Рішення № 119459673, 03.06.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Справа № 280/2634/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885)

третя особа, яка не має самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 158 Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач), третя особа, яка не має самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2024 №084150005314 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди роботи з 05.06.1989 по 02.11.1993 та з 03.11.1993 по 30.06.1999, у зв`язку з чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.02.2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що набув 60-річного віку 04.02.2024, страховий стаж позивача складає 37 рік 4 місяці 15 днів, з яких відповідач визнає лише 27 років 3 місяці 18 днів. Зазначає, що із змісту рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.02.2024 №084150005314 вбачається, що період роботи Позивача 05.06.1989 по 02.11.1993, що становить 4 роки 4 місяці 29 днів, не зарахований до стажу позивача, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів у даному господарстві. Вважає, що така відмова пенсійного органу у зарахуванні до загального стажу спірного періоду роботи суперечить правовим висновкам Верховного Суду, які є обов`язковими до застосування усіма суб`єктами владних повноважень. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. № 16983 від 10.04.2024, де вказано, що підставою відмови у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Чапаєва з 08.09.1982 по 04.04.1985 та з 05.06.1989 по 02.11.1993, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів у даному господарстві. Зазначає, що для зарахування зазначених періодів необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлену норму та вироблені вихододні та довідку про перейменування колгоспу. Також звертає увагу суду на те, що з урахуванням вимог до п. 4.2 Порядку № 22-1 органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Тобто, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надавалася лише відмова у призначенні пенсії за віком за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" від 16.12.2020 № 25-1, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961. Зазначає, що після надання відмови у призначенні пенсії за віком, електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Тому, вважає, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Третя особа надала пояснення по суті позовних вимог вх. №17308 від 12.04.2024. Вказує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи в колгоспі ім. Чапаєва з 08.09.1982 по 04.04.1985 та з 05.06.1989 по 02.11.1993, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів у даному господарстві. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлену норму та вироблені вихододні та довідку про перейменування колгоспу. Зазначає, що суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надавалась оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії. Посилається на те, що обчислення страхового стажу є повноваженнями органів Пенсійного фонду, які реалізовуються виключно в процесі прийняття рішення про призначення пенсії, а звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, тому задоволення позовних вимог щодо зарахування стажу та зобов`язання призначити пенсію є безпідставним та необґрунтованими. Просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2634/24. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся 06.02.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 12.02.2024 №084150005314 за результатами розгляду заяви позивачки та документів долучених до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Чапаєва з 08.09.1982 по 04.04.1985 та з 05.06.1989 по 02.11.1993, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів у даному господарстві. Зазначено також, що для зарахування зазначених періодів необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлену норму та вироблені вихододні та довідку про перейменування колгоспу.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

За приписами ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Частинами 1 та 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд враховує, що згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставітрудового договоруна підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставічленствав колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При обчисленні стажу роботи вколгоспіза період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконувавбезповажних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявноготрудовогостажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявноготрудовогостажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердженнятрудовогостажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільговихумовахабо за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціальноготрудовогостажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються дотрудовогостажу для призначення пенсії на пільговихумовахабо за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310.

Відповідно до п. п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий вколгоспірічний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень).

Згідно з п.6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи вколгоспіпідписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство вколгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припиненнячленствавколгоспіта причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений уколгоспірічний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до п. 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненнічленствавколгоспівидаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений уколгоспірічний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердженнятрудовогостажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як встановлено судом, відповідач вказав, що до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі ім. Чапаєва з 08.09.1982 по 04.04.1985 та з 05.06.1989 по 02.11.1993.

Втім, як видно із трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 08.09.10982 остання містить записи про трудову участь позивача уколгоспі у спірні періоди,а також, інформацію про кількість відпрацьованих вихододнів, навчання у профтехучилищі, службу в армії, засвідчені підписами уповноваженої особи та печатками.

Тому, враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та трудова книжка колгоспника позивача містить інформацію про встановлений мінімум його трудової участі та фактично відпрацьований позивачем час вколгоспіза спірні періоди, суд дійшов висновку про те, що відсутність довідки про кількість відпрацьованих вихододнів вколгоспіне може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у його страховий стаж за умови наявності відповідних записів у трудовій книжці.

Більш того, позивачем надано архівні довідки від 28.12.2023 №05-07/р-2511, № 339/23 від 01.12.2023, що підтверджують роботу у спірні періоди в колгоспі ім. Чапаєва, з посиланням на підставі їх видачі.

Таким чином, спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком Управління зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, суд акцентує, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести обліктрудовогостажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи, то рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 084150005314 від 12.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту прав позивача, суд зазначає, що частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

В даному конкретному випадку, призначенню пенсії передує встановлення наявності права на таку пенсію, вік та стаж роботи.

Водночас, адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області , і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Тому, з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області № 084150005314 від 12.02.2024 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 05.06.1989 по 02.11.1993 та з 03.11.1993 по 30.06.1999 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 лютого 2024 року про призначення пенсії за віком.

Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 726,72 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не має самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 158 Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2024 №084150005314 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 02.11.1993 та з 03.11.1993 по 30.06.1999 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 лютого 2024 року про призначення пенсії за віком.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 72 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.06.2024.

Суддя Л.Я. Максименко