Рішення № 119522514, 05.06.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1891/24

Провадження № 2/463/921/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді - Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судового засідання - Гавц О.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у справі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в :

представник Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Універсальна» звернувся до суду із зазначеним вище позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Універсальна» 27183,73 грн. виплаченого страхового відшкодування, судовий збір в розмірі 3028,00 грн, а також 4500,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.03.2024 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі. Всі наявні у справі докази були надані стороною позивача.

Відповідачу скеровувалась ухвала про відкриття провадження, позов з додатками на адресу зазначену у позові та на адресу реєстрації, яка підтверджена інформацією наданою Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області, а також відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру. Окрім того, інформація про наявність такого позову у Личаківському суді була розміщена у відкритому доступі на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет - http://court.gov.ua

Таким чином, відповідач, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про наявність поданого Приватним акціонернимтовариством «Страховакомпанія «Універсальна» позову про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, відзиву на позов із викладом своїх заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог чи заяви про визнання позову на адресу суду не скерував. З врахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи (позовній заяві), в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , керуючи автотранспортним засобом БМВ д.н.з. НОМЕР_1 , 05.04.2023р. о 15 год. 45 хв. на вул. Куликівська, 18 у м. Львові, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з припаркованим автомобілем Форд, д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило технічні пошкодження транспортних засобів, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишила, чим порушила вимоги п.п. 1.5, 2.10 а, д, 13.1 ПДР України.

А тому ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., та адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, що підтверджено копією постанови Личаківськоо районного суду міста Львова від 10 травня 2023 року (а. с. 12).

Як передбачено ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Пунктом 7 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею ст. 1187 ЦК України діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини.

Згідно роз`яснень, що містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, відповідно до ч. 2 ст.1192 ЦК України.

Судом встановлено, що 31.05.2022 року між власником транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/215/040435, згідно якого забезпеченими є майнові інтереси власника транспортного засобу: «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.15).

Відповіддю від НПУ №3023096371241703 про дорожньо-транспортну пригоду підтверджено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 05 квітня 2023 року, о 15 години 45 хвилин на вул. Куликівська, 18 у м.Львові, автомобіль «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження: задньої правої частини. Правопорушники: 1-й винуватець ДТП ОСОБА_1 (а.с.13-14).

ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування на користь власника автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 27183,73 грн, що підтверджується платіжним дорученням №42667 від 27.04.2023 (а.с.32).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП не була застрахована, що підтверджується відповіддю з НПУ №3023096371241703 (а.с.13).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким же чином врегульовано дане питання і в статті 27 Закону України «Про страхування».

Положеннями статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Однак, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП не була застрахована, відповідач спричинив дорожньо-транспортну пригоду, його було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124, 122-4 КУпАП, внаслідок ДТП потерпілому завдано збитки, позивачем здійснено виплату страхових відшкодувань потерпілому, тому до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 27183,73 грн.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем відшкодування шкоди не відбулося, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження, позовна заява ґрунтується на законних підставах та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні в суд з позовом позивачем сплачено 3 028 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №28256 від 19 лютого 2024 року (а.с. 5).

А тому, на підставі ч.1ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3028 грн 00 коп. судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

Докази понесення інших судових витрат сторонами не подані. Зокрема, посилання позивача в тексті позовної заяви на понесення витрат з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 4500,00 грн суд не може взяти до уваги, оскільки доказів підтвердження укладення такого договору разом з додатковими угодами як і доказів понесення таких витрат (квитанції) до матеріалів справи позивачем не долучено.

Керуючись ст.ст.10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-283, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Універсальна»до ОСОБА_1 про відшкодуванняшкоди впорядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Універсальна» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 27183,73 грн (двадцять сім тисяч сто вісімдесят три гривні сімдесят три копійки), а також 3028,00грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Дата складення тексту рішення суду 05.06.2024 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ЄДРПОУ 20113829, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Мармаш В. Я.