Рішення № 119459599, 03.06.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2024 року (09:20)Справа № 280/3000/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 1); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 19.03.2024 №083950020891 щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача 2 здійснити призначення та виплату пенсії за віком позивачу на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу роботи за Списком №2 періоду з 01.08.1994 по 31.12.2023, починаючи з 15.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 11.03.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте, рішенням від 19.03.2024 №083950020891 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу роботи. Зазначає, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивач у період з 01.08.1994 по 27.05.210 (записи №№ 12-15) працював на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустановок електротехнічної лабораторії енергетичного цеху з повним робочим днем; дана посада відноситься до Списку № 2, стаж роботи складає 15 років 09 місяців 27 днів. Зазначений період роботи позивача також підтверджуються довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (уточнююча довідка), яка видана ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» від 06.03.2024 №42, яка видана на підставі особової картки, штатного розкладу, відомостей про зарплату, наказів про результати атестації робочих місць: № 174 від 26.06.1996, № 191 від 12.11.2002, № 247 від 20.07.2007. З посиланням на постанову Верховного суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

17.04.2024 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№18115), в якому зазначає, що Територіальним органом Фонду, який мав опрацювати заяву позивача про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Так, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, за результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Позивачу не було зараховано період роботи згідно довідки від 06.03.2024 №42 з 01.08.1994 по 25.06.1996, оскільки відсутня інформація про дату первинної атестації та періоди роботи з 26.06.2001 по 27.05.2010, оскільки в пільговій довідці від 06.03.2024 №42 зазначено, що заявник працював в електротехнічній лабораторії енергетичного цеху, що не відповідає переліку атестації робочих місць від 12.11.2002 №191, від 20.07.2007 № 247 із записами в трудовій книжці. Отже, вимога щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 15.02.2024 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суперечить чинному законодавству України. Відповідно до Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач набуде після набуття ним пільгового стажу за Списком № 2 не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.05.2024 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22680), в якому зазначає, що документально встановлено, що позивач 11.03.2024 звернувся із заявою з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 55 років. Страховий стаж складає 36 років 08 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 05 років 00 місяців 00 днів. Рішенням від 19.03.2024 №083950020891 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано наступні періоди роботи: з 01.08.1994 по 25.06.1996 відповідно до пільгової довідки від 06.03.2024 №42, оскільки відсутня інформація про дату первинної атестації; з 26.06.2001 по 27.05.2010, оскільки в пільговій довідці від 06.03.2020 №42 зазначено, що заявник працював в електротехнічній лабораторії енергетичного цеху, що не відповідає переліку атестації робочих місць від 12.11.2002 №191, від 20.07.2007 №247 і записам в трудовій книжці. В трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, а саме: не зазначено про характер виконуваної роботи, про зайнятість позивача на вказаних роботах повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, відсутня інформація про проведення атестації робочих місць. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

11.03.2024 позивач звернувся ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням вимог до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою про призначення пенсії, визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Так, рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.03.2024 №083950020891 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.32).

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 36 років 08 місяців 12 днів. Пільговий стаж за списком №2 становить 05 років 00 місяців 00 днів. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано: період роботи згідно довідки від 06.03.2024 №42 з 01.08.1994 по 25.06.1996, оскільки відсутня інформація про дату первинної атестації; з 26.06.2001 по 27.05.2010, оскільки в пільговій довідці від 06.03.2024 №42 зазначено, що заявник працював в електротехнічній лабораторії енергетичного цеху, що не відповідає переліку атестації робочих місць від 12.11.2002 №191, від 20.07.2007 №247 і записам в трудовій книжці.

Не погоджуючись з не призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів.

Так, у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 містяться записи, а саме (а.с.27-29):

№10: 21.02.1990 прийнятий на Запорізький коксохімічний завод помічником машиніста локомотива до залізничного цеху, наказ № 95 від 21.02.1990;

№11: 17.08.1993 переведено до енергетичного цеху електромонтером з ремонту електроустаткування виробничих цехів 3 розряду, наказ №31 від 17.08.1993;

№12: 01.08.1994 присвоєно 4 розряд електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування виробничих цехів у енергетичному цеху в електротехнічній лабораторії, наказ № 11 від 01.08.1994;

№13: 01.02.2003 присвоєно 5 розряд електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування в електролабораторії енергетичного цеху, наказ № 1 від 01.02.2003;

№14: 01.11.2003 присвоєно 6 розряд електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування в енергетичного цеху в електротехнічній лабораторії, наказ №42 від 01.11.2003;

№15: 27.05.2010 звільнено за прогул без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України, наказ № 215 від 27.05.2010.

Довідкою ПрАТ «Запоріжкокс» №42 від 06.03.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у ПрАТ«ЗАПОРІЖКОКС» виконував роботу у виробництві коксопродуктів у період з 01.08.1994 по 27.05.2010, що становить 15 років 9 місяців 27 днів за професією електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної лабораторії енергетичного цеху, що передбачено: Списком №2 розділ IV підрозділ а код 2050000а-19861 постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994; Списком №2 розділ IV підрозділ а позиція 4а постанови KM України №36 від 16.01.2003. Підстава для видачі: частина 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особова картка, штатний розклад, відомості на зарплату, накази про результати атестації робочих місць: №174 від 26.06.1996, №191 від 12.11.2002, №247 від 20.07.2007. Додаткові відомості: відпустка без збереження заробітної плати не надавалась. Простоїв не було. Запорізький коксохімічний завод перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс» на підставі наказу Мінпрома України № 319 від 30.11.1993. Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ЗАПОРІЖКОКС» на підставі протоколу робочих зборів акціонерів від 19.04.2011. Рішенням загальних зборів акціонерів (протокол від 26.04.2016) затверджено зміну найменування Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» на Приватне акціонерне товариство «ЗАПОРІЖКОКС» (а.с.24).

При цьому, доводи відповідача 1 про те, що до пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано період роботи згідно довідки від 06.03.2024 №42 з 01.08.1994 по 25.06.1996, оскільки відсутня інформація про дату первинної атестації та період з 26.06.2001 по 27.05.2010, оскільки в довідці від 06.03.2024 №42 зазначено, що заявник працював в електротехнічній лабораторії енергетичного цеху, що не відповідає переліку атестації робочих місць від 12.11.2002 №191, від 20.07.2007 №247 і записам в трудовій книжці, є безпідставними.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

У той же час, працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Виходячи з викладеного, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

У спірному випадку, згідно із записами трудової книжки, позивач у період з 01.08.1994 по 27.05.2010 працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної лабораторії енергетичного цеху, тобто за посадою, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону №1058.

Разом з цим, суд зауважує, що у пільговій довідці №42 від 06.03.2024 зазначено, що позивач працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної лабораторії енергетичного цеху.

Так, відповідно до переліку робочих місць, виробництв, робіт, посад робітникам яких підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком №2, затвердженим наказом від 12.11.2002 №191, під №41 робоче місце - електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування у електролабораторії атестовано по Списку №2 розділ IV підрозділ а код 2050000а-19861 постанова КМУ № 162 від 11.03.1994 (а.с.18).

Також, відповідно до переліку робочих місць, виробництв, робіт, посад робітникам яких підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком №2, затвердженим наказом від 20.07.2007 №247, під №41 робоче місце - електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування у енергетичному цеху у електролабораторії атестовано по Списку №2 розділ IV підрозділ а позиція 4а постанови KMУ №36 від 16.01.2003 (а.с.21 зворот).

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача з 01.08.1994 по 25.06.1996 та з 26.06.2001 по 27.05.2010 до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо іншого періоду роботи, який позивач просить зарахувати до пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає, що оскаржуване рішення не мітить відомостей про відмову у зарахуванні такого періоду, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 19.03.2024 №083950020891 та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи позивача з 01.08.1994 по 25.06.1996 та з 26.06.2001 по 27.05.2010, у зв`язку із чим призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з наступного дня після досягнення пенсійного віку, починаючи з 15.02.2024.

Разом з цим, суд зазначає, що оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Отже, вимога позивача про зобов`язання відповідача 2 призначити йому пенсію за віком із зарахуванням відповідного стажу, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Тобто, повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані відповідачу 1, проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у - ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято рішення, визнане судом протиправним, в розмірі 605,60 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про відмову у призначенні пенсії від 19.03.2024 №083950020891.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи з 01.08.1994 по 25.06.1996 та з 26.06.2001 по 27.05.2010, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.02.2024.

В задоволені інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.06.2024.

Суддя Ю.В. Калашник