Рішення № 119505478, 04.06.2024, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

04.06.2024 2/394/250/24

394/411/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що 10 вересня 2005 року він одружився з відповідачкою. Шлюб було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 42.

25 квітня 2024 року позивачем до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області подано цивільний позов про розірвання шлюбу з відповідачкою.

Від шлюбу з відповідачкою сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стосовно одруження та спільного проживання в шлюбі наголосив, що їхнє одруження виявилось невдалим. Через несумісність характерів, виникали сварки, проживши так, через деякий час сторони зовсім втратили повагу один до одного. Відповідачка вчиняє безпідставні сварки, на гіпотетичне судження позивача зраджує подружній вірності - неодноразово ним вона була викрита в спілкуванні з іншими чоловіками, але позивач заради дітей вимушений був прощати, поки у вересні 2023 року відповідачка його разом зі старшою малолітньою донькою не вигнала з належного їй будинку.

Крім того вказав, що за останні два роки спільного проживання сім`я повністю розпалась. Відповідачка припинила брати участь у веденні домашнього господарства, уникала всіх господарських справ по дому, під час з`ясування такої форми поведінки вона повідомляла, що її ні позивач, ні діти не цікавлять, і щоб він проживав як хоче, а її не чіпав, вона також буде проживати на власний розсуд. Протяом вказаного періоду відповідачка залишала помешкання в нічний час та не повідомляла ні позивачу, ні дітям куди вона направлялась. Це відбувалось неодноразово, поверталась вона додому вранці та лягала відпочивати, при цьому відмовлялась, щось пояснювати, а також ігнорувала зауваження позивача з цього приводу.

З вересня 2023 року позивач та відповідачка взагалі припинили шлюбні стосунки, припинили вести спільне господарство, почали проживати окремо один від одного, внаслідок чого їх подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, інтересам дітей та він переконаний інтересам самої відповідачки, оскільки вона неодноразово протягом останнього року повідомляла, що припинить з ним шлюбні стосунки.

На сьогоднішній день сама старша дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з позивачем по вказаній у позовній заяві адресі. Дитину, яка проживає з позивачем, він самостійно утримує та виховує, крім того він передає відповідачці кошти на утримання самої меншої дитини, а саме купує ліки, продукти харчування, речі тощо (передає все це через її батька, оскільки відповідачка категорично уникає будь-якого спілкування з позивачем).

Після виникнення обставин, що призвели до припинення шлюбних відносин сторонами вирішувалось питання, щодо проживання малолітньої дитини, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (оскільки відповідачка вигнала позивача з дому разом зі старшою дитиною), але компромісу не було досягнуто.

Стосовно спору щодо проживання меншої дитини ОСОБА_4 у сторін спору не виникає, оскільки дитина виявила бажання проживати біля матері.

З вересня 2023 року малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 почала проживати разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 .

За цей період до часу звернення до суду відповідачка взагалі не приїжджала за місцем їх з донькою проживання, ухилялася від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Така девіантна поведінка відповідачки, на погляд позивача, не може залишитись поза увагою та на його глибоке переконання вона (відповідачка) повинна бути позбавлена батьківських прав.

Позивач неодноразово звертався до органу опіки і піклування, і йому порекомендували звернутись до суду з цивільним позовом про позбавлення батьківських прав.

На даний час позивачу достеменно відомо, що відповідачка зустрічається з іншим чоловіком, бажає мати від нього дитину (з її слів) не піклується про спільну старшу дитину, тільки проявляє до неї агресію, не надає жодного виду допомоги або підтримки, нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків, ігнорує прохання малолітньої доньки, чим травмує її, дитина боїться вже пересікатись (зустрічатись) з мамою, оскільки та застосовує моральний та психічний тиск, що не може відповідати логічній розумній поведінці як типу соціальної поведінки установленої в соціумі. Окрім того, відповідачка вигнала позивача разом з дитиною з власного будинку мотивуючи це тим, що старша донька її взагалі перестала слухатись, слухається тільки батька, то вважала, що вона повинна жити з позивачем, на погляд позивача мати дитини (відповідачка у праві) в період військового стану вигнавши дитину з домоволодіння, де вона проживала - залишила її (дитину) у небезпеці.

Позивач не звертається до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки це в майбутньому може породити наслідки утримання відповідачки за кошти дитини в повнолітньому віці.

Окрім того, на погляд позивача, проживання біля нього старшої малолітньої доньки в повній мірі буде відповідати її інтересам та буде сприяти її нормальному та повноцінному розвитку.

Спиртними напоями позивач не зловживає, характеризуюся виключно з позитивної сторони, добре відноситься до малолітніх дітей.

Вважає, що проживання старшої малолітньої доньки у відповідачки буде негативно впливати на її здоров`я та розвиток, оскільки відповідачка не має достатньої матеріальної бази, належних умов проживання, для забезпечення нормального проживання дитини, залишала дітей наодинці останнім часом, що вказує на її байдуже ставлення до дітей, і навпаки більше схильна до задоволення власних потреб.

Враховуючи те, що даний спір, неможливо вирішити в позасудовому порядку позивач вимушений звертатись до суду з даним позовом.

Позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 а також визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з позивачем за місцем його проживання. Витрати по справі позивач просить віднести за його рахунок, оскільки стягнення їх з відповідачки у разі задоволення позову може викликати конфліктну ситуацію /а.с.1-10/.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з вересня 2023 року він із старшою донькою не проживають разом із сім`єю за обставин, викладених в позовній заяві. Відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, ігнорує дитину, не цікавиться її життям. Пояснив, що раніше відповідачка покидала помешкання у нічний час без пояснення на це причини. Зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що ситуація в сім`ї склалася таким чином, що чоловік налаштував старшу доньку проти неї, через що між ними виникають непорозуміння, які приводять до сварок. У зв`язку з цим старша донька стала їй не підконтрольна, вона, як мама, втратила всякий авторитет для неї. Дитина надає перевагу батькові, через що вийшло так, що вона кричала та ображала дитину. Пояснила, що вона надає перевагу у спілкуванні з меншою дочкою, оскільки старша не слухається. Вона дійсно вигнала позивача із старшою дочкою із свого будинку, наразі вони проживають у батьків позивача. З вересня 2023 року ніякої допомоги дитині вона не надає, не спілкується та не контактує з нею. Вважає, що дитина повинна зробити перший крок до спілкування з матір`ю. За дитиною не сумує, пояснила, що розуміє наслідки позбавлення її батьківських прав щодо дитини.

Малолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що навчається у шостому класі. На даний час, із осені 2023 року вона проживає разом зі своїм батьком, бабусею та дідусем у квартирі останніх. Разом з батьком вони часто проводять час разом, гуляють та відвідують різні заклади. У квартиру до бабусі вони виїхали через не порозуміння з матір`ю, восени 2023 року вона їх з батьком вигнала з будинку. Пояснила, що коли проживала з матір`ю у них виникли конфліктні ситуації, матір часто кричала та сварилася на неї. Вона засуджує матір за те, що вона вигнала їх, це завдало шкоди її психічному розвитку. Бабуся з дідусем ставляться до неї добре. За той час коли вона з батьком проживає окремо - відповідачка з нею не спілкувалася, не відвідувала, нічого не купувала, з днем народження її також не вітала. З меншою сестрою вона також не спілкується. Пояснила, що хоче проживати з батьком, оскільки з матір`ю важка обстановка, вважає, що остання не виправиться у своїй поведінці. За час проживання разом з батьком почуває себе спокійно, на відміну від того як було вдома, тому що матір постійно диктувала свої правила та принижувала її.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_5 в судовому засіданні посилалась на висновок органу опіки і піклування та вважала, що наявні всі правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини біля батька.

Заслухавши учасників цивільного провадження та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч .1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду про позбавлення батьківських прав наділені один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як встановлено, відповідачка є матір`ю двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в смт Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області, її батьком записаний позивач - ОСОБА_1 - світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в смт Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області, її батьком записаний позивач - ОСОБА_1 - світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с.17, 18/.

Відповідно до світлокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 10 вересня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області /а.с.14/.

31.05.2024 року шлюб між сторонами на підставі рішення Новоархангельського районного суду було розірвано.

З висновку органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради від 09.05.2024 року № 02-32/347 слідує, що згідно з актом обстеження умов проживання сім`ї, складеного комісією у складі начальника служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради, головного спеціаліста служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради та інспектора по роботі з молоддю служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради від 12.01.2024 № 3, гр. ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає у квартирі разом з донькою та своєю мамою. Квартира складається з трьох житлових кімнат, опалення електричне, кімнати умебльовані, в наявності побутова техніка, сучасні меблі, одяг та речі у задовільному стані. Для виховання, розвитку та проживання малолітньої ОСОБА_7 створені всі необхідні умови. Одяг дитини у задовільному стані відповідає віку та сезону, окрема кімната, облаштоване місце для навчання та проведення дозвілля.

Відповідно до матеріалів справи, мати дитини, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з актом обстеження умов проживання сім`ї, складеного комісією у складі начальника служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради, головного спеціаліста служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради та інспектора по роботі з молоддю служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради від 12.01.2024 року №3 гр. ОСОБА_2 фактично проживає у будинку разом з меншою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будинок складається з 3 житлових кімнат, опалення пічне, кімнати умебльовані, в наявності побутова техніка, одяг та речі у задовільному стані. Для виховання, розвитку та проживання малолітньої ОСОБА_8 створені задовільні умови. Одяг дитини у задовільному стані відповідає віку та сезону, окрема кімната, облаштоване місце для навчання та проведення дозвілля.

22 квітня 2024 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Новоархангельської селищної ради (Протокол №5 від 22.04.2024р.), на порядку денному якого стояло питання щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначення місця проживання малолітньої дитини.

Розглянувши надані документи та заслухавши начальника служби у справах дітей селищної ради, комісія з питань захисту прав дитини встановила, що ОСОБА_1 подає до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області цивільний позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . Також стало відомо, що старша донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком проживає окремо від матері за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Службою у справах дітей здійснювалося відвідування сім`ї та обстеження умов проживання дітей (акти обстеження додаються). Також проводилася бесіда з кожним із членів сім`ї.

Під час бесіди малолітня ОСОБА_9 категорично відмовляється жити з мамою, реагує збуджено на її появу.

Мама дитини не вміє проявити мудрість, щоб знайти підхід до ОСОБА_7 . Вона постійно конфліктує, звинувачує дитину та погрожує залишити її без «нічого» (зі слів мами). На запитання начальника служби у справах дітей, чи хотіла б вона, щоб донька повернулася жити до неї, ОСОБА_2 відповіла: «То її вибір, і нехай живе з ким хоче і де хоче, а саме там, куди вона пішла жити». ОСОБА_2 планує в майбутньому народити ще одну дитину.

Мама підтвердила, що не проявляє турботу про старшу доньку, бо вважає, що це повинен робити батько, так як донька живе з ним.

У провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини.

На засіданні комісії ОСОБА_2 не заперечувала проти позовних вимог. Також під час розгляду даної справи вона сказала, що хоче влаштувати своє життя з іншим чоловіком і жити на власний розсуд.

Батько дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії повідомив, що мати не бере участі у житті старшої доньки, не цікавиться її здоров`ям, фізичним та духовним розвитком, проявляє до неї агресію та застосовує моральний та психічний тиск. Він також повідомив, що ОСОБА_2 вигнала його разом з дитиною з власного будинку. ОСОБА_1 вважає, що мати залишила дитину у небезпеці, вигнавши з домоволодіння.

Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була присутньою на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Пояснила це тим, що боїться зустрічатися з мамою, оскільки та влаштовує скандали, що погано впливає на її здоров`я.

Батько дитини ОСОБА_1 неодноразово звертався до служби у справах дітей з проханням провести роботу з ОСОБА_2 щодо належного виконання батьківських обов`язків.

Працівниками служби у справах дітей селищної ради спільно із залученими фахівцями проведені обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 , під час яких з матір`ю проводилися бесіди профілактичного характеру щодо догляду за дитиною, належного виконання батьківських обов`язків та про наслідки їх не виконання, надавалися рекомендації та роз`яснення стосовно налагодження стосунків з дітьми, тощо, але проведена робота не дала позитивних результатів, матір ігнорує рекомендації фахівців.

Крім того, службі у справах дітей стало відомо, що ОСОБА_2 залишала дітей у нічний час.

Дані фактори засвідчують, що матір систематично нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків, не приділяє належної уваги дитині, не займається її вихованням, навчанням, розвитком, не прививає прийняті суспільством норми поведінки.

Також ОСОБА_2 вже неодноразово були винесені офіційні попередження про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків. Але вищевказані заходи не дали позитивних результатів.

ОСОБА_2 не усвідомлює своїх помилок, не робить правильних висновків, не намагається виправитися та продовжує ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечує дитині необхідний рівень життєдіяльності, розвитку і виховання, систематично нехтує безпекою дитини. Проведена робота залучених фахівців позитивних результатів не дає, ОСОБА_10 проігнорувала вимоги та рекомендації працівників служби у справах дітей та фахівців із соціальної роботи відділу надання соціальних послуг, нехтує виконанням батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, членами комісії встановлено факт свідомого та умисного невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої доньки, відсутності з її боку будь-якої участі у вихованні дитини, не надання матеріальної допомоги, свідоме самоусунення від забезпечення морального та духовного розвитку дитини, нехтування виконанням батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи. Поведінка матері відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав.

Комісія зазначила, що факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Враховуючи викладене, захищаючи інтереси дитини, керуючись ч. 2,ч. 5 ст. 19, п.2 ч. 1 ст.164 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.35-36/.

Позивач неодноразово звертався до служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області із заявами, в яких просив провести роботу із його дружиною ОСОБА_2 /а.с.37-39/.

В свою чергу, службою у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області виносилися попередження стосовно відповідачки за невиконання батьківських обов`язків /а.с.40/.

Відповідно до світлокопії акту обстеження умов проживання № 3 від 10.01.2024 року вбачається, що умови проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 задовільні, в приміщенні тепло, чисто, кімнати вмебльовані, наявна постільна білизна, достатній запас продуктів харчування, присутні засоби особистої гігієни, наявна вся побутова техніка /а.с.41/.

Зі світлокопії акту обстеження умов проживання № 19 від 01.02.2024 року вбачається, що умови проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 задовільні, в приміщенні тепло, чисто, кімнати вмебльовані, наявна постільна білизна, достатній запас продуктів харчування, присутні засоби особистої гігієни, наявна вся побутова техніка/а.с.42/.

Крім того, відповідно до світлокопії акту обстеження умов проживання № 71 від 09.03.2024 року вбачається, що умови проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 задовільні, в приміщенні чисто, кімнати вмебльовані, наявна постільна білизна, запас продуктів харчування в достатній кількості, присутні засоби особистої гігієни, наявна побутова техніка /а.с.43/.

Одними із завдань СК України виходячи із положень ст. 1 СК України є утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї , забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Відповідно до приписів ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ч. 2 ст. 157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

В пунктах 16 та 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошують на тому, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» вказує на те, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У відповідності зі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому суд, враховуючи вище переліченні норми матеріального права, приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дитини, оскільки, як встановлено вона ухиляється від виконання покладених на неї обов`язків матері, не цікавиться життям власної дитини, її духовним та культурним розвитком, проявляє байдужість та черствість до власної дитини, створює умови, що загрожують здоров`ю дитини, залишала дитину в небезпеці - а саме залишала вечірній час та вигнала з будинку, де вони проживали разом з позивачем. Зазначене ганебне ставлення до дитини в подальшому може вплинути на її долю та сприйняття кругозору в оточуючому її соціумі, що може мати, на думку суду, негативні наслідки. Також судом враховується байдуже ставлення відповідачки щодо результатів розгляду справи по суті, висловлене нею в судовому засіданні, як таке, що не викликає її зацікавленості в прийнятті участі, як матері, в подальшій долі малолітньої доньки.

Викладене, на погляд суду, і є способом ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню власної малолітньої дитини.

Разом з тим суд звертає увагу відповідачки на положення ст. 169 СК України відповідно до яких мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини суд зважує на наступне.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 СК України).

Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

В розумінні ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Ч. 1 ст. 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Позивачем обрано способи захисту сімейних прав інтересів: встановлення правовідношення та припинення сімейного правовідношення (п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 СК України).

В ст. 141 СК України наголошується, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У відповідності ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

В ст. ст. 1, 2, 5 та 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року зазначено, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У ст. ст. 1, 7 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифіковано Україною 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року, акцентовано, що ця Конвенція застосовується до дітей, які не досягли 18-річного віку. Предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них. Під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовий орган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидке виконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. У термінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню.

З аналізу перелічених норм права слідує, що на суд покладено обов`язок захисту прав та інтересів дитини, створення необхідних умов її розвитку (в разі виникнення спору між батьками), право знати про своїх батьків та користуватися їх турботою, право не бути розлученими з батьками, право на належне піклування з боку батьків, право на проживання з батьками (в разі припинення шлюбних відносин) тобто комплексного захисту їх інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, сторони у справі перебували у шлюбі, в період якого народились дві дитини, дочки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , пізніше у часі старша дочка ОСОБА_9 почала проживати біля свого батька, позивача у справі.

Частинами 1, 2, 4, 7 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошують на тому, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» вказує на те, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом враховується, те, що малолітня дитина - ОСОБА_3 в судовому засіданні наголосила на тому, що бажає проживати разом з батьком, а також те, що батько дитини, позивач у справі, має дохід, належні матеріально-побутові умови, має можливість утримувати дитину, проживання малолітньої дитини біля позивача буде найбільш ефективним щодо її фізичного, духовного та культурного розвитку, належного виховання та утримання. Проживання малолітньої дитини біля позивача, на думку суду, буде відповідати її інтересам.

І тому, на погляд суду, з урахуванням вмотивованого заявлена позовна вимога про визначення місця проживання біля позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 8 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей, Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 1, 2, 3, 6, 18, 141, 150, 153, 155, 157, 160, 161, 164, 165, 169 СК України, ст. ст. 4, 5, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженку селища Новоархангельськ Кіровоградської області позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , місце реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області, дата видачі 04 грудня 2013 року).

Визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженцем селища Новоархангельськ Кіровоградської області, а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 .

Служба у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження вул. Центральна, 31 смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 44127238.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.

Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2024 року.

Суддя: