Рішення № 119524339, 04.06.2024, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/5436/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новогувинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду із вище вказаною заявою згідно якої просять визнати за ними право власності на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування.

У обґрунтування наведеного зазначили, що у квітні 1994 року помер ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 набув право на земельну частку (пай) реформованої агрофірми "Сінгури" в зв`язку із тим, що був членом колективного сільськогосподарського підприємства "Сінгури", однак не встиг отримати сертифікат на неї у зв`язку зі смертю. Після смерті останнього ОСОБА_4 прийняла спадщину та фактично вступила в управління спадковим майном. У квітні ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . У власності померлої перебувала земельна ділянка на яку вона за життя не встигла оформити правовстановлюючі документи. Приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Враховуючи наведене, позивачі вимушені звернутись до суду із даним позовом.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, однак скерували до суду заяви щодо проведення судового розгляду справи у їх відсутність. Представник позивачів у своїй заяві вимоги підтримав у повному обсязі, а представник відповідача при вирішенні даного спору покладався на розсуд суду.

Враховуючи наведене, судом ухвалено здійснювати судовий розгляд справи у відсутність учасників та, відповідно, без фіксації його перебігу технічними засобами, що відповідає приписам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.

Позивачі є громадянами України, мають зареєстроване місце проживання, отримували код платника податків та сплатили судовий збір при зверненні до суду із даною заявою.

Тесть ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 , ОСОБА_3 помер у с. Пряжів Житомирського району Житомирської області ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 86 років.

ОСОБА_3 був включений до списку померлих громадян, які мають право на земельну частку (пай) реформованої агрофірми "Сінурги".

ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .

Дружина ОСОБА_1 та сестра ОСОБА_2 , ОСОБА_4 померла у м. Житомирі 28 квітня 2013 року у віці 73 років.

Померла не отримувала свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) реформованої агрофірми "Сінгури", що належало померлому ОСОБА_3 в зв`язку з відсутністю у неї сертифікату.

Акт на право колективної власності на землю агрофірми "Сінгури" Сінгурівською сільською радою зареєстровано 10 травня 1995 року.

21 серпня 2023 року приватним нотаріусом винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на згадуване даним рішенням майно.

7 грудня 202 року приватним нотаріусом винесено постанову про відмову ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на згадуване даним рішенням майно.

Нормами законодавства України вказані правовідносини врегульовано наступним чином.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За таких обставин, згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 9 квітня 2024 року в справі № 175/2209/19 та від 1 лютого 2023 року у справі № 289/624/21.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 6 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року №19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям", відповідно до пункту 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу (далі - СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовано зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, позивачі бажають набути у порядку спадкування після ОСОБА_4 право власності на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_3 . Разом з тим, із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що громадянин ОСОБА_3 був включений до списку померлих громадян, які мають право на земельну частку (пай) реформованої агрофірми "Сінурги". Однак, у вищевказаному списку відсутні будь-які ідентифікуючі відомості щодо цієї особи, а тому суд позбавлений можливості встановити чи є ОСОБА_3 , який вказаний у зазначеному списку, та ОСОБА_3 , який є спадкодавцем ОСОБА_4 однією і тією ж особою.

Крім того, згідно з усталеною практикою Верховного Суду для встановлення факту набуття особою права на земельний пай необхідна наявність трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Однак, попри пропозиції суду, стороною позивача у розпорядження суду не надано доказів перебування ОСОБА_3 в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства "Сінгури" на час паювання, що знову ж таки позбавляє суд можливості встановити чи набув ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай), яку позивачі бажають отримати у власність в порядку спадкування за наслідками розгляду цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням того, що позивачами належними та допустимими доказами не доведений факт входження вищевказаної земельної частки (паю) до спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Результати розгляду справи не дають підстав для здійснення розподілу судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 4 червня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко