Рішення № 119466839, 20.05.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9165/23

2/296/322/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення заборгованості за договором повторної фінансової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Швець К.О. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просить стягнути з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги №16-09/22-02 від 16.09.2022р. у розмірі 5299619,18 грн., з яких 4455000,00 грн. - сума основного боргу, 794820,82 грн. - пеня за період з 01.05.2023 року по 13.09.2023 року, 49798,36 грн. 3% річних за період з 01.05.2023 року по 13.09.2023 року. Також просить судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.09.2022 між ОСОБА_1 та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" було укладено договір поворотної фінансової допомоги (позики) №16-09/22-02, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у сумі 4455000,00 грн., а позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) в термін до 30.04.2023. У зв`язку з тим, що відповідач свого зобов`язання стосовно повернення суми позики перед позивачем не виконав, останній звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги (позики) у розмірі 4455000,00 грн., а також пеню у розмірі 794820,82 грн. та 3% річних у розмірі 49798,36 грн.

Ухвалою від 25.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

28.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Швець К.О. в судовому засіданні 23.04.2024 року заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Також обгрунтовуючи можливість стягнення пені та 3% річних представник позивача послалася на свободу договору. На думку представника позивача, хоча сторони були обізнані про законодавче обмеження щодо таких нарахувань у вказаний період, однак договір укладено в період воєнного стану і в договорі сторони передбачили можливість таких нарахувань. В дане судове засідання представник позивач подала клопотання в якому просить здійснити розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити в повному обсязі (а.с.99).

Представник відповідача адвокат Вершняк В.М. в судовому засіданні 23.04.2024 року позовні вимоги визнав в частині основної суми заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №16-09/22-02 16.09.2022. Підтвердив факт отримання грошових коштів від позивача згідно платіжного доручення від 19.09.2022 року №88736195. Однак заперечив щодо стягнення пені та трьох відсотків річних, пославшись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. В дане судове засідання представник відповідача подав заяву в якій просить справу розглядати без представника відповідача за наяваними в матеріалах справи документами (а.с.97).

Окрім позовної заяви, інших заяв по справі сторони не подавали.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексу - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги.

Судом встановлено, що 16 вересня 2022 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (позичальник) було укладено договір поворотної фінансової допомоги №16-09/22-02 (а. с. 89 - 90).

За цим договором позикодавець зобов`язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (п.1.1 договору).

Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що загальна сума даного договору становить 4500000 гривень (чотири мільйони п`ятсот тисяч грн. 00 коп.). ПДВ за даною операцією не передбачено. Сума договору складається з сум всіх наданих позичальнику траншів. Проценти за користування коштами не нараховуються.

Згідно п. 3.1. договору позикодавець зобов`язаний впродовж трьох калентарних днів з моменту отримання усного замовлення від позичальника надати грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. Позика може бути надана як на всю суму договору одноразово так і періодичними траншами у сумах згідно усних заявок позичальника.

Кошти вважаються переданими позичальникові в момент їх зарахування на поточний рахунок позичальника. Строк надання гршових коштів один місяць (п. 3.2., п. 3.3. договору).

При цьому в пункті 4.1. договору сторони визначили, що строк повернення коштів - до 31 жовтня 2022 року (п. 4.1 договору).

Згідно п. 5.1., п. 5.2. договору сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення коштів вважається день зарахування грошової суми (її частини), що надавалась, на поточний рахунок позикодавця.

Згідно п. 6.1 договору, при простроченні повернення суми коштів (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. При цьому позичальник зобов`язаний повернути суму коштів (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини).

В пункті 7.1. договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з моменту укладання даного договору та діє до повного виконання зобов`язань.

Згідно п. 7.2. договору зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 7.11. договору передбачено, що передані за цим договором грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою згідно визначень Податкового Кодексу України.

Додатковою угодою №1 від 30.10.2022 року до договору поворотної фінансової допомоги №16-09/22-02 від 16.06.2022 року, сторони погодили викласти пункт 4.1. договору в наступній редакції: "4.1. Строк повернення коштів до 30 квітня 2023 року" (а.с.9).

На виконання умов договору поворотної фінансової допомоги №16-09/22-02 від 16.09.2022р. ОСОБА_2 перерахував з належного йому поточного рахунку, який зазначено в договорі, на поточний рахунок ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», який зазначено в договорі, грошові кошти в сумі 4455000,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується копією платіжного доручення №88736195 від 19.09.2022 року та банківською випискою по особовому рахунку за період з 16.09.2022 року по 20.09.2022 року (а.с. 10, 11).

Суд зазначає, що представник позивача та представник відповідача в судовому засіданні визнали, що згідно платіжного доручення №88736195 від 19.09.2022, в якому вказано призначення платежу: "Надання грошових коштів згідно договору поворотної фінансової допомоги №16-09/22-01 від 16.09.2022р.", були перераховані кошти в розмірі 4455000,00 грн. саме на виконання договору поворотної фінансової допомоги №16-09/22-02 від 16.09.2022р. Представники сторін повідомили, що призначення платежу у вказаному платіжному дорученні є помилкою, оскільки договір №16-09/22-01 від 16.09.2022р. між сторонами не укладався, а був укладений договір №14-09/22-01 від 14.09.2022р., по якому вже ухвалено рішення Корольовським районним судом м. Житомира у справі №296/9170/23.

Визначаючи характер і правову природу цивільних відносин, що виникли між сторонами, судом враховано наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Таким чином, за своєю правовою природою між сторонами був укладений договір позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Зазначений висновок також узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 1-7/158-09-3124, та у постанові 27 травня 2019 року у справі № 633/444/17.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 2 статті 1047 цього ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (частина друга статті 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

За нормою ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (абзац 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Судом встановлено, що за умовами договору поворотної фінансової допомоги (позики) №16-09/22-02, зокрема п. 1.1., сторони погодили, що загальна сума договору становить 4500000,00 грн., а додатковою угодою сторони погодили, що грошові кошти підлягають поверненню в строк до 30.04.2023.

Наявний в матеріалах справи вищевказаний договір є дійсним і не оспорювався в судовому порядку.

При цьому, згідно платіжного доручення №88736195 від 19.09.2022 року ОСОБА_2 перерахував на поточний рахунок ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" грошові кошти згідно договору поворотної фінансової допомоги №16-09/22-02 від 16.09.2022р. в розмірі 4455000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, оскільки обставини укладання договору позики в письмовій формі, а також факт надання коштів в позику на безоплатній основі підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами; розмір боргу відповідачем не спростований; визначений договором позики строк для повернення грошових коштів закінчився, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики в повному обсязі, а також беручи до уваги визнання відповідачем позову щодо неповернення боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми позики підлягають задоволенню у розмірі 4455000грн. 00коп.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних за несвоєчасне повернення суми позики, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, 16.09.2022 між сторонами було укладено договір поворотної фінансової допомоги (позики) №16-09/22-02, згідно умов якого сторони погодили суму позики та строк її повернення. У зв`язку із тим, що відповідач не повернув суму позики, позивач просить стягнути з нього суму нарахованих штрафних санкцій, а саме 794820,82 грн. пені за період з 01.05.2023 року по 13.09.2023 року, а також 49798,36 грн. 3% річних за період з 01.05.2023 року по 13.09.2023 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року й діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

При цьому слід враховувати, що можливість застосування в договорі правил, які відрізняються від положень конкретної статті Кодексу, яка регулює певні договірні правовідносини, зазвичай передбачає застосування в нормі статті вислів "якщо інше не встановлено договором".

В пункті 18 Перехідних положень не встановлена можливість визначення сторонами умов інших від тих, які передбачені в даному пункті. Вказаною нормою чітко передбачено звільнення боржника від відповідальності встановленої ст. 625 ЦК України та від обов`язку сплати неустойки.

Таким чином правила п. 18 Перехідних положень ЦК України підлягають застосуванню до договорів незалежно від того чи вони були укладені до внесення таких змін в ЦК України чи після.

Суд звертає увагу, що в договорі також відсутнє пряме посилання на незастосування п. 18 Перехідних положень, у разі прострочення зобов`язання.

Таким чином, оскільки санкції за прострочення грошового зобов`язання, які складаються з пені та 3% річних, позивачем нараховані за період з 01.05.2023 по 13.09.2023, тобто у період введеного в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про протиправність застосування до боржника таких видів відповідальності за порушеня горошового зобов`язання. Нараховані позивачем суми пені та 3% річних підлягають списанню позикодавцем, а відтак в цій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 11281,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 354-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №16-09/22-02 від 16.09.2022 року у розмірі 4455000 (чотири мільйони чотириста п`ятдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 11281,20грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод», адреса: м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд.38, ЄДРПОУ 00375504.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 30.05.2024.