Вирок № 119511509, 04.06.2024, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1906/22

Провадження № 1-кп/348/81/24

04 червня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

з участю: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

його представника, адвоката - ОСОБА_6 ,

обвинуваченої - ОСОБА_7 ,

її захисника, адвоката - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна кримінальне провадження №12022096200000146 від 03.10.2022 року про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Яремче, Івано-Франківської області, жительки та зареєстрованої: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, ветеринарного фельдшера Яремчанської міської державної лікарні ветеринарної медицини, на дільниці в с.Микуличин, розлученої, на утриманні має четверо неповнолітніх дітей, судимої вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2023 року за ч.1 ст.382 КК України із застосуванням ст.69КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., українки, громадянки України,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_7 умисно спричинила легкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5

Кримінальний проступок нею вчинено при наступних обставинах.

Зокрема, 01.10.2022 року близько 10 год. 50 хв. в АДРЕСА_1 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розпочався словесний конфлікт, під час якого в обвинуваченої виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому.

Реалізуючн свій протиправний умисел, обвинувачена ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, нанесла один удар господарським знаряддям, а саме обухом сокири в область лівого плечового суглобу потерпілого ОСОБА_5 .

В результаті неправомірних дій ОСОБА_7 , потерпілому було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді: синця ділянки лівого плечового суглобу, що відповідно до висновку судово-медичного експерта №179/171-Д від 11.10.2022 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку та цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення з неї в його користь 12000 грн. 00 коп. моральної шкоди не визнала.

Суду пояснила, що на час подій, що мали місце 01.10.2022 року вона дійсно проживала в АДРЕСА_1 . Потерпілий ОСОБА_5 являється її сусідом, з яким у неї протягом семи років надзвичайно неприязні стосунки в зв`язку з тим, що його сім`я претендує на земельну ділянку, яку вона успадкувала від своїх бабусі та дідуся.

01.10.2022 року вона перебувала вдома, поралася по господарству. Їй допомогала наймолодша дочка ОСОБА_9 , оскільки старша і середня доньки були в гостях в дідуся в м.Яремче. Дочка Вероніка знаходилась надворі, пасла кури та бавилася. Згодом забігла в хату і повідомила її, що сусід ОСОБА_5 її (дочку) обзиває.

Почувши це, вона дитину заспокоїла і почала готуватися йти на пасовище випасати худобу. В цей час вона побачила ОСОБА_5 , який ішов до своєї сусідки ОСОБА_10 , тому підбігла до нього і сказала, що якщо він ще спробує обзивати її дитину, вона його вб`є, після чого повернулася на своє подвір`я.

Через деякий час приїхали працівники Надвірнянського РВП, які повідомили, що їх викликав ОСОБА_5 в зв`язку з тим, що вона вдарила його обухом сокири.

Стверджує, що жодних ударів вона ОСОБА_5 не наносила. Вважає, що він обмовляє її.

Разом з тим не заперечує ту обставину, що погрожувала останньому.

Просить суд виправдати її та відмовити ОСОБА_5 в задоволенні його цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_7 своєї вини у пред`явленому їй обвинуваченні, її винуватість повністю доводиться іншими зібраними в даному провадженнні та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що він проживає з сім`єю в АДРЕСА_1 . Обвинувачена ОСОБА_7 є його сусідкою, з якою в нього вже тривалий час існують неприязні стосунки.

01.10.2022 року близько 10 год. 50 хв. він повертався додому з магазину та проходив біля будинку обвинуваченої ОСОБА_7 . В цей час остання, яка перебувала на території свого господарства, взяла сокиру, непомітно підійшла до вуличного колодязя та сховалася за ним і в момент коли він порівнявся з її господарством зненацька, висловлюючи в його адресу нецензурні слова та погрози, підбігла до нього та нанесла йому удар обухом сокири в ділянку лівого плеча. Він від удару присів, а потім спробував витягнути з кишені мобільний телефон щоб зняти напад на відео, однак ОСОБА_7 вже втекла до хати.

Зайшовши на своє подвір`я він відразу викликав працівників поліції, які приїхавши опитали його, та як свідків його дружину, сина і сусідку.

Також зазначає, що своїми неправомірними діями обвинувачена спричинила йому і моральну шкоду, яку він обґрунтував у своєму цивільному позові, оцінює в 12000 грн. та просить дану суму стягнути з ОСОБА_7 , як цивільного відповідача.

Просить карати ОСОБА_7 суворо та повністю задоволити його цивільний позов.

Допитана всудовому засіданнів якостісвідка ОСОБА_11 повідомила суду, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_5 . З обвинуваченою у неї та її чоловіка стосунки неприязні.

Пригадує, що 01.10.2022 року у неї був вихідний день, бо це була субота.

Зранку вона поралася на подвір`ї по господарству, а чоловік пішов в магазин за продуктами.

Згодом вона побачила, що чоловік повертався з магазину. В цей час, ОСОБА_7 з сокирою в руці, крадучись вийшла з свого подвір`я і сховавшись за криницею, що знаходиться на вулиці, в момент коли чоловік проходив повз нього, з нецензурною лайкою кинулась на нього і нанесла удар обухом сокири в ділянку лівого плеча.

Побачивши це вона почала кричати на ОСОБА_7 і та втекла на своє подвір`я.

Стверджує, що чітко бачила, як обвинувачена обухом сокири вдарила її чоловіка один раз в плече.

Свідок ОСОБА_12 вказала, що вона є сусідкою обвинуваченої ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_5 Стосунки з ними нормальні, сусідські.

01.10.2022 року десь з 10 год. 00 хв. вона сиділа у себе на подвір`ї на лавці і зшивала віник, який розв`язався.

Бачила, що сусід ОСОБА_5 йшов згори вулицею від магазину. В цей момент сусідка ОСОБА_7 швидко вибігла з свого подвір`я тримаючи в руках сокиру та сховалася за колодязем, а потім вискочила звідти і вдарила ОСОБА_5 , який в цей час проходив повз її подвір`я, сокирою в ліве плече. При цьому кричала чи то, що вб`є його, чи то що зарубає - чітко не розчула.

Зазначає, що не бачила чи удар був нанесений обухом, чи ріжучою частиною.

Отримавши удар ОСОБА_5 присів. В подальшому викликав працівників поліції, які відібрали в неї пояснення.

Крім того, винуватість ОСОБА_7 в скоєному підтверджується письмовими доказами, а саме:

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_5 від 02.10.2022 року про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, а саме про те, що 01.10.2022 року близько 10 год. 50 хв. на грунті тривалих неприязних відносин, ОСОБА_7 нанесла йому один удар обухом сокири в ділянку лівого плеча, чим спричинила тілесне ушкодження (а.к.п.57);

- протоколом огляду місця події від 04.10.2022 року, яким являється узбіччя дороги в АДРЕСА_1 , навпроти будинку АДРЕСА_1 та фототаблицею до нього, в яких деталізовано та відображено місце вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а саме спричинення потерпілому ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження (а.к.п.58-62);

- догоспітальним клінічним протоколом за №2984 від 02.10.2022 року на ім`я ОСОБА_5 , з якого вбачається, що останньому було встановлено діагноз: забій м`яких тканин лівого плечового суглобу (а.к.п.63);

- висновком експерта №179/171-Д від 11.10.2022 року, згідно якого встановлено, що на підставі даних висновку експерта за №171 Надвірнянського міжрайвіддіення Івано-Франківського облбюро судмедекспертизи від 04.10.2022 року на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та додаткового обстеження, експерт прийшов до таких підсумків:

1,2,3. У гр. ОСОБА_5 виявлений синець ділянки лівого плечового суглобу, який отриманий від одноразової дії тупого твердого предмету, може відповідати терміну вказаному в даній постанові і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до легких тілесних ушкоджень;

4. Характер, локалізація виявленого синця ділянки лівого плечового суглобу, не виключають можливості його утворення і від одного удару обухом сокири у вказану анатомічну ділянку (а.к.п.65-66).

Зазначені докази зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою діянь, інкримінованих їй стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого та свідків у даному провадженні.

В ході судового розгляду всі учасники процесу погодились з дослідженим судом обсягом доказів, оскільки клопотань про дослідження доказів, що не були предметом розгляду не надходило, заперечень щодо неповноти з`ясування обставин під час розгляду в умовах закінчення з`ясування обставин кримінального провадження сторони також не заявляли.

Судом розглянуті всі клопотання щодо забезпечення розгляду кримінального провадження доказами.

Суд враховує докази, надані стороною обвинувачення, стороною захисту та докази, одержані в ході судового розгляду.

Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст.85 КПК України докази є належними, якщо вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У відповідності до вимог ст.94 КПК України, суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено всі розумні сумніви.

Аналізуючи показання потерпілого та свідків, суд надає їм віри, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та знаходяться в об`єктивному зв`язку із матеріалами кримінального провадження.

Суд оцінює критично показання обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що вона жодних ударів вона ОСОБА_5 не наносила, оскільки такі твердження повністю спростовуються письмовими матеріалами, що долучені до матеріалів кримінального провадження, поясненнями потерпілого і свідків, які є послідовними та логічними і не викликають сумнівів в їх правдивості, і розцінює їх (покази обвинуваченої) як такі, що дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне.

Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у потерпілого ОСОБА_5 будь-якого мотиву, щоб обмовити обвинувачену.

Судом визнаються непереконливими і доводи сторони захисту, зокрема адвоката ОСОБА_8 щодо недоведеності належними та допустимими доказами причетності обвинуваченої до вчинення даного кримінального правопорушення, так як вони за своєю суттю суперечать та не співвідносяться з дослідженими судом доказами, а тому не приймаються судом до уваги.

Таким чином, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої у скоєнні інкримінованого їй кримінального проступку, при обставинах викладених в обвинувальному акті, повністю доведена та вважає, що умисні дії ОСОБА_7 , які виразились в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження, правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей50,65КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Саме не зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к).

У постанові від 14.06.2018 року (справа № 760/115405/16-к) ВС України зазначено, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС України у постанові від 09.10.2018 року (справа №756/4830/17-к) звернуто увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12КК України) вчинене у конкретному випадку кримінально-протиправне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 ч.1 ст.65КК України поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання» означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальні правопорушення, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого кримінального правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого кримінального правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 року (справа №166/1065/18) ВС України зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння кримінального правопорушення, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС України від 27.11.2019 року (справа №629/847/15-к).

Однак, в ході судового розгляду даного кримінального провадження, судом не встановлено визнання своєї вини та розкаяння у вчиненому зі сторони обвинуваченої ОСОБА_7 .

Разом з тим, при вирішенні питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд враховує, що ВС України у постанові від 17.04.2018 року (справа №298/95/16-к) зазначено, що у частині другій статті 65КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Суд констатує, що обвинувачена ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, яке відноситься відповідно до вимог ст.12 КК України до категорії кримінальних проступків, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_7 - судом не встановлено.

Таким чином, аналізуючи встановлені судом відомості, що характеризують особу обвинуваченої, її поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, приписи статей 50, 65КК України, роз`яснення ВС України, викладені у постанові від 17.04.2018 року, суд приходить до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, буде покарання, передбачене санкцією інкримінованої їй частини статті, а саме у виді штрафу у розмірі - 850 грн. 00 коп.

Суд дійшов до такого висновку, оскільки метою покарання згідно з приписами ч.2ст.50КК України є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На переконання суду, обраний обвинуваченій такий вид та розмір покарання, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та обставинам провадження, але й особі самої обвинуваченої, є обгрунтованим та буде відповідати меті покарання.

Відносно запобіжного заходу, суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження №12022096200000146 від 03.10.2022 року, запобіжний захід щодо обвинуваченої на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався. Таким чином, запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_7 на момент розгляду даного провадження відсутній.

Таким чином, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, а також те, що суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, суд приходить до висновку про можливість не обирати обвинуваченій запобіжний захід до вступу даного вироку в законну силу.

Що стосується заявленого потерпілим цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та стягнення в його користь понесених ним судових витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів .

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 вказаної статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В пунктах 5, 7, 9 даної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Оцінивши в сукупності обставини кримінального провадження, встановлено, що у зв`язку із ушкодженням здоров`я, заподіяним вчиненням ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, потерпілому ОСОБА_5 була завдана моральна шкода, що полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, які позначили негативні зміни у житті потерпілого, викликали негативні переживання та спогади, потребу в униканні аналогічних обставин, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживанні психологічного дискомфорту, тимчасову неможливість активного соціального життя через необхідність пояснювати односельцям причини виникнення такої ситуації, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниженої гідності.

Також судом з`ясовано, що наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання потерпілим особистого часу, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів.

Виходячи з вимог розумності та справедливості, враховуючи майновий стан обвинуваченої, яка працює ветеринарним фельдшером, є розлученою та має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, суд вважає за необхідне позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України задоволити частково та стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на його користь 5000 грн. 00 коп. моральних відшкодувань.

Крім того,згідно ч.1ст.124КПК України,у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Згідно наданих потерпілим договору про надання правничої допомоги за №141/2022 від 31.10.2022 року та квитанції №34/2022 від 23.11.2022 року, витрати ОСОБА_5 на правничу допомогу склали 5000 грн. 00 коп.

Таким чином, процесуальні витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги потерпілому слід покласти на обвинувачену ОСОБА_7 , оскільки її надання було зумовлено розглядом кримінального провадження щодо вчиненого нею (обвинуваченою) кримінального проступку і стягнути з неї на користь ОСОБА_5 5000 грн. 00 коп. за вказану правову допомогу.

Інші судові витрати у кримінальному провадженні №12022096200000146 від 03.10.2022 року, зокрема про стягнення в дохід держави, питання щодо яких має вирішувати суд відсутні, арешт на майно не накладався.

Питання щодо речових доказів слід вирішити керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 128, 129, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та стягнення процесуальних витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги задоволити частково.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та жительки: АДРЕСА_1 на користь потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. моральних відшкодувань, спричинених внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України по кримінальному провадженні №12022096200000146 від 03.10.2022 року.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та жительки: АДРЕСА_1 на користь потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги.

В решті вимог цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 відмовити.

Речові докази: догоспітальний клінічний протокол №2984 від 02.10.2022 року на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно постанови дізнавача СД Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_13 від 03.10.2022 року зберігається при матеріалах кримінального провадження №12022096200000146 від 03.10.2022 року, в Надвірнянському районному суді Івано-Франківської області (справа №348/1906/22, номер провадження 1-кп/348/133/23, а.к.п.63), після набрання даним вироком законної сили повернути в КНП «Надвірнянська ЦРЛ НРР», місцезнаходження: м.Надвірна, вул.Грушевського, 12, Івано-Франківської області.

Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_7 в той самий строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1