24.02.2016 та №59-к від 24.02.2015 та з урахуванням уже виплачених сум пенсії.

В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено 05.06.2024.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна