Рішення № 119469200, 03.06.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/3363/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про"

до приватного підприємства "Паво груп"

про стягнення заборгованості у розмірі 12 524,00 грн

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" до приватного підприємства "Паво груп" про стягнення заборгованості у розмірі 12 524,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №302 від 01.10.2021 відповідачем в частині оплати поставленого товару.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12 524,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду від 25.03.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 25.03.2024 о 17 год. 31 хв.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову. Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (постачальник) та приватним підприємством "Паво груп" (покупець) укладено Договір поставки №302 з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 01.10.2021 (далі - Договір).

За вказаним Договором постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця господарські товари партіями, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, артикул, ціна і кількість визначаються в специфікаціях, що є додатками до цього Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору одночасно з поставленням товару постачальник зобов`язується передавати покупцю наступні документи: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, завірену печаткою постачальника, а також якщо товар, що постачається за цим договором, підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, - копію сертифікату відповідності, завірену печаткою постачальника.

Постачальник зобов`язується поставляти замовлену продукцію, з урахуванням ставки по ПДВ рівною 0% (пп. 195.1.1 п.195.1 ст. 195 Податкового Кодексу України). Ціна на продукцію в товарно-супровідній документації вказуються в гривнях (п. 1.4 Договору).

Постачальник здійснює поставку партії товару покупцю на наступних умовах: DAP - МА "ЛЬВІВ", DAP - МА "ХАРКІВ", DAP - МА "ЗАПОРІЖЖЯ", DAP - МА "БОРИСПІЛЬ", DAP - МТП "ЧОРНОМОРСЬК", відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Термін (не більше 5 днів з моменту прийняття постачальником заявки покупця на поставку товару до виконання) і адреса поставки узгоджується сторонами окремо в заявці покупця на поставку товару (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору приймання товару за кількістю здійснюється на підставі інструкції приймання товару за кількістю П-6. Приймання товару за якістю здійснюється на підставі інструкції приймання товару за якістю п-7. Претензії за кількістю товару приймається постачальником в день поставки товару покупцю. Претензії за якістю товару приймаються постачальником в письмовому вигляді протягом 3 календарних днів з моменту підписання повноважним представником покупця видаткової накладної.

Зобов`язання постачальника щодо поставки вважається виконаним з моменту підписання повноважним представником покупця видаткової накладної (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов`язаний оплатити постачальнику повну ціну кожної поставленої за даним Договором окремої партії товару протягом 50 календарних днів з дати поставки партії товару. Під "окремою партією товару" за даним Договором сторони розуміють весь обсяг (кількість) товару, переданого постачальником покупцеві по одній окремій видатковій накладній.

Згідно з п. 3.2 Договору зобов`язання покупця з оплати поставленої партії товару вважаються виконаним з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У платіжному дорученні покупця в розділі "Призначення платежу" обов`язково повинні бути вказані дата і номер цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Позивачем здійснено поставку товару відповідачу за Договором №302 від 01.10.2021 на загальну суму 12 524,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1СППФ000132214 від 20.12.2021 на суму 800,00 грн.; №1СППФ000132268 від 20.12.2021 на суму 800,00 грн.; №1СППФ000133351 від 22.12.2021 на суму 3 500,00 грн.; №1СППФ000133838 від 23.12.2021 на суму 4 112,00 грн.; №1СППФ000001664 від 12.01.2022 на суму 3 312,00 грн.

Позивачем надано зареєстровані податкові накладні: №7533 від 20.12.2021 на суму 800,00 грн.; №7479 від 20.12.2021 на суму 800,00 грн.; №8721 від 22.12.2021 на суму 3 500,00 грн.; №9177 від 23.12.2021 на суму 4 112,00 грн.; №1688 від 12.01.2022 на суму 3 312,00 грн.

Між позивачем та відповідачем складено акт звіряння взаємних розрахунків (за період: 01.01.2022-31.12.2022) із зазначенням кінцевого сальдо 12 524,00 грн.

Позивач повідомив суд, що відповідачем не здійснено оплату поставленого товару.

Матеріали справи не містять доказів оплати поставленого товару за Договором №302 від 01.10.2021 на загальну суму 12 524,00 грн.

Відповідачем не спростовано вищезазначені обставини.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано зобов`язання за Договором №302 від 01.10.2021 в частині оплати поставленого товару на загальну суму 12 524,00 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Паво груп" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 72; ідентифікаційний код 01286056) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 2, вежа А4-7, приміщення 10; ідентифікаційний код 39200703) заборгованість у розмірі 12 524 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп., та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ