Постанова № 11947287, 15.09.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а-7354/10/1070

15 вересня 2010 р. м. Київ

12 год. 43 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.,

при секретарі: ? Горбуновій К.С.,

за участю

представника позивача Чемерис І.В.,

представник відповідача Остапчук О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області до

про Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-13»

стягнення заборгованості на загальнообовязкове державне пенсійне страхування,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області (далі ? позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-13» (далі ? відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 26953 грн 60 коп., в тому числі по внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за травень 2010 р. в сумі 20177 грн 56 коп., по фінансовій санкції - 1824 грн 18 коп., по пені - 4951 грн 86 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Тому у відповідача утворилася заборгованість за цими обовязковими платежами, а також унаслідок нарахування фінансової санкції та пені.

У призначений день і час до суду зявився представник позивача, який повністю підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково і підтвердив наявність заборгованості перед позивачем по внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за травень 2010 р. у розмірі 20177 грн 56 коп, зазначивши, що вона виникла унаслідок порушення умов договору та несплати відповідачу коштів іншим підприємством за субпідрядним контрактом, по якому дебіторська заборгованість становить 420 100 грн 41 коп. Тому він визнає позовні вимоги лише в частині заборгованості про внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а в іншій частині позов не визнає і вважає, що нарахування позивачем фінансової санкції в сумі 1824 грн 18 коп та пені в сумі 4951 грн 86 коп є неправомірним, оскільки саме ці два види заборгованості виникли не з вини відповідача, а через невиконання умов контракту генпідрядником, який також повинен нести відповідальність за виникнення заборгованості перед позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відкрите акціонерне товариство «Пересувна механізована колона №13» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 18.03.1997 р., згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців цій юридичній особі присвоєно ідентифікаційний код 06953304.

Відкрите акціонерне товариство «Пересувна механізована колона №13» зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області, де заведено картку особового рахунку страхувальника.

Відповідачем до позивача подано розрахунки сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за травень 2010 р. із самостійно визначеною ним сумою страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті 20 177 грн 56 коп. Ця сума недоїмки підтверджується і наявним у матеріалах справи розрахунком суми боргу відповідача.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону України від 09.06.2003№1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (далі Закону України № 1058-ІV) сфера дії цього Закону поширюється на відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування; коло осіб, з які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обовязки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України № 1058-ІV страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, обєднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-ІV вказані у статті 14 цього Закону страхувальники є платниками страхових внесків до солідарної системи пенсійного страхування (Пенсійного фонду України). Частиною третьою статті 15 цього Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Оскільки відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, то він є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058-IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-IV страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з частиною третьою статті 18 цього ж Закону страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 19 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 р. № 21-1 та ст. 4 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 25 червня 1997 р. № 400/97-ВР.

Відповідно до частин шостої та дванадцятої статті 20 Закону України № 1058-IV, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 106 Закону України № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 названої статті, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, розмір яких визначено п.п. 8 - 9 ст. 106 цього Закону.

У звязку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни 02.07.2010 р. позивачем на підставі частини третьої ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” направлено відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю-864, яку відповідач отримав 17.07.2010 р., що підтверджується копією корінця вимоги.

Згідно з приписами частини третьої ст.106 Закону України Закону України № 1058-ІV вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Станом на день розгляду спору та винесення рішення по суті доказів щодо оскарження вказаної вимоги, її узгодження або про сплату суми заборгованості, яка в ній зазначена, суду не надано.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV. Зазначено, що у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Ураховуючи, що зобовязання зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування самостійно визначено відповідачем у розрахунках суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за травень 2010 р., що підлягають сплаті 20 177 грн 56 коп., суд дійшов висновку, що сума зобовязань є узгодженою. Цю суму заборгованості відповідач визнає.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач мотивував заперечення проти частини позовних вимог (щодо стягнення заборгованості по фінансовій санкції та пені) тим, що ця заборгованість виникла унаслідок порушення умов договору та несплати відповідачу коштів іншим підприємством за субпідрядним контрактом.

Суд визнає ці заперечення такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно до статті 20 Закону України № 1058-IV страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника. Згідно з вимогами цього ж Закону страхові внески, фінансова санкція та пеня сплачуються саме страхувальником, а не іншими юридичними особами, з якими страхувальником укладалися правочини. Тому суд не бере до уваги посилання відповідача на наявність дебіторської заборгованості, як причину несплати страхових внесків, фінансової санкції та пені, оскільки це не звільняє його від зобовязання сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески та інші платежі, передбачені Законом України № 1058-IV, і не покладає цей обовязок на інших юридичних осіб замість страхувальника.

За цих обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Ураховуючи, що спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства « Пересувна механізована колона - 13» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, 44, ідентифікаційний код 06953304) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області заборгованість по внесках на загальнообязкове державне пенсійне страхування в сумі 26953 (двадцять шість тисяч девятсот пятдесят три) грн. 60 коп., у тому числі по страхових внесках за травень 2010р. 20177 грн. 56 коп., по фінансових санкціях - 1824 грн. 18 коп. та пені - 4951 грн. 56 коп.

Порядок і строки апеляційного оскарження визначено статтею 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Журавель

Постанову складено у повному обсязі та підписано 17 вересня 2010 р.