Рішення № 119461415, 03.06.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12288/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Радчука А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65481, Одеська область, Одеський район, м. Южне, вул. Миру, буд. 16, код ЄДРПОУ 35056497) про визнання незаконними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій позивач просить суд:

скасувати постанову Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.12.2017 р. про відкриття виконавчого провадження № 55354595 та стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45029, 58 грн.;

скасувати постанову Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 02.09.2021р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження № 55354595;

по виконавчому провадженню № 68757479 скасувати наступні постанови державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): постанову від 23.02.2022р. про відкриття виконавчого провадження; постанову від 23.02.2022р. про арешт коштів боржника, постанову від 23.02.2022р. про арешт майна боржника, постанову від 23.06.2023р. про арешт коштів боржника; зобов`язати Южненський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757479;

по виконавчому провадженню № 68757167 скасувати наступні постанови державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): постанову від 23.02.2022р. про відкриття виконавчого провадження, постанову від 23.02.2022р. про арешт коштів ОСОБА_1 ; зобов`язати Южненський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757167.

Адміністративний позов надійшов за допомогою системи «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у Южненському відділі державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 55354595 з примусового виконання виконавчого напису №3474, вчиненого 02.12.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., яким звернено стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для погашення заборгованості за кредитним договором № 301/ФКВІП-07 від 01.08.2007р. у загальному розмірі 450 295, 89 грн. Стягувачем за вказаним виконавчим провадженням був ПАТ «Дельта Банк», а боржником позивач ОСОБА_1 .

У межах вказаного виконавчого провадження постановою від 11.12.2017р. зі ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 45029, 58 грн.

Крім того, постановою від 02.09.2021р. зі ОСОБА_1 на користь Южненського ВДВС було стягнуто витрати виконавчого провадження у розмірі 269, 00 грн.

Згідно відомостей наявних в Автоматизованій системі виконавчого провадження виконавче провадження № 55354595 завершено.

Разом з тим, як зазначено у позові, постановою від 23.02.2022р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 68757479 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 45029, 58 грн., стягнутого на підставі постанови державного виконавця від 11.12.2017р. по виконавчому провадженню № 55354595.

У межах виконавчого провадження № 68757479 державним виконавцем було винесено: постанову від 23.02.2022р. про арешт коштів боржника; постанову від 23.02.2022р. про арешт майна боржника, постанову від 23.06.2023 р. про арешт коштів боржника.

Постановою від 23.06.2023р. по виконавчому провадженню № 68757479 виконавчий документ, а саме постанова № 55354595 від 11.12.2017р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 45029,58 грн. була повернута стягувачу. Однак арешти, накладені постановами від 23.02.2022р. та постановою від 23.06.2023р. в межах виконавчого провадження № 68757479, державним виконавцем не скасовані.

Крім того, постановою від 23.02.2022р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 68757167 з примусового виконання Постанови Южненського ВДВС від 02.09.2021р. про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 269, 00 грн. по виконавчому провадженню № 55354595.

У межах виконавчого провадження № 68757167 державним виконавцем було винесено постанову від 23.02.2022р. про арешт коштів боржника.

Постановою від 23.06.2023р. виконавчий документ, а саме Постанова № 55354595 від 02.09.2021 р. про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 269, 00 грн. повернута стягувачу. Однак арешт, накладений постановою від 23.02.2022р. в межах виконавчого провадження № 68757167, державним виконавцем не скасований.

Також у позові зазначено, що рішенням Южного міського суду Одеської області від 01.03.2023р. по справі № 519/102/22 було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3474 від 02.12.2013 року.

У зв`язку із чим, позивач звернувся із заявою від 23.02.2024 р. до Южненського ВДВС із проханням скасувати постанови Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.12.2017р. про відкриття виконавчого провадження № 55354595 та стягнення виконавчого збору у розмірі 45029, 58 грн.; від 02.09.2021р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

З цих саме підстав позивач просив скасувати постанови, прийняті у межах виконавчого провадження № 68757479, а саме постанову від 23.02.2022р. про відкриття виконавчого провадження; постанову від 23.02.2022р. про арешт коштів боржника, постанову від 23.02.2022р. про арешт майна боржника, постанову від 23.06.2023р. про арешт коштів боржника. Також позивач просив скасувати постанови, прийняті у межах виконавчого провадження № 68757167, а саме постанову від 23.02.2022р. про відкриття виконавчого провадження, постанову від 23.02.2022р. про арешт коштів.

Листом від 15.04.2024р. № 6179 відповідач рекомендував звернутись з відповідного питання до адміністративного суду, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

У своїх доводах щодо протиправності оскаржуваних постанов позивач посилався на те, що у зв`язку з визнанням виконавчого напису вчиненого 02.12.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3474, таким, що не підлягає виконанню, відпали підстави для стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Позивач вважає, що скасування постанов відповідача від 11.12.2017р. про відкриття виконавчого провадження № 55354595 та стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45029, 58 грн. та від 02.09.2021р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, є також підставою для скасування постанов від 23.02.2022р. про відкриття виконавчого провадження; від 23.02.2022р. про арешт коштів боржника, від 23.02.2022р. про арешт майна боржника, від 23.06.2023р. про арешт коштів боржника, що були винесені в рамках виконавчого провадження № 68757479, а також для скасування постанови відповідача від 23.02.2022р. про відкриття виконавчого провадження та постанови від 23.02.2022р. про арешт коштів, винесених в рамках виконавчого провадження № 68757167.

У позові зазначено, що за відсутності у ОСОБА_1 зобов`язання щодо сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження вказані постанови порушують права позивача на вільне володіння та розпорядження своїм нерухомим та рухомим майном. Оскільки позивач не має невиконаних майнових зобов`язань за виконавчими провадженнями № 68757479 та № 68757167, то просить зобов`язати відповідача виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Ухвалою суду від 24.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність усунути недоліки позовної заяви в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали.

До суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали судді від 24.04.2024 року.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України.

Судове засідання призначене на 29.05.2024 року було перенесено у зв`язку з перебуванням судді на підготовці для підтримки кваліфікації голів та заступників голів місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних судів, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційних судів у складі Веховного Суду, на 03 червня 2024 р. 11:40 год.

Ухвалою суду від 03.06.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, з клопотаннями/заявами щодо продовження строку на подання відзиву до суду не звертався.

Також відповідачем суб`єктом владних повноважень не виконано ухвалу суду про витребування доказів.

Згідно вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У судове засідання, призначене на 03.06.2024 року - 11:40 год., учасники справи не з`явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені.

03.06.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Постановою старшого державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.12.2017 року відкрито виконавче провадження № 55354595 з примусового виконання виконавчого напису №3774, виданого 02.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користіть стягувача ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 450 295, 89 грн. (а.с. 30).

Цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 45 029, 58 грн.

Постановою державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 02.09.2021 року у межах ВП № 55354595 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 269, 00 грн. (а.с. 11).

Постановою державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 31.01.2022 року у межах ВП № 55354595 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ, тобто виконавчий напис №3774, виданий 02.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 450 295, 89 грн., стягувачу.

Водночас постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2017 року ВП № 55354595 в частині стягнення виконавчого збору, а також постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.09.2021 року постановлено вивести в окреме провадження (а.с. 28).

Постановою державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.02.2022 року відкрито виконавче провадження № 68757479 з примусового виконання постанови державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 11.12.2017 року № 55354595 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45 029, 58 грн. (а.с. 29).

У межах виконавчого провадження № 68757479 державним виконавцем винесені наступні постанови:

від 23.02.2022 року ВП № 68757479 про арешт майна боржника (а.с. 23);

від 23.02.2022 року ВП № 68757479 про арешт коштів боржника (а.с. 26);

від 23.06.2023 року ВП № 68757479 про арешт коштів боржника (а.с. 14).

Постановою державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.06.2023 року ВП № 68757479 повернуто виконавчий документ, тобто постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 45029,58 грн. №55354595 від 11.12.2027 року, стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 25).

Постановою державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.02.2022 року відкрито виконавче провадження № 68757167 з примусового виконання постанови державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 02.09.2021 року № 55354595 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 269, 00 грн. (а.с. 12).

У межах виконавчого провадження № 68757167 державним виконавцем винесено постанову від 23.02.2022 року ВП № 68757167 про арешт коштів боржника (а.с. 24).

Постановою державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.06.2023 року ВП № 68757167 повернуто виконавчий документ, тобто постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження №55354595 від 02.09.2021 року, стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 13).

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 01.03.2023 року у справі №519/102/22, яке набрало законної сили 03.04.2023 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3474 від 02.12.2013, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16-18).

Вважаючи, що у зв`язку із поверненням виконавчих документів у межах виконавчих проваджень № 68757167 та № 68757479, а також визнанням таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №3474 від 02.12.2013 року, відпали підстави для стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, нарахованих у межах ВП №55354595, позивач звертався до Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявами щодо скасування накладених у межах виконавчих проваджень № 68757167 та № 68757479 арештів на його майно та кошти (а.с. 58-59), а також оскаржував бездіяльність відділу ДВС щодо не скасування арештів у судовому порядку (справа №420/34713/23).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 року у справі №420/34713/23 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

23.02.2024 року представник позивача звернувся до Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою, якою просив:

скасувати постанову Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.12.2017р. про відкриття виконавчого провадження № 55354595 та стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45029, 58 грн.;

скасувати постанову Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 02.09.2021р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження № 55354595;

по виконавчому провадженню № 68757479 скасувати наступні постанови: постанову від 23.02.2022р. про відкриття виконавчого провадження; постанову від 23.02.2022р. про арешт коштів боржника, постанову від 23.02.2022р. про арешт майна боржника, постанову від 23.06.2023р. про арешт коштів боржника; виключити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757479;

по виконавчому провадженню № 68757167 скасувати наступні постанови: постанову від 23.02.2022р. про відкриття виконавчого провадження, постанову від 23.02.2022р. про арешт коштів ОСОБА_1 ; виключити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757167.

Листом Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2024 року вих. №6179, відповідачем підтверджено факт завершення ВП 68757479 та ВП68757167 постановами державного виконавця від 23.06.2023 року на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також роз`яснено позивачу порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби (а.с. 26 зворот.стор.).

Посилаючись на відсутність зобов`язань щодо сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, нарахованих у межах ВП №55354595, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

виконавчих написів нотаріусів;

постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 31.01.2022 року у межах виконавчого провадження № 55354595 державним виконавцем прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Цією ж постановою державним виконавцем виведено в окреме провадження постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2017 року ВП № 55354595 в частині стягнення виконавчого збору, а також постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.09.2021 року (а.с. 28).

Постановами державного виконавця від 23.02.2022 року відкриті виконавчі провадження № 68757479 з примусового виконання постанови від 11.12.2017 року № 55354595 про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 029, 58 грн. та № 68757167 з примусового виконання постанови від 02.09.2021 року № 55354595 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 269, 00 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору від 11.12.2017 року № 55354595 та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.09.2021 року № 55354595, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження (у редакції від 17.02.2017 року, чинній на дату прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 11.12.2017 року № 55354595), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Згідно з ч. 7 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Як передбачено ч. 9 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Стаття 40 Закону України Про виконавче провадження визначає наслідки повернення виконавчого документа (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачу - 31.01.2022 року у межах виконавчого провадження № 55354595).

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у цій справі вирішенню підлягає, зокрема, питання щодо стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 55354595 у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 55354595, тобто станом на 31.01.2022 року, передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Натомість, на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2017 року ВП № 55354595 та стягнення виконавчого збору ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» діяла у редакції від 11.12.2017 року та передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що частина друга статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 55354595 прийнята 11.12.2017 року, тобто до внесення змін Законом України №2475-VIII від 03 липня 2018 року, щодо стягнення виконавчого збору у розмірі у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Отже, за постановою про стягнення виконавчого збору ВП № 55354595 від 11.12.2017 року виконавчий збір може бути стягнутий державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суд вважала обґрунтованим висновок про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважала, що умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Отже, враховуючи, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 55354595 прийнята 11.12.2017 року, тобто до внесення змін Законом України №2475-VIII від 03 липня 2018 року, щодо стягнення виконавчого збору у розмірі у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, то умовами стягнення виконавчого збору за нею є фактичне виконання виконавчого документа, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Натомість, фактичне виконання виконавчого документа у межах ВП № 55354595 здійснено не було.

Також, на вирішення спірних правовідносин впливають наступні обставини.

Як встановлено судом, заборгованість за виконавчим документом, який був предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 55354595, виникла на підставі виконавчого напису №3774, виданого 02.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. про стягнення зі ОСОБА_1 на користіть ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 450 295, 89 грн.

На момент виникнення цієї заборгованості був чинним та діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

До 05 жовтня 2016 року правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», а з 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у редакції на час виникнення заборгованості позивача було передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Тобто, з моменту виникнення заборгованості позивача (02.12.2013 року), прийняття постанови про стягнення виконавчого збору (11.12.2017 року) та виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження (31.01.2022 року) змінювалось законодавство щодо здійснення обрахунку виконавчого збору, а саме: з 10% від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, до 10 % від суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в Рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої ст. 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, оскільки внесені Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VIII погіршили становище боржника (позивача), а державний виконавець фактично не стягнув з нього коштів за виконавчим документом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 55354595, відкритого 11.12.2017 року, за наслідками якого постановою від 31.01.2022 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»,

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №160/695/22.

З огляду на зазначене, враховуючи наведені вище обставини справи та висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що оскільки у межах виконавчого провадження № 55354595, відкритого 11.12.2017 року, за наслідками якого постановою від 31.01.2022 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем не здійснено фактичного виконання виконавчого документу майнового характеру, підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 45 029, 58 грн. відсутні.

Отже, постанова Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.12.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55354595 в частині стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45029, 58 грн. підлягає скасуванню.

У свою чергу, суд зазначає, що сама постанова про відкриття виконавчого провадження № 55354595 від 11.12.2017 року не підлягає скасуванню, оскільки матеріали справи не містять доказів її протиправності, а виконавче провадження № 55354595 наразі завершене.

Також суд зауважує, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 55354595 від 11.12.2017 року також не є протиправними, оскільки станом на дату їх вчинення відповідач діяв у відповідності з нормами діючого законодавства, зокрема ст.ст. 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній на той час редакції.

Що стосується оскаржуваної постанови державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.02.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68757479 з примусового виконання постанови державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 11.12.2017 року № 55354595 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45 029, 58 грн., суд зазначає, що позовні вимоги щодо скасування цієї постанови залежать від задоволення попередньої позовної вимоги щодо оскарження постанови ВП № 55354595 від 11.12.2017 року в частині стягнення виконавчого збору, тобто є похідними, а тому також підлягають задоволенню.

Крім того, у межах виконавчого провадження № 68757479 державним виконавцем винесені постанови від 23.02.2022 року ВП № 68757479 про арешт майна боржника, від 23.02.2022 року ВП № 68757479 про арешт коштів боржника, від 23.06.2023 року ВП № 68757479 про арешт коштів боржника, які також підлягають скасуванню, як похідні позовні вимоги, внаслідок скасування постанови від 23.02.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68757479.

Що стосується визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №3474 від 02.12.2013, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальською (Паракудою) І.В. рішенням Южного міського суду Одеської області від 01.03.2023 року у справі №519/102/22, яке набрало законної сили 03.04.2023 року.

05.08.2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" щодо створення умов для виконання угод про врегулювання спору (мирових угод), укладених між іноземним суб`єктом та державою Україна» від 15.07.2021 № 1662-IX, яким статтю 40 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною четвертою такого змісту:

« 4. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.».

Враховуючи, що виконавче провадження № 68757479 відкрито для примусового виконання постанови від 11.12.2017 року № 55354595 про стягнення виконавчого збору, положення ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» є застосовними до спірних правовідносин за аналогією закону (ч. 6 ст. 7 КАС України).

Що стосується позовної вимоги в частині оскарження постанови від 02.09.2021 року у межах ВП № 55354595 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та похідних від неї позовних вимог щодо оскарження постанови від 23.02.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68757167 та постанови від 23.02.2022 року ВП № 68757167 про арешт коштів боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про виконавче провадження (у редакції від 29.08.2021 року, чинній на дату прийняття оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.09.2021 року ВП № 55354595), кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно положень пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція № 512/5 у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.09.2021 року ВП № 55354595), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Тобто, розмір витрат виконавчого провадження не залежить ані від суми, що підлягає примусовому стягненню, ані від фактичного виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

По суті це витрати організаційного характеру (на виготовлення документів виконавчого провадження, пересилання документів виконавчого провадження, послуги поштового переказу, тощо).

Отже, дії відповідача щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.09.2021 року ВП № 55354595 є правомірними, оскільки станом на дату їх вчинення відповідач діяв у відповідності з нормами діючого законодавства, зокрема ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5.

Таким чином, підстави для скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.09.2021 року ВП № 55354595, а також постанови від 23.02.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68757167 з примусового виконання постанови від 02.09.2021 року № 55354595 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 269, 00 грн., відсутні.

У межах виконавчого провадження № 68757167 державним виконавцем винесено постанову від 23.02.2022 року ВП № 68757167 про арешт коштів боржника (а.с. 24).

Постановою державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.06.2023 року ВП № 68757167 повернуто виконавчий документ, тобто постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження №55354595 від 02.09.2021 року, стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Тобто, з 23.06.2023 року виконавче провадження № 68757167 завершене та не здійснюється, натомість накладений під час його провадження арешт на кошти позивача не скасований та продовжує діяти.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваної постанови про арешт коштів позивача у межах ВП № 68757167), звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21 Верховний Суд висновував про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше, про відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно позивача, по-друге, існування арешту майна позивача при визнанні відповідачем факту завершення всіх виконавчих проваджень відносно позивача порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано завершено.

Окрім того, суд враховує положення ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких, у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як вже було зазначено, рішенням Южного міського суду Одеської області від 01.03.2023 року у справі №519/102/22, яке набрало законної сили 03.04.2023 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3474 від 02.12.2013, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальською (Паракудою) І.В., який був виконавчим документом у межах ВП № 55354595.

Враховуючи, що постанову від 23.02.2022 року про арешт коштів боржника прийнято у межах ВП № 68757167, яке (ВП № 68757167) відкрито для примусового виконання постанови від 02.09.2021 року ВП № 55354595 про стягнення витрат виконавчого провадження, суд за аналогією закону (ч. 6 ст. 7 КАС України) вважає можливим застосувати норму ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати постанову від 23.02.2022 року ВП № 68757167 про арешт коштів боржника, виконавче провадження (ВП № 68757167) в рамках якого його було застосовано наразі завершено.

Що стосується позовних вимог щодо виключення позивача з Єдиного реєстру боржників по виконавчим провадженням № 68757479 та № 68757167.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).

Згідно з пунктом 2 розділу І Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

У відповідності з пунктами 1-5 розділу Х Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Якщо під час виконання рішення про встановлення побачення з дитиною або рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника, Система забезпечує обробку даних про цього боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням такої постанови.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:

прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи;

найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;

найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця;

номер виконавчого провадження;

категорія стягнення згідно з пунктом 8 розділу І цього Положення.

Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників:

які є державними органами, органами місцевого самоврядування;

які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців;

за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною, рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).

У разі якщо за рішенням про стягнення періодичних платежів (аліментів) розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець зобов`язаний винести в Системі повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників. Відомості про цього боржника вносяться Системою до Єдиного реєстру боржників.

Інформація щодо боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів), які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, відображається в Єдиному реєстрі боржників після їх перенесення до Системи за умови винесення виконавцем повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.

Згідно п. 6 розділу Х Положення №2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;

про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Також, суд зазнає, що відповідно до п. 7 розділу Х Положення №2432/5, у разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Таким чином, враховуючи скасування судом постанови від 23.02.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68757479, наявні підстави для виключення ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757479.

Щодо виключення ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757167, суд, застосовуючи положення ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та абз. 5 п. 6 розділу Х Положення №2432/5, також вважає можливим задовольнити позовні вимоги у цій частині, зобов`язавши відповідача виключити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757167.

Порядок вирішення цього питання (виключення позивача з Єдиного реєстру боржників по виконавчим провадженням № 68757479 та № 68757167) врегульовано нормами Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, та передбачає можливість такого вилучення шляхом прийняття державним виконавцем постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, на підставі якої відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Отже, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 6 ст. 120 КАС України).

У зв`язку з перебуванням судді на підготовці для підтримки кваліфікації голів та заступників голів місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних судів, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційних судів у складі Веховного Суду у період з 29-31.05.2024 року, справу розглянуто у перший робочий день 03.06.2024 року.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 120, 139, 205, 242-246, 250, 255, 262, 287, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65481, Одеська область, Одеський район, м. Южне, вул. Миру, буд. 16, код ЄДРПОУ 35056497) про визнання незаконними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.12.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55354595 в частині стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45029, 58 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.02.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68757479.

Визнати протиправною та скасувати постанову Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.02.2022 року ВП № 68757479 про арешт майна боржника.

Визнати протиправною та скасувати постанову Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.02.2022 року ВП № 68757479 про арешт коштів боржника.

Визнати протиправною та скасувати постанову Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.06.2023 року ВП № 68757479 про арешт коштів боржника.

Визнати протиправною та скасувати постанову Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.02.2022 року ВП № 68757167 про арешт коштів боржника.

Зобов`язати Южненський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757479.

Зобов`язати Южненський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 68757167.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук