Рішення № 119485236, 29.05.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 Справа № 914/3290/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Шепетівка Хмельницької області

про: розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно у державну власність

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача: ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно у державну власність.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 р., справу № 914/3290/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 р., позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача: ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно у державну власність залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

14.11.2023 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2023 р., подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 27638/23.

07.11.2023 р. судом було здійснено запит до Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області та Шепетівської міської ради у відповідності до частин 6 та 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем у справі зазначена фізична особа ОСОБА_1 (лист за вих. № 914/3290/23/1/23 від 07.11.2023р.).

17.11.2023 р. на електронну адресу суду надійшла відповідь від Шепетівської міської ради (за вх. № 28043/23) про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 20.12.2023 р.

15.12.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження за вх. № 30766/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2023 р., задоволено заяву представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження за вх. № 30766/23 від 15.12.2023 р. Судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/3290/23 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 31.01.2024 р.

Протокольною ухвалою суду від 31.01.2024 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/3290/23 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 р., підготовче судове засідання у даній справі призначено на 13.03.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/3290/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.04.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 24.04.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 13.05.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 р., розгляд справи по суті відкладено на 29.05.2024 р.

Рух справи та причини відкладення її розгляду відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

29.05.2024 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками за вх. № 14383/24.

29.05.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

29.05.2024 р. відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 22.11.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена у листі-відповіді Шепетівської міської ради за вх. № 28043/23 від 17.11.2023 р., який надійшов на запит суду.

Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача повернулися на адресу суду з відміткою За закінченням терміну зберігання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

Крім того, судом здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що у провадженні судді Долінської О.З. перебуває справа № 914/3290/23 за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача: ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно у державну власність.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/3290/23 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3290/23.

В судовому засіданні 29.05.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.09.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, та ОСОБА_1 укладено договір № 11/18 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта незавершеного будівництва - гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць, загальною площею 1178,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , що підлягає продажу на аукціоні з умовами, який посвідчено нотаріально 24.09.2018 Холявкою В. Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 824.

Позивач посилається на те, що відповідно до п. 6.3.1. Договору, Покупець зобов`язаний повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі.

Актом № 21/22 від 09.08.2022 поточної перевірки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виконання умов Договору встановлено невиконання відповідачем п. 6.3.1. Договору в частині зобов`язання Покупця повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.09.2022 р. за вих. № 11-11-03204, у якій просив про добровільне розірвання договору та повернення об`єкта приватизації у державну власність. Позивач зазначив, що відповідь на вказану претензію на адресу продавця не надходила. На підставі наведеного, позивач просить суд розірвати договір від 24.09.2018 р № 11/18 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях і ОСОБА_1 та посвідчено нотаріально 24.09.2018 р. Холявкою В.Я., приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу, і зареєстровано в реєстрі за № 824, а також зобов`язати ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у державну власність за актом приймання-передачі об`єкт незавершеного будівництва гуртожиток готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць загальною площею 1178,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 . Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не з`явився і явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 22.11.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена у листі-відповіді Шепетівської міської ради за вх. № 28043/23 від 17.11.2023 р., який надійшов на запит суду.

Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача повернулися на адресу суду з відміткою За закінченням терміну зберігання.

Крім того, судом здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що у провадженні судді Долінської О.З. перебуває справа № 914/3290/23 за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача: ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно у державну власність.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть, якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів у справі, суд встановив наступне.

24.09.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Продавець за договором, позивач у справі), правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, та ОСОБА_1 (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір № 11/18 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта незавершеного будівництва - гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць, загальною площею 1178,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , що підлягає продажу на аукціоні з умовами (надалі - Договір), який посвідчено нотаріально 24.09.2018 Холявкою В. Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 824.

30.11.2018 р. Продавець передав, а Покупець прийняв продане на електронному аукціоні з умовами, який відбувся 30 серпня 2018 року, об`єкт незавершеного будівництва гуртожиток готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом приймання-передачі № 1428 від 30.11.2018 р., який позивачем долучено до матеріалів справи.

Вказаний акт приймання-передачі № 1428 від 30.11.2018 р. підписаний повноважними представниками сторін та підпис позивача засвідчений печаткою юридичної особи.

Відповідно до п. 6.3.1. Договору, Покупець зобов`язаний повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі.

Згідно із п. 7.1. Договору, Продавець зобов`язаний здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи Акт № 21/22 від 09.08.2022 р. поточної перевірки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 24.09.2018 № 11/18 об`єкта незавершеного будівництва - гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць за адресою: АДРЕСА_3 , в якому зазначено, що перевірку проведено представниками органу приватизації - головними спеціалістами відділу забезпечення повноважень з контролю регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - Я. Каледіною та ОСОБА_3 , у присутності покупця - В. Власюк.

У вказаному акті № 21/22 від 09.08.2022 р. зазначено, що умови договору купівлі-продажу від 24.09.2018 № 11/18 об`єкта незавершеного будівництва - гуртожиток готельного типу на 100 місць з їдальнею на 75 посадочних місць за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) та ОСОБА_1 , станом на 09.08.2022 не виконано, зокрема що стосується невиконання відповідачем п. 6.3.1 Договору стосовно зобов`язання Покупця повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі.

У акті № 21/22 від 09.08.2022 р. також зазначено, що у разі невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу, цей Акт є підставою для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна",

Акт № 21/22 від 09.08.2022 р. поточної перевірки підписаний відповідачем - ОСОБА_1 .

Відтак, Актом № 21/22 від 09.08.2022 поточної перевірки виконання умов Договору встановлено невиконання відповідачем п. 6.3.1. в частині зобов`язання Покупця повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи лист Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області за вих. № 828 від 29.06.2022 р., який адресований Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, в якому зазначено, що об`єкт незавершеного будівництва - гуртожиток готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць за адресою: АДРЕСА_3 розібраний повністю. Земельна ділянка не приведена в належний стан, оскільки не прибрано залишки стін (цегли), а складено на цій ділянці.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі повного або часткового невиконання умов цього Договору, Продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення Об`єкта приватизації за актом передачі в державну власність.

Враховуючи викладене вище, позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.09.2022 р. за вих.№ 11-11-03204, у якій просив про добровільне розірвання Договору та повернення об`єкта приватизації у державну власність.

Вказана претензія позивача за вих.№ 11-11-03204 від 14.09.2022 р. залишена відповідачем без відповіді та реагування, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. У позовній заяві позивач просить суд, розірвати договір від 24.09.2018 р № 11/18 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях і ОСОБА_1 та посвідчено нотаріально 24.09.2018 р. Холявкою В.Я., приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 824, а також зобов`язати ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у державну власність за актом приймання-передачі об`єкт незавершеного будівництва гуртожиток готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць загальною площею 1178,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 . Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Оцінка суду.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.5 ст.656 ЦК України, особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Відповідно до ч.1 ст.345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (ч.2 ст.345 ЦК України).

Так, правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, регулюються Законом України Про приватизацію державного і комунального майна.

Як встановлено судом, 24.09.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, та ОСОБА_1 укладено договір № 11/18 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта незавершеного будівництва - гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць, загальною площею 1178,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , що підлягає продажу на аукціоні з умовами, який посвідчено нотаріально 24.09.2018 Холявкою В. Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 824.

Факт передачі відповідачу об`єкта незавершеного будівництва - гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць, загальною площею 1178,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується долученим до матеріалів справи актом приймання-передачі № 1428 від 30.11.2018 р., підписаним сторонами Договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Беручи до уваги викладене, на підставі Договору, у сторін виникли відповідні права та обов`язки, при цьому, відносини, які виникли між сторонами за Договором, регулюються, зокрема, спеціальним нормативно-правовим актом, а саме, Законом України Про приватизацію державного і комунального майна.

Відповідно до п. 6.3.1. Договору, Покупець зобов`язаний повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі.

Згідно із п. 7.1. Договору, Продавець зобов`язаний здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору.

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна передбачено, що контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону та викупу об`єктів приватизації здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України (ч. 2 ст. 27 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна).

Відповідно до п. 1 розділу II Порядку здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1327, орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом: проведення перевірки безпосередньо на об`єкті приватизації або у господарському товаристві, акції (частки) якого є об`єктом приватизації; опрацювання документів щодо стану виконання умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації, отриманих від власників цих об`єктів на запит органів приватизації (документальний контроль); опрацювання документів щодо виконання зобов`язань, визначених договорами купівлі-продажу об`єктів приватизації, отриманих від компетентних органів на запит органу приватизації; складання акта за результатами проведення перевірки.

Згідно з п. 1 розділу III Порядку здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1327, у разі порушення власником об`єкта приватизації умов договору, орган приватизації здійснює заходи з досудового врегулювання спору відповідно до вимог чинного законодавства та договору. У разі невирішення спору в межах досудового врегулювання, орган приватизації звертається до суду для застосування санкцій, передбачених законом та договором, щодо: виконання умов договору; стягнення штрафів і пені; розірвання договору або визнання його недійсним та повернення об`єкта у державну (комунальну) власність (п. 2 розділу III Порядку здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу).

Актом № 21/22 від 09.08.2022 р. поточної перевірки виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 24.09.2018 № 11/18 об`єкта незавершеного будівництва - гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено невиконання відповідачем п. 6.3.1. Договору в частині зобов`язання відповідача повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі повного або часткового невиконання умов цього Договору, Продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення Об`єкта приватизації за актом передачі в державну власність.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.09.2022 р. за вих.№ 11-11-03204 про добровільне розірвання Договору та повернення об`єкта приватизації у державну власність, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування (докази містяться в матеріалах справи).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зі змісту Акту № 21/22 від 09.08.2022 р. поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 24.09.2018 № 11/18 об`єкта незавершеного будівництва - гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць за адресою: АДРЕСА_3 слідує невиконання відповідачем п. 6.3.1. Договору в частині зобов`язання відповідача повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі. Вказане також підтверджується листом Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області за вих. № 828 від 29.06.2022 р., який адресований Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна, виключною умовою для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.

Відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна, у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем п. 6.3.1. Договору в частині зобов`язання відповідача повністю розібрати Об`єкт та привести земельну ділянку у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акту передачі, що є підставою для розірвання Договору від 24.09.2018 р № 11/18 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта незавершеного будівництва гуртожитка готельного типу

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, підставними, не спростовані відповідачем та такими, що підлягають до задоволенню повністю. Суд вважає за необхідне, розірвати договір від 24.09.2018 р № 11/18 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта незавершеного будівництва гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць за адресою: АДРЕСА_3 , що підлягає продажу на аукціоні з умовами, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях і ОСОБА_1 , який посвідчено нотаріально 24.09.2018 Холявкою В.Я., приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 824 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у державну власність за актом приймання-передачі об`єкт незавершеного будівництва гуртожиток готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць загальною площею 1178,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, суд звертає увагу учасників справи на положення ст.188 ГК України, якими визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача в сумі 5 368,00 грн., відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 10 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір від 24.09.2018 р № 11/18 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта незавершеного будівництва гуртожитка готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць за адресою: АДРЕСА_3 , що підлягає продажу на аукціоні з умовами, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4; код ЄДРПОУ № 42899921) і ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), який посвідчено нотаріально 24.09.2018 Холявкою В.Я., приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 824.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4; код ЄДРПОУ № 42899921) у державну власність за актом приймання-передачі об`єкт незавершеного будівництва гуртожиток готельного типу на 110 місць з їдальнею на 75 посадочних місць загальною площею 1178,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 .

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4; код ЄДРПОУ № 42899921) 5 368,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04.06.2024 р.

СуддяДолінська О.З.