Рішення № 119483081, 29.05.2024, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

29 травня 2024 року

смт Краснопілля

справа № 578/151/24

провадження № 2-а/578/5/24

29травня 2024року

селище Краснопілля

справа № 578/151/24

провадження № 2-а/578/5/24

Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Косар А. І. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Краснопілля Сумський район Сумської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головне управління Національної поліції в Сумській області, інспектора відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Патіоти Олексія Вікторовича

про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття провадження по справі

учасники судового провадження:

позивач ОСОБА_1

представник відповідача Головне управлінняНаціональної поліціїв Сумськійобласті Бащук О. Р. в режимі відеолконференції

секретар судового засідання Литвин А. В.

та установив:

Історія справи

ОСОБА_1 29.02.2024 звернувся до суду з позовом до Головне управління Національної поліції в Сумській області, інспектора відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Патіоти Олексія Вікторовича, у якому просив скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1511378 від 24.02.2024, винесену інспектором відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 стосовно нього за порушення п.31.4.3 Правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі по тексту також КУпАП/ у вигляді штрафу у розмірі 340 грн; закрити провадження у справі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що за змістом оскаржуваної постанови він 24.02.2024 о 10:57:26 у смт Краснопілля на вулиці Вокзальній керував транспортним засобом ВАЗ 21093 номерний знак НОМЕР_1 , на якому нібито встановлені задні світлові прилади невідповідного зразка та нанесено тонування на задніх розсіювачах світлових покажчиках. Зазначав, що він не порушував п.31.4.3 Правил дорожнього руху, машику купив з рук і ніяких приладів світлових покажчиків він не міняв. З рішенням поліцейського не згодний, поліцейський допустив ряд порушень при документуванні стосовно нього матеріалів адміністративної справи:

Оскаржувана постанова не містить доказів вчинення ним інкримінованого йому правопорушення за частиною першою статті 121 КУпАП;

Пункт 31.4.3 Правил дорожнього руху, який на думку поліцейського він порушив, містить п`ять підпунктів «а-г», і який саме підпункт він порушив, у постанові не зазначено;

Також порушено його право на захист, оскільки поліцейський почав розгляд справи у відсутність його адвоката.

Процесуальні дії у справі:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024, головуючим суддею визначено Косар Алевтину Іванівну.

Ухвалою від 05 березня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

18.03.2024 представник відповідача Головне управління Національної поліції в Сумській області Бащук Олег Романович подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позову. З матеріалів справи, зокрема копії відеозапису слідує, що поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 24.02.2024 близько 11:00 год в селищі Краснопілля за вулицею Вокзальна водій ОСОБА_1 рухався на транспортному засобі ВАЗ 21093 номерний знак НОМЕР_1 з порушенням вимог п. 31.4.3 ПДР, а саме: забороняється експлуатація транспортного засобу якщо зовнішні світлові прилади не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

У послідуючому у довідковій формі було подано доповнення до відзиву, за змістом якого під час несення служби поліцейським використовується службовий планшет з встановленим програмним забезпеченням «LIS-M». Під час винесення електронних постанов про вчинення адміністративного правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху за порушення п. 31.4.3 ПДР програмне забезпечення «LIS-M» не передбачає зазначення літери до зазначено пункту ПДР, а лише має два варіанти: п.п. 31.4.3 ПДР, п.п. 31.4.3 в ПДР.

Аргументи учасників справи

Процесуальна позиція позивача позов підтримує.

На засіданні суду представник відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській областіБащук О. Р. проти позову заперечував, посилався на матеріали відеозапису. А відсутність в оскаржуваній постанові підпункту пункту 31.4.3 ПДР пояснив некоректним обліком в програмному забезпеченні «LIS-M». Висловив аргументи, аналогічні тим, що містяться у відзиві відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Відповідач інспектор відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на засідання суду нен прибув, судом належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України /далі по тексту також КАС/, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фактичні обставини, встановлені судом

24 лютого 2024 року інспектор відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старший лейтенант поліції Патіота Олексій Вікторович виніс постанову Серія ЕНА № 1511378, відповідно до якої 24.02.2024 о 10:57:26 у смт Краснопілля, вулиця Вокзальна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21093 номерний знак НОМЕР_1 , на якому нібито встановлені задні світлові прилади невідповідного зразка тобто заводом виробником дані світлові покажчики не передбачені та нанесено тонування на задніх розсіювачах світлових покажчиків, що зменшують їхню прозорість , що зафіксовано на портативне відео номер 11139948, чим порушив п. 31.4.3 ПДР- керував водій транспортним засобом, що має не справні зовнішні світлові прилади(темнох пори доби). Ст. 121 ч.1 КУпАП.

Прийняте по справі рішення адміністративне стягнення у виді штрафу 340 грн /ас 5/.

З матеріалів відеозапису слідує, що на відео зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та зупинка транспортного засобу поліцейським, демонстрація задніх світлових приладів транспортного засобу, документування поліцейським правопорушення, пояснення ОСОБА_1

Джерела права й акти їх застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 КАС, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до чч. другої, четвертої статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою статті 121 КУпАП.

Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У пункті 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 31.4.3. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам. Зовнішні світлові прилади:

a)кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;б)порушено регулювання фар;вне горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;гна світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;ґ)на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Відповідно до частини першої статті 121 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає, у разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису…

Відповідно до положень статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Мотиви, якими керується суд при вирішенні адміністративного спору

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області стверджує, що викладені в оскарженій Постанові поліцейського Серія ЕНА № 1511378 обставини правопорушення підтверджуються доказом - відеозаписом з боді камери поліцейського.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У ційсправі,у ПостановіСерія ЕНА№ 1511378 від 24.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не зазначені докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При цьому, у графі постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не вказано доказів.

Виходячи з викладеного, працівник поліції прийшов до висновку про порушення позивачем ОСОБА_1 ПДР виключно на підставі власного візуального спостереження.

Але, згідно правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення того чи іншого пункту ПДР.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

У цій справі поліцейський не визначив нормативно правовий акт, що порушив ОСОБА_1 , оскільки п. 31.4.3 ПДР містить підпункти «а г», а який саме підпункт пункту 31.4.3 ПДР порушив водій ОСОБА_1 , оскаржувана постанова не містить, тим самим порушується право водія ОСОБА_1 на захист від неконкретного обвинувачення.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися виключно на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу, на підставі якого поліцейський прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, суд доходить висновку, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови, всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів не здійснено.

Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, тощо.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм ПДР. Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Відповідно до вимог статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України ста статті 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог частини другої статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту 2 статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже стаття не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяннями, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення статті 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

За таких обставин, суд доходить висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 24.02.2024 Серії ЕНА № 1511378, в частині притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП за порушення п. 31.4.3 ПДР, є недоведеною.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, закриттю, що буде відповідати повному та належному захисту прав позивача, який здійснений, відповідно до імперативних приписів статті 286 КАС.

Керуючись стст. 8,9, 62 Конституції України, стст. 9, 77, 90, 139, 205, 229, 241-246, 255, 286,288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постановуСерія ЕНА№ 1511378від 24.02.2024про притягненнядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 за частиноюпершою статті121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення за частиноюпершою статті121 Кодексу Українипро адміністративніправопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ;місце реєстраціїта проживання: АДРЕСА_1 , Україна.

Відповідач 1:Головне управління Національної поліції в Сумській області ЄДРПОУ: 40108777, місцезнаходження: вулиця Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми Сумської області, 40000, Україна.

Відповідач 2: інспектор відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старший лейтенант поліції Патіота Олексій Вікторович, адреса перебування (служби): вулиця Мезенівська, буд. 8 селище Краснопілля Сумський район Сумська область, 42400, Україна.

Повне судове рішення складено 04.06.2024.

Суддя (підпис) А. І. Косар

Згідно з оригіналом

Суддя А. І. Косар

04.06.2024