Рішення № 119461560, 03.06.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7359/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового проадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 06 березня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправною щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати стаж у подвійному розмірі за періоди роботи 01.09.1983 по 22.11.1997, з 22.01.1998 по 28.02.2022 року у Барабойському психоневрологічному будинку інтернат;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.12.2023 зарахувавши стаж роботи у Барабойському психоневрологічному будинку інтернат з 01.09.1983 по 22.11.1997, з 22.01.1998 по 28.02.2022 подвійному розмірі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона перебуває з 2007 року перебуває на пенсії за віком згідно до ЗУ « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено при страховому стажу 48 років 11 місяців 06 днів. Згідно до записів в трудові книжці з 01.09.1983 по 22.11.1997, з 22.01.1998 по 28.02.2022 позивачка працювала на посаді медсестри у Барабойському психоневрологічному будинку інтернат. Позивач звернулася 29.12.2023 до відповідача із заявою про перерахунок стажу на пільгових умовах, так як остання працювала на посаді, що передбачає пільгове обчислення згідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, листом від 18.01.2024 позивачу було відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку. З даним діями позивач не погоджується та вважає, що стаж роботи з 01.09.1983 по 22.11.1997, з 22.01.1998 по 28.02.2022 повинен зараховуватись у подвійному розмірі.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді 11.03.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

19.03.2024 до суду надійшов відзив (вх..№ЕС/11189/24) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Перелік закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я, посад професіоналів з вищою не медичною освітою у закладах охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою не медичною освітою, залучених до надання реабілітаційної мультидисциплінарних реабілітаційних команд допомоги y складі закладів охорони здоров`я, затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180. З 13.02.2007. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058. Розмір пенсії обчислено при страховому стажі 48 років 11 місяців (враховано по 28.02.2022), середньомісячній заробітній платі 5698,40 грн (0,92113 - коефіцієнт заробітної плати (за період з 01.02.1995 по 31.01.2000) * 6186,32 грн проіндексований показник середньої заробітної плати за три роки (2014-2016), відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058). Позивачка 29.12.2023 звернулася до Головного управління із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії за віком з урахуванням стажу роботи у Барабойському психоневрологічному будинку інтернат з 01.09.1983 по 22.11.1997, з 22.01.1998 по 28.02.2022. Листом Головного управління від 23.01.2024 № 2640-904/Ш-02/8-1500/24 ОСОБА_1 поінформовано про відсутність підстав для зарахування періодів роботи Барабойському психоневрологічному будинку інтернат з 01.09.1983 по 22.11.1997, з 22.01.1998 по 28.02.2022 до страхового стажу у подвійному розмірі, оскільки зазначений заклад відноситься до закладів соціального захисту, а не до закладів охорони здоров`я.

На підставі зазначеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що у період з 01.09.1983 по 22.11.1997 та з 22.01.1998 по 28.02.2022 вона працювала «санітаркою» та «медсестрею» в Барабойському будинку інтернаті, який в подальшому був реорганізований в Барабойський психоневрологічний будинок-інтернат.

Також, такі обставини підтверджуються Формою ОК-5 індивідуальних відомостей застрахованої особи реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.10-23), та не заперечуються самим відповідачем.

29.12.2023 позивач звернулась до відповідача з заявою в якій просила зарахувати періоди роботи у Барабойському психоневрологічному інтернаті з 01.09.1983 по 22.11.1997, з 22.01.1998 по 28.02.2022 роки до її страхового стажу у подвійному розмірі та перерахувати пенсію (а.с.16).

У відповідь, 23.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області склало лист №2640-904/Ш-02/8-1500/24 в якому повідомило, що для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 01.09.1983 по 22.11.1997, з 22.01.1998 рп 28.02.2022 у Барабойському психоневрологічному будинку-інтернаті підстави відсутні, оскільки зазначений заклад відноситься до закладів соціального захисту, а не до закладів охорони здоров`я.

Не погодившись із такою відмовою суб`єкта владних повноважень у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу в подвійному розмірі, позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, Законом передбачена можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи, зокрема, у закладах з надання психіатричної допомоги.

Згідно Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 №892/7180, заклад з надання психіатричної допомоги відноситься до багатопрофільних лікарняних закладів (підпункт 1.1.1 пункт 1 цього Переліку).

Відповідно до пункту 22 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров`я, заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Пояснення доповнено новим пунктом 22 згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я № 190 від 01.02.2022 .

Як установлено судом, у період з 01.09.1983 22.11.1997, з 22.01.1998-28.02.2022 ОСОБА_1 працювала в Барабойському психоневрологічному будинку-інтернат.

На думку позивача, такий період роботи має зараховуватись до стажу роботи у подвійному розмірі.

За визначенням, наведеним у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

У статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» наведено визначення таких понять:

- психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;

- заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги;

- заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, - юридична особа будь-якої форми власності, що надає соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади;

Відповідно до п.1 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 957, психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті (далі - підопічні).

Згідно із п.5 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 957, основними завданнями інтернату є:

1) забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;

2) надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів).

Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування.

3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються інтернатом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 р. № 268 Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги (Офіційний вісник України, 2005 р., № 15, ст. 759) і затверджуються засновником;

3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Відповідно до пункту 7 Типового положення, підопічним гарантується, зокрема, надання медичної допомоги, у тому числі екстреної, за наявності медичних показань, консультації, стаціонарне лікування на базі закладів охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 14 Типового положення, медична допомога в інтернаті може надаватися у разі:

провадження господарської діяльності з медичної практики;

укладення договорів із закладами охорони здоров`я та/або медичними працівниками.

Інтернат може провадити господарську діяльність з придбання, перевезення, зберігання, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дозволених до застосування в Україні.

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до основного виду діяльності Барабойського психоневрологічного будинку-інтернат належить (КВЕД) 87.30 «Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів».

Отже, Барабойський психоневрологічний будинок-інтернат здійснює діяльність у сфері соціального захисту з надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, а тому не є психіатричним закладом охорони здоров`я у розумінні статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не має права на зарахування періоду роботи в Барабойському психоневрологічному будинку-інтернат до стажу роботи у подвійному розмірі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поширення у контексті спірних правовідносин на Барабойський психоневрологічний будинок інтернат положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд зазначає, що твердження позивача про те, що Барабойський психоневрологічний будинок інтернат є закладом, предметом діяльності якого є соціальний захист, тимчасове або постійне проживання/перебування осіб зі стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не противопоказане перебування в Інтернаті, не знайшли свого підтвердження.

Отже, доводи позивача, якими вона обґрунтує свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до ст.139 КАС України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65000, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.