Постанова № 11946987, 28.09.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року справа № 2-а-5664/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін

від позивача : ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача : ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіком» до Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавіком» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень від 22.04.2010 № 0001581600/0 та від 19.05.2010 №0001581600/1, якими позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 340,00 грн.

Згідно з указаними рішеннями, податковим органом до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог підпунктів 17.1.1 та 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (надалі Закон України № 2181), що виявилось у не поданні позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 та лютий 2010 у строки, визначені законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, оскільки позивачем своєчасно та у встановленій законодавством формі були подані відповідачеві декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2010 року. Проте, відповідачем в порушення приписів чинного законодавства України, необґрунтовано зроблено висновок про невідповідне оформлення та відсутність обов`язкових відомостей у поданих деклараціях, у звязку з чим позивач вважає, що висновки податкового органу є помилковими, а оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавіком» (код 31265056) є юридичною особою, зареєстроване Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 22.01.2001, про що зроблено відповідний запис за № 1338120000000046.

22 квітня 2010 року посадовими особами Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності подання позивачем декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складений акт від 22.04.2010 № 109/16-00/31265056 (надалі Акт перевірки) у якому відображені порушення позивачем вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181.

На підставі Акта перевірки, позивачеві, враховуючи приписи підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закон України № 2181, а саме за несплату узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом України № 2181, нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення рішення від 22.04.2010 № 0001581600/0.

Тобто, згідно Акту перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, став факт несплати ним узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничних строків, визначених Законом України № 2181.

Н е погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням від 22.04.2010 №0001581600/0, позивач у порядку, визначеному статтею 5 Закону України №2181, звернувся до Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області зі скаргою про його перегляд.

За наслідками адміністративного оскарження Кагарлицькою обєднаною державною податковою інспекцією у Київської області прийнято рішення відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 22.04.2010 №0001581600/0 без змін та, як наслідок, прийнято податкове повідомлення рішення від 19.05.2010 № 0001581600/1, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання у розмірі 340, 00 грн., проте , вже на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

У ході розгляду справи представник відповідача вказав, що декларації з податку на додану вартість за січень та лютий місяці 2010 року подані позивачем до Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181.

Однак, вказані податкові декларації були заповнені позивачем всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, оскільки не зазначено обовязкових її реквізитів, а саме, невірно вказаний номер свідоцтва про реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Саме за таких обставин, подана позивачем податкова звітність не визнана контролюючим органом, як податкова декларація.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В силу положень підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, або не скріплено печаткою платника податків.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982 (надалі - Порядок № 166).

Положеннями пункту 1.2 Порядку № 166 встановлено, що декларація з податку на додану вартість подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР).

Порядок оформлення податкової декларації визначений у пункті 3 Порядку № 166. Так, в силу положень вказаного пункту, декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями. Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Пунктом 4.3 Порядку № 166 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Перелік підстав для невизнання податкової звітності також передбачено пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 (далі - Методичні рекомендації № 827), а саме якщо: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, як платник податку на додану вартість зареєстрований 25.01.2001 про що видано Свідоцтво НОМЕР_2, серії НОМЕР_1 (а.с.14).

Проте, відповідно до пояснень представника відповідача, у зазначеному свідоцтві відповідачем при його видачі була допущена помилка у номері свідоцтва. Саме зазначений недолік і став підставою для невизнання контролюючим органом поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий місяці 2010 року.

У звязку з виявленням вказаного недоліку відповідачем на адресу позивача був направлений лист від 09.12.2008 № 9183/10/29-0 з пропозицією замінити наявне свідоцтво платника податку на додану вартість відповідно до пункту 21 Положення про реєстр платників податку на додану вартість № 79 від 01.03.2000, оскільки реквізити свідоцтва (саме його номер) не відповідають алгоритму його формування та даним реєстру.

За результатами проведених консультацій між сторонами, 22 квітня 2010 року позивачем до податкового органу було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість для його перереєстрації.

2 травня 2010 року позивачеві було видано нове свідоцтво платника податків на додану вартість за № 100281007, серії НБ № 383407.

В силу положень абзацу третього пункту 21 Положення № 79, у період перереєстрації та до початку дії нового свідоцтва платник податку на додану вартість використовує реквізити старого свідоцтва.

Сторонами не заперечувався той факт, що у деклараціях з податку на додану вартість за січень та лютий місяці 2010 року позивачем використовувались реквізити свідоцтва платника податку на додану вартість НОМЕР_2, отриманого ним 25.01.2001 та чинного до 2.05.2010.

Суду не надано доказів про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за НОМЕР_2 на дату подання позивачем декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий місяці 2010 року або визнання його недійсним, як і доказів щодо не зазначення (невідповідності) інших обовязкових реквізитів у вказаних податкових деклараціях, їх не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Тобто, на дату подання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий місяці 2010 року, позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва за НОМЕР_2, а відтак, твердження відповідача про порушення позивачем положень Закону України № 2181 та Порядку № 166, є безпідставним та необґрунтованим.

Суд звертає увагу сторін також на ту обставину, що підстави для невизнання контролюючим органом податкових декларацій передбачені положеннями підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 та пунктом 4.3 Порядку № 166.

Водночас, Акт перевірки містить лише посилання на порушення позивачем положень підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 та про наявність відповідальності за таке правопорушення, що передбачена положеннями підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 (несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничних строків, визначених цим Законом) без визначення змісту наявного порушення.

Необхідно зазначити, що з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Положеннями пункту 1.3 Порядку встановлено, що акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Саме в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (пункт 1.6 Порядку).

Факти виявлених порушень викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 Порядку).

Враховуючи приписи абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. Зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків, операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Проте, Акт перевірки не містить інформації про обґрунтовані причини невизнання відповідачем декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий місяці 2010 року та про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань, а саме, номери декларацій, дати нарахування узгоджених сум, дати їх сплати, суми сплаченого боргу та кількості днів затримки, що не відповідає приписам абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69 - 71, 94, 97, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області від 22.04.2010 № 0001581600/0 та від 19.05.2010 № 0001581600/1.

Судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіком» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. Д. Панченко

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 01.10.2010