Рішення № 119496320, 04.06.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. справа № 300/2609/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Ярослав Олександрович, до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Ярослав Олександрович, звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.01.2024 №UA206030/2024/000001/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2024/000012.

Позовні вимоги мотивовано тим, що для здійснення митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу було подано митну декларацію, в яких митна вартість визначена за першим, основним методом, тобто за ціною контракту, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак митним органом 19.01.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA206030/2024/000001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2024/000012. Вважав вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Просив позов задоволити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, щодекларантом не подано повного переліку документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. У платіжній інструкції у графі «Призначення платежу» відсутня вказівка на рахунок-фактуру (інвойс), отже платіжний документ не є доказом доведення митної вартості товару. Проформа-інвойс до митного оформлення не надавалася, а фактура від 05.12.2023 видана після того, як здійснилася оплата. Тобто вказаний документ не стосується оцінюваного товару, не містить реквізитів необхідних для його ідентифікації. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібних товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. З огляду на викладене вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (а.с.103-110, 150-155).

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що наявність вказаних підстав у відзиві на позовну заяву, не змінює того факту, що саме рішення про коригування митної вартості було оформлене з порушенням вимог чинного законодавства. Платіжна інструкція від 22.11.2023 підтверджує заявлену митну вартість придбаної вантажіки. В чинному законодавстві не міститься вимог щодо обов`язкового зазначення у графі «Призначення платежу» інформації про рахунок-фактуру. Заявлена сума за товар складає 13500 євро, сплату якої підтверджує платіжна інструкція від 22.11.2023, що є передоплатою за договором, та яку визначено у рахунку-проформі. Тобто оплативши вартість товару раніше виданого інвойсу, не змінює того факту, що така оплата за товар відбулася (а.с.185-188).

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини другоїстатті 1 Митного кодексу Українивідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цимКодексом, Податковимкодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першоїстатті 4 Митного кодексу Українимитний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першоюстатті 318 Митного кодексу Українимитному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті51, частиною першою статті52 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 Кодексу).

Згідно з частинами першою, другоюстатті 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (покупець) та компанією RH Trucks B.V (Нідерланди) (продавець) 17.11.2023 укладено контракт №17N11/23, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти та оплатити товари (автомобілі, причіпи, транспортні засоби, тощо) на умовах, що зазначені в інвойсах (згідно Інкотермс-2020). Товари постачаються партіями. Асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії визначається інвойсами. Орієнтовна загальна вартість контракту становить 100000 євро та складається з вартості всіх поставок за період дії даного контракту (а.с.13-14).

На підставі цього договору позивач придбав у RH Trucks B.V сідельний тягач марки Scania, модель R450, номер кузова YS2R4X20005373813, 2014 року виготовлення, бувший у використанні, вартістю 13500 євро, що підтверджується рахунком-фактурою від 05.12.2023 (а.с.21-22).

Придбаний позивачем транспортний засіб доставлено ФОП ОСОБА_2 на підставі заявки-договору №09 від 03.01.2024 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Роттердам-Меркерк (Нідерданди) Краківець-Івано-Франківськ (Україна). Вартість транспортних послуг становить 50000 грн., що підтверджується довідкою №6/01 від 16.01.2024 (а.с.12,25).

Попередньо, за умовами передоплати, позивач оплатив придбаний транспортний засіб вартістю 13500 євро, що підтверджується платіжною інструкцією №382JBKLNB від 22.11.2023 (а.с.33 на звороті, 96,124, 173).

З метою митного оформлення ввезеного в Україну сідельного тягача марки Scania, модель R450, номер кузова YS2R4X20005373813, 2014 року виготовлення, 17.01.2024 представником декларанта подано до митного органу митну декларацію №24UA206030000410U0 (а.с.145).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №24UA206030000410U0 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів:

-рахунок-фактуру (інвойс) №231214 від 05.12.2023;

-сертифікат з перевезення (походження)товару EUR.1 AF01185304 від 06.12.2023;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 12.09.2023;

-платіжну інструкцію №382JBKLNB від 22.11.2023;

-довідку про транспорті витрати №6/01 від 16.01.2024;

-зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів №17N11/23 від 17.11.2023;

-копія митної декларації країни відправлення 23NLDFNES7D7C13DA8 від 05.12.2023;

-договір про надання послуг митного брокера №30/07/19 від 30.07.2019;

-заявка-договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №09 від 03.01.2024;

-інші некласифіковані документи (інформація про рік виготовлення, фотографії) (а.с.12-30, 57-82,87-89, 115-116,127-143, 159-180).

Частиною третьоюстатті 53 Митного кодексу Українивстановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається, під час консультації у відповідь на пропозицію митного органу надати додаткові документи, декларант зазначив, що відповідно до ст.53 МКУ надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, окрім наданих (платіжна інструкція №382JBKLNB від 22.11.2023, Swift, митна декларація країни відправлення 23NLDNES7D7C13DA8 від 05.12.2023) не може. Інші додаткові документи окрім наданих, що стосуються оцінюваного товару відсутні та надаватися не будуть (а.с.127).

Згідно зістаттею 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Митним органом, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації №24UA206030000410U0 та долучених документів, 19.01.2024 прийнято рішення №UA206030/2024/000001/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 21000 євро (замість 13984,44 євро, що була заявлена декларантом) (а.с.7-8, 52-53, 117-118, 181).

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частині другій, третій статті 53 МКУ. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів.

Так, у рішенні про коригування митної вартості №UA206030/2024/000001/2 митний орган вказав, що відповідно до ч.3ст.53 МКУдекларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування-страхові документи, а також документи, що містять про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Проведено консультацію з декларантом згіднозі ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи в органу доходів і зборів. Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно зі ст.64 МКУ від 13.03.2012 №4495-VIрозділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала ЕМД від 28.11.2023 №UA204020/23/46308.

Цього ж дня, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206030/2024/000012, виходячи з того, що декларантом не подано документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених в частині другій, третій статті 53 МКУ (а.с.9-10, 54-56, 119-120, 182).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої його митної вартості. Як випливає із рішень відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із відсутністю платіжних документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхових документів, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовленого спеціалізованими експертними організаціями.

Згідно з частиною 4статті 54 Митного кодексу Українимитний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6статті 54 Митного кодексу Українивизначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1статті 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статейМитного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Зі змістуоскаржуваногорішенняпро коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, в поданих декларантом документах, які підтверджують митну вартість відсутні інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Однак, за результатом дослідженням матеріалів справи суд не погоджується із висновками відповідача з огляду на таке.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 2статті 53 Митного кодексу України, саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Щодо оплати слід зазначити, що відповідно до інвойсу (рахунку) №231214 від 05.12.2023, ціна на бувшу у використанні вантажівку марки Scania, модель R450, номер кузова YS2R4X20005373813, 2014 року виготовлення встановлена у розмірі 13500 євро.

Декларант надав митному органу платіжну інструкцію АТКБ "Приватбанк" №382JBKLNB від 22.11.2023 на оплату вартості цієї вантажівки в сумі 13500 євро, при цьому в призначенні платежу вказано реквізити контракту №17N11/23 від 17.11.2023, продавця RH Trucks B.V (а.с.33 на звороті).

Враховуючи платіжну інструкцію АТКБ "Приватбанк" можна встановити, що позивач дійсно здійснював оплату на умовах договору. І як зазначив представник позивача у даному випадку застосовано стандартні умови оплати - 100% передоплати, як це передбачено п.4.2 контракту. Це власне пояснює видачу інвойсу пізніше ніж здійснено перерахунок коштів за вантажівку.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст інвойсу №231214 від 05.12.2023 та платіжної інструкції АТКБ "Приватбанк" №382JBKLNB від 22.11.2023, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Нідерландів інформації про не відчуження позивачу транспортного засобу продавцем чи несплати позивачем зазначеної суми коштів.

Отже, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положеннястатті 53 Митного кодексу Українине містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В підсумку, обсяг та зміст документів, наданих декларантом свідчить про нічим необмежену можливість митного органу ідентифікувати платіж з товаром, пред`явленим до митного оформлення.

При оцінці тверджень про те, що платіжна інструкція із зазначенням «лише номеру контракту» не підтверджує оплату транспортних засобів слід застосовувати правовий висновок Верховного Судупро застосуванняст. 53 Митного кодексу, викладений в постанові від 22.08.2019 у справі №810/2748/18, зокрема Верховний суд зазначив, що відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Що стосується посилання митниці на відсутність страхових документів, суд зазначає таке.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на страхування, а тому витрати на страхування не є складовими митної вартості та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. За таких умов, вимоги щодо надання доказів розміру витрат на страхування є необґрунтованими.

Щодо вимоги митного органу про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовленого спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначає, що процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59,60та64 Митного кодексу України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

У зв`язку з цим, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару від 19.01.2024 №UA206030/2024/000001/2 не містять інформації, які саме транспортні засоби було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митниця обмежилася лише посиланням на МД від 28.11.2023 №UA204020/23/46308 в якості інформації щодо транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено.

Однак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваного транспортного засобу та характеристик, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 Митного кодексу Україниякщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначенийМК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншимметодом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль.

Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що частина 4статті 57 Митного кодексу Українирегламентує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Тобто кожен учасник консультацій повинен надати наявну у нього знеособлену інформацію про митні оформлення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, чи товарів, які не є ідентичними чи подібними (аналогічними), однак співпадають по опису та коду товару згідноУКТЗЕД. І за результатами таких консультацій та обміну інформацією вже і приймається рішення.

Як уже зазначено вище, у спірних правовідносинах мала місце процедура консультації. Однак, відповідачем не було надано декларанту відповідну знеособлену інформацію, що відповідно нівелює саму процедуру консультацій.

Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб`єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення Івано-Франківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів.

Зважаючи на протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів, наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.

Отже, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Ярослав Олександрович, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4239,20 грн.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що компенсація таких здійснюється у порядку, передбаченомуст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом п.1 ч.3ст.134 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката Лисенка Я.О. у вигляді підготовки і поданні позовної заяви та відповіді на відзив. При цьому, сторонами погоджено фіксовану суму гонорару адвоката в розмірі 12000 грн.

Сторона відповідача заперечує з приводу стягнення таких витрат, вважає їх завищеними та документально не підтвердженими.

Частинами 1 і 2ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п.131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги представником позивача надано договір № 1/15-02/24 від 15.02.2024 про надання правової допомоги, укладений між позивачем АО "Адвокатська сім`я Лисенко", за яким правнича допомога полягає в складанні і поданні позовної заяви та відповіді на відзив. І як уже зазначено, сторони погодили фіксовану суму гонорару адвоката в розмірі 12000 грн. (а.с.27-28).

Також в матеріалах справи наявні копії ордеру серії АА №1427635 від 05.04.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність №4650 від 27.09.2011 та посвідчення адвоката (а.с.30-31).

Оплата послуг адвоката ОСОБА_3 позивачем проведена 02.04.2024 в повному обсязі, про що свідчить платіжна інструкція №31603.

Таким чином, із змісту наданих документів однозначно та чітко вбачається, що останні стосуються правової допомоги, наданої позивачу під час розгляду даної справи.

Водночас, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Перевіривши обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, дослідивши й проаналізувавши подане відповідачем заперечення щодо розподілу судових витрат на предмет наявності у ньому обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат, проаналізувавши надані представником позивача документи, фактичний об`єм та якість виконаної адвокатом роботи, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги не є розумно обґрунтованим за всіма визначеними в договорі складовими професійних правничих послуг.

Суд зазначає, що підготовки адміністративного позову та відповіді на відзив, вартість якої адвокатом визначено 12000 грн., то суд зазначає, що дана справа не відноситься до категорії справ значної складності. Практика судів адміністративною юрисдикції у подібних правовідносинах є численною. Заявлена сума гонорару є непропорційною до предмета спору, вочевидь не відповідає складності та змістовності поданих процесуальних документах. Тому розмір витрат за надану послугу необхідно зменшити до 5000 грн.

Застосувавши принцип співмірності відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Івано-Франківської митниці Державної митної служби України в сумі 5000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів 19.01.2024 №UA206030/2024/000001/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2024/000012.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул.Чорновола,159, м.Івано-Франківськ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) грн.20 коп. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.