Ухвала суду № 119512095, 31.05.2024, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/943/24

Провадження № 1-кс/392/241/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м. Мала Виска

Слідчий суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мала Виска клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121090000272 від 31.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Капітанівка, Новоукраїнського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, студент 5 курсу Черкаського державного бізнес коледжу, зі слів навчається на індивідуальній формі навчання, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів має місце проживання в АДРЕСА_2 , раніше не судимого ,-

встановив:

Слідчий за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .

На обґрунтування якого зазначила, що у провадженні СВ ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке 31.05.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121090000272 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30 травня 2024 року близько 23 год 00 хв, потерпілий ОСОБА_7 разом зі своїм знайомим ОСОБА_8 перебував на дитячому ігровому майданчику, який розташований по АДРЕСА_1 . В цей час до них підійшов ОСОБА_4 зі своїм знайомим ОСОБА_9 . Під час спілкування за вказаною вище адресою між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин трапилася сварка, під час якої у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_4 дістав зі своєї барсетки розкладний ніж та діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність свого діяння, не маючи при цьому наміру на позбавлення життя останнього, перебуваючи в зазначеному місці та в зазначений час, цілеспрямовано, утримуючи ніж в лівій руці наніс один удар в область живота потерпілого ОСОБА_7 . Після чого вийняв ніж з тіла потерпілого та втік з місця вчинення кримінального правопорушення.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді ножового проникаючого поранення передньої черевної стінки, без пошкодження внутрішніх органів, які відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначила, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків, які будуть допитані у справі з приводу його незаконної діяльності; а також неможливості застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.

Під час розгляду клопотання прокурор зазначив про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Наголошував, що підозрюваний фактично проживає за двома адресами в АДРЕСА_3 , куди приїздить на вихідні дні до матері. Окрім того, просив врахувати пост кримінальну поведінку підозрюваного, який після вчення злочину, залишив місце події, пішов розпивати алкогольні напої, а також по дорозі викинув знаряддя злочину ніж. Під час огляду місця на яке вказав підозрюваний, знаряддя злочину не знайдено. Клопотання просив задовольнити.

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 , позицію якого підтримав підозрюваний ОСОБА_4 просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вказав, що ризики слідчим, прокурором не доведені, оскільки ризик переховуватись від слідства та суду не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та суворості можливого покарання.. Зауважив, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання в смт Капітанівка разом з матір`ю (яка не працює) та ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається на індивідуальній формі навчання в Черкаському бізнес коледжі. Зазначив, що ОСОБА_4 вину у скоєні злочину визнав, став на шлях виправлення, усвідомив характер своїх дій, а тому не має наміру впливати на свідків та потерпілого, а також ухилятися від слідства, суду.

Підозрюваний ОСОБА_4 на запитання слідчого судді пояснив, що дійсно вчинив інкримінований злочин, станом здоров`я потерпілого після нанесення ушкодження не цікавився, мають неприязні відносини протягом тривалого часу. Після скоєного пішов вживати алкогольні напої, ніж вирішив викинути, оскільки вчинив ним протиправні дії, та він йому більше не знадобиться. зазначив, що в м. Черкаси проживає за адресою: АДРЕСА_2 , квартира належить його сестрі.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121090000272 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

31.05.2024 року о 8 год. 05 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.05.2024 року.

31.05.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, згідно ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст.8,9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Наявні матеріали, на думку слідчого судді, свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

Матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які були дослідженні в судовому засіданні слідчим суддею, а саме: витяг з ЄРДР від 31.05.2024 №12024121090000272, рапорт про повідомлення зі служби 102 щодо ножового поранення ОСОБА_7 , протоколи огляду місця події від 31.05.2024 року, постанова про визнання речовим доказом від 31.05.2024, протоколи допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 , протокол затримання особи від 31.05.2024 року, повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 31.05.2024 року, протокол допиту підозрюваного від 31.05.2024 року, довідка з лікарні (а.к. 6-43), містять достатню кількість даних, які вказують на причетність ОСОБА_4 до оголошеної підозри у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи.

Слідчий суддя встановив наявність ризиків передбачених:

-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення по якому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, що свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду;

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваним впливати на потерпілого, свідків, які ще в судовому засіданні не допитувалися, однак відомості про яких відомі підозрюваному, оскільки він отримав клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою разом з процесуальними документами, які містять відомості про свідків, які крім того, є його односельцями.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).

У справі «Москаленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Аналогічно у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчим суддею у відповідності зі ст. 178 КПК України враховується наступне:

- ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, після вчинення якого, з метою уникнення від відповідальності залишив місце скоєння злочину, та позбувся знаряддя вчинення злочину, а саме ножа (який станом на час розгляду клопотання, органами досудового розслідування не знайдено), що свідчить про можливість підозрюваного, у разі застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, знищення вказаного знаряддя з метою уникнення від відповідальності;

- особу підозрюваного, який характеризується посередньо, не одружений; на даний час офіційно не працює, студент, зі слів навчається на індивідуальній формі навчання в м. Черкаси, має зареєстроване місце проживання в смт. Капітанівка, раніше не судимий, мешкає з матір`ю (домогосподарка) та двома сестрами 2006 і 2015 року народження, отже, не має постійного джерела доходу, має стійкі соціальні зв`язки, які однак, не стали стримуючим фактором для підозрюваного від вчинення тяжкого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу, що підозрюваний ОСОБА_4 після завдання потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, подальшою долею останнього не цікавився, домедичної допомоги не надав, не здійснив виклик відповідних служб, а пішов вживати спиртні напої.

Вказані обставини не дають суду підстав застосувати до обвинуваченого менш суворі види запобіжних заходів, в тому числі і особисте зобов`язання, домашній арешт цілодобово, особиста порука, оскільки вони не здатні забезпечити належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає, що посилання сторони захисту на відсутність доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які, на думку захисту, дають підстави для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі, спростовуються вищевикладеними матеріалами клопотання та в сукупності і у взаємозв`язку вказують на те, що будь-який інший запобіжний захід не зможе слугувати стримуючим фактором та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .

Отже, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який вчинений із застосуванням насильства, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме з 08 год 05 хв. 31 травня 2024 року до 08 год. 05 хв. 29 липня 2024 року.

Дата закінчення дії ухвали 29.07.2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним з моменту її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_14