Рішення № 119470109, 29.05.2024, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/329/24 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Дерби О.В.

розглянув справу №927/329/24 у порядку спрощеного позовного провадження.

за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України,

Русанівський бульвар, буд.8, м. Київ, 02154;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ»,

вул. Центральна,буд.80, с. Печенюги, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська обл., 16040;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 35446,55 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився.

Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія про стягнення 35446,55 грн регламентної виплати (що включає в себе 33996,55 грн збитків та 1450 грн витрат на послуги аварійного комісара).

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.05.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових пояснень.

Судове засідання, призначене на 08.05.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Новен М.П. у відпустці, про що сторони повідомлені листом № 927/329/24/629/24 від 08.05.2024.

Ухвалою суду від 13.05.2024 сторін повідомлено про те, що судове засідання у справі відбудеться 29.05.2024.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді в розумінні ст. 242 ГПК України.

Так, повідомлення позивача та відповідача підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Ухвала суду, направлена на адресу третьої особи (вул. Чкалова,15/35, м. Кролевець, Сумська обл., 41301) повернута відділенням зв`язку на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання сторін.

Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст.1172 ЦК України, ст. 41 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Третя особа пояснень з приводу позовних вимог не надала.

Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки дане судове засідання.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах ФПК ГРОСС проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ Гержик проти України) суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції, Смірнова проти України).

Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що явка представників сторін була визнана не обов`язковою.

З огляду на вищевикладене, клопотання представника позивача відхилено судом.

Будь-яких інших заяв та клопотань сторонами не подано.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

12.07.2021 на автодорозі М-02, 168 км відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Ауді 100, держ.номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Дорожньо транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 п. 10.3. Правил дорожнього руху.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 03.09.2021 у справі № 579/1302/21, залишеною в силі постановою Сумського апеляційного суду від 06.10.2021, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_1 не була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

13.07.2021 ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо транспортну пригоду та з заявою про виплату майнового відшкодування від 29.10.2021.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ауді 100, держ. номер НОМЕР_3 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР/0772583.

Відповідно до Звіту № 037_SOS_-210719-225719 автотоварознавчого дослідження від 04.08.2021, проведеного ТОВ «СОС Сервіс Україна», вартість відновлювального ремонту склала 37197,49 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 1108751 від 24.12.2021, на підставі наказу МТСБУ № 3.1/10277 від 23.12.2021 позивач перерахував ОСОБА_2 страхову виплату в сумі 33996,55 грн.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області у справі № 579/1302/21 від 03.09.2021, встановлено, що водій ОСОБА_1 , станом на дату вчинення ДТП працював заступником директора з юридичних питань ТОВ «Мрія», с. Печенюги, Новгорд-Сіверського району Чернігівської області.

Крім того, відповідно до довідки № 1 від 08.11.2021 МТСБУ власником транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_1 є ТОВ «Мрія».

Крім того, платіжною інструкцією № 1103076 від 30.08.2021 позивач перерахував ТОВ «СОС Сервіс Україна» 1450 грн з визначенням призначення платежу: «оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 77483, згідно рах. № 3068 від 16.08.2021, т.з. НОМЕР_3 ».

Враховуючи вищевикладене, у Позивача виникло на підставі ст.38.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право регресу до Відповідача в межах здійсненого страхового відшкодування.

Докази відшкодування суми 35446,55 грн у матеріалах справи відсутні.

Відтак позивач звернувся з даним позовом до суду з матеріально-правовою вимогою про відшкодування відповідачем суми 35446,55 грн в порядку регресу.

Приписами підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Положеннями підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України «Відшкодування шкоди» вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець, користувач.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а не безпосередньо винним водієм.

Жодних заперечень того факту, що водій (третя особа), який визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді згідно з постановою Кролевецького районного суду Сумської області, перебував у момент скоєння ДТП з відповідачем у трудових відносинах матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, саме на відповідача покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка, збитки (в тому числі їх розмір), причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Факт здійснення позивачем страхового відшкодування у сумі 33996,55 грн підтверджується платіжною інструкцією №1108751 від 24.12.2021.

Вина ОСОБА_1 (водія відповідача) підтверджується постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 03.09.2021 у справі № 579/1302/21, залишеною в силі постановою Сумського апеляційного суду від 06.10.2021 у справі № 579/1302/21, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 35446,55 грн, утому числі 33996,55 грн страхового відшкодування та 1450,00 грн витрат на послуги аварійного комісара, є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір в сумі 3028 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України, код 21647131 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ», код 30956258, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , код НОМЕР_4 про стягнення 35446,55 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ», вул. Центральна,буд.80, с. Печенюги, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська обл., 16040, код 30956258 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, Русанівський бульвар, буд.8, м. Київ, 02154, код 21647131, майнове відшкодування в сумі 35446,55 грн, судовий збір в сумі 3028,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 03.06.2024.

Суддя М.П. Ноувен