Рішення № 119457195, 07.05.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1275/24

провадження № 2-а/753/81/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарі - Козін В.Є.

розглянувши розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Лукашук Андрія Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №1179512 від 02.01.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 02.01.2024 відносно нього працівником патрульної поліції винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, за те, що цього ж дня, о 09 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-21, 188 км, зі швидкістю 109 км/год., в межах населеного пункту с. Гуйва Житомирської області, позначеного дорожнім знаком 5.45, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 50 км/год., порушивши п. 12.4 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 1 700 грн.

Позивач зазначає, що він є військовослужбовцем в лавах ЗСУ, того дня 02.01.2024 він рухався на транспортному засобі «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 з Начальником управління розвитку протиповітряної оборони на бойове завдання, пов`язане з захистом Держави, оскільки того дня та в той час по всій території України була повітряна тривога в зв`язку з ракетним обстрілом території України пов`язана з повномасштабним обстрілом. Про дані обставини позивач повідомив працівників поліції, про що також зазначив генерал-майор, який перебував поруч на пасажирському сидінні та надав працівникам поліції відповідні документи щодо завдання. Проте, працівники поліції дані обставини залишили поза увагою та проігнорували, постановивши оскаржувану постанову. Позивач, зазначає, що діяв в умовах крайньої необхідності, які не залежали від його волі та його дій. Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

26.02.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1179512 від 02.01.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП - винесена законно та обґрунтовано. Вказує, що працівниками Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції як уповноваженими та відповідальними особами вірно винесено постанову, з дотриманням правил чинного законодавства, а тому немає підстав для її скасування, оскільки доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, останнім суду не надано. Щодо посилання позивача на стан крайньої необхідності, зазначив що такі дії недоведені позивачем, оскільки останній рухався в с. Гуйва Житомирського району Житомирської області, а тому дана подія мала місце не в зоні бойових дій і посилання позивача на дії в умовах крайньої необхідності є необгрунтованими.

07.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив в якому позивач зазначає, що підставою позову є не спростування обставин перевищення швидкості і не відповідальність стандартам обладнання лазерному пристрою, а дії вчинені позивачем в стані крайньої необхідності, зокрема й супровід вищого військового керівництва відповідального у тому числі і за відбиття обстрілу, що в свою чергу не спростував представник відповідача. Щодо ненадання доказів крайньої необхідності, то обставини військового стану в Україні, триваючої повітряної тривоги на території України 02.01.2024 є загальновідомими і не потребують доведення. Крім того згідно відеозапису наданого представником відповідача, останнього було повідомлено щодо виконання завдання та зазначено, що наразі повітряна тривога і вони рухаються на виконання завдання пов`язаного з захистом території Держави, пов`язаної з повітряною обороною та надан відповідний наказ командиром, який перебував поруч на пасажирському сидінні.

В судове засідання сторони не з`явилися, просили проводити розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2024 відносно ОСОБА_1 працівником патрульної поліції винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, за те, що цього ж дня, о 09 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-21, 188 км, зі швидкістю 109 км/год., в межах населеного пункту с. Гуйва Житомирської області, позначеного дорожнім знаком 5.45, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 50 км/год., порушивши п. 12.4 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Положеннями статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у випадку порушення водієм правил дорожнього руху поліцейський має право зупинити транспортний засіб та вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

П. 12.4 ПДР України встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, при її винесені, позивачем та пасажиром, якого перевозив позивач, було повідомлено, що останні рухаються на виконання завдання пов`язаного з повітряним захистом держави, оскільки того дня був здійснений масований ракетний обстріл території України, даний факт є загальновідомим та не підлягає доказуванню. Проте, працівники поліції на даний факт не звернули уваги та попри те, що позивач на вимогу останніх пред`явив відповідні документи та посвідчення, притягнули позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП України.

У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах проадміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи,вирішенняїї в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб, який продовжено Указами Президента, який наразі триває до цього часу.

Обставини справи свідчать про те, що позивач, намагаючись вчасно прибути на виконання завдання разом з командиром, пов`язаного з захистом повітряного простору України, вживав заходи під час дії воєнного стану, для відвернення небезпеки пов`язаного з масованим ракетним обстрілом. За даних обставин небезпека не могла бути усунута іншими дієвими засобами. Фактично шкода заподіяна охоронюваним правам та інтересам правопорушення, яке вчинив позивач, яке виразилось у перевищенні швидкості руху, шкода правам чи охоронюваним інтересам суспільству чи держави є меншою, ніж та, яка попереджена.

Факт того, що ОСОБА_1 огли діяв в стані крайньої необхідності, повністю доведений дослідженими в суді доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності, на що в свою чергу не зважили працівники поліції та всупереч масованому ракетному обстрілу та наявності в позивача відповідних документів на виконання завдання склали на нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Наведене приводить суд до переконання, що в даній ситуації ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є законним, обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 17, 18, 154, 251, 268, 280Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Лукашук Андрія Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1179512 від 02.01.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 гривень - скасувати.

Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: