Ухвала суду № 119470014, 30.05.2024, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

УХВАЛА

"30" травня 2024 р. Справа № 924/98/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", м. Хмельницький

про стягнення 71763859,90 грн. заборгованості зі сплати основного боргу за добовий небаланс природного газу, 6741863,79 грн. пені, 2388857,98 грн. 3% річних, 19091441,17 грн. інфляційних втрат

Представники Сторін:

від Позивача: Митюк С.П. згідно довіреності;

від Відповідача: Канюка Т.В згідно довіреності;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.02.2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" 71763859,90 грн. заборгованості зі сплати основного боргу за добовий небаланс природного газу, 6741863,79 грн. пені, 2388857,98 грн. 3% річних, 19091441,17 грн. інфляційних втрат, 939400,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

07.03.2024 року матеріали справи №924/98/23 було направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням апеляційної скарги Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.02.2024 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 року зазначену вищу апеляційну скаргу було залишено без руху.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" було повернуто апелянту з доданими до неї документами.

29.04.2024 року до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (вх. №05-08/1649/24) про відстрочення виконання судового рішення від 14.02.2024 року по справі 924/98/23.

В обґрунтування поданої заяви Відповідач зазначає про свій важкий фінансовий стан, просить суд врахувати несприятливу економічну ситуацію в країні, спричинену військовою агресією російської федерації, що негативно відображається на його господарській діяльності, втрату права здійснення ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, що призвело до втрати прибутку, наявність кредиторської та дебіторської заборгованості, що ускладнює виконання рішення суду. Стверджує, що АТ "Хмельницькгаз" було підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Хмельницької області до 30.09.2023 року.

Крім того, вважає, що відстрочення виконання рішення суду відповідатиме інтересам суспільства та забезпечить збереження балансу інтересів як Позивача так і Відповідача, оскільки надасть можливість сторонам безперешкодно виконати умови Закону України від 14.07.2021 року №1639-ІХ „Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", який прийнятий з метою врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, оскільки постановою НКРЕКП від 16.11.2022 року № 1472 АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Тому просить суд відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік.

Представник Позивача у письмових запереченнях від 06.05.2024 року просив суд відмовити у відстрочці прийнятого рішення, посилаючись на те, що Відповідачем не доведено того, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання стали виключні обставини, які перебувають поза його волею, зокрема відсутність коштів на рахунках, майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. Посилається на те, що заборгованість, стягнута у даній справі, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон № 1639), що в свою чергу виключає можливість примусового виконання рішення в даній справі. Також, звертає увагу на те, що важка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір. Щодо посилання Відповідача на збільшення дебіторської заборгованості населення та юридичних осіб через воєнний стан в країні, то наявність заборгованості у споживачів перед боржником надають право останньому захистити свої порушені права в судовому порядку та після отримання рішення суду вжити заходів з примусового стягнення заборгованості зі споживачів.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав подану заяву про відстрочення виконання рішення суду та просив її задоволити.

В судовому засіданні представник Позивача заперечив проти задоволення поданої заяви з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про відстрочення виконання судового рішення, заслухавши доводи Сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17).

Суд дійшов висновку, що наведені Відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої акціонерне товариство мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла ще у 2021 році, оскільки було обізнане про строк настання її погашення.

Разом з цим, Відповідачем не було подано до суду виняткових доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, а посилання Відповідача на Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2023 року та оборотно-сальдову відомість жодним чином в повній мірі не відображає реального фінансового стану підприємства.

Щодо твердження Відповідача про відкликання ліцензії на розподіл газу як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, то суд визнає їх необґрунтованими, враховуючи той факт, що Постанова НКРЕКП № 1775 від 29.09.2023 року, згідно якої було зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Хмельницькгаз", набрала чинності з 01.10.2023 року. Натомість спірна заборгованість виникла за 2021 рік, тобто ще до набрання чинності даної Постанови.

Також, суд звертає увагу на те, що стягувач (в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України") не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог позивача з відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період такого відстрочення та останній понесе збитки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №83, входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави" від 03.11.2020 р. №999 (зі змінами та доповненнями), Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як суб`єкт господарювання державного сектору економіки та підприємство паливно-енергетичного комплексу, що здійснює діяльність з транспортування природного газу магістральними газопроводами і зберігання природного газу у підземних газосховищах, віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. У свою чергу, під "енергетичною безпекою держави" розуміється здатність держави в особі її органів управління забезпечити кінцевих споживачів природним газом в необхідному обсязі та належної якості у звичайних умовах, а також під час дії дестабілізуючих факторів (надзвичайних ситуацій) внутрішнього чи зовнішнього характеру у межах гарантованого покриття мінімального обсягу найважливіших потреб країни, окремих її районів, міст, селищ чи об`єктів у паливно-енергетичних ресурсах.

Поряд з цим суд відзначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, які несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Суд також не приймає посилання Відповідача на настання виняткових обставин у зв`язку із введенням на всій території України воєнного стану, що слугувало причиною накопичення заборгованості, оскільки відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В той же час зобов`язання боржника по укладеному між Сторонами договору виникло задовго до введення на всій території України воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 року по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини, до яких віднесено в тому числі і військову агресію, не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 року по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах саме із Позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Крім того, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Наразі, відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Також, AT "Хмельницькгаз" не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому, зокрема через один рік.

Посилання заявника на Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-IX від 14.07.2021 є необґрунтованим. Даний закон передбачає порядок врегулювання заборгованості за природний газ (основний борг) та можливість списання штрафних санкцій у разі наявності визначених підстав. При цьому, Заявником не надано доказів проведення взаєморозрахунків, укладення договору про реструктуризацію заборгованості із стягувачем для врегулювання заборгованості згідно даного закону.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі на даний час не здійснюється.

Перехідними та прикінцевими положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» внесено ряд змін до Закону України «Про виконавче провадження» (статті 34, 35, 39), якими врегульовано в тому числі порядок примусового виконання виконавчих документів, заборгованість за якими підлягає врегулюванню згідно Закону №1639.

Так, зокрема, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Судом встановлено, що АТ "Хмельницькгаз" згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 листопада 2022 року №1472 "Про включення АТ "Хмельницькгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу" було включено у вказаний реєстр.

Частиною 9 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.

Тобто, у разі виключення боржника з Реєстру, (підстави для виключення з Реєстру визначені ч. 3 ст. 3 Закону №1639), виконавче провадження поновлюється, стягнення продовжується в примусовому порядку.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Тобто, виконавче провадження закінчується у разі погашення чи списання відповідного боргу за виконавчим документом.

Таким чином, посилання заявника на те, що спірна заборгованість підпадає під дію Закону України №1639-IX від 14.07.2021 року "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не є підставою для відстрочення виконання рішення, встановленого ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на сьогодні права заявника не порушені та не має жодних загроз погіршення фінансового становища, пов`язаних з виконанням рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.02.2024 року у справі №924/98/23. Відтак, в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про відстрочення виконання рішення суду необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" №05-08/1649/24 від 29.04.2024 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.02.2024 року у справі №924/98/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня набрання законної сили ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 03.06.2024 року.

СуддяВ.В. Димбовський