Рішення № 119455369, 30.04.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1504/24

2/296/1638/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" квітня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судового засідання Годлюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - ОСОБА_2 20.02.2024р. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 08.06.2021р. за № 107961 про стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 16363,67 грн.

Позивач вказує, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, нотаріус не перевірив наявність її безспірної заборгованості перед відповідачем, чим порушив норми Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 №1172. З огляду на зазначене, представник позивача ОСОБА_2 просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з`явились, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Від ОСОБА_2 01.04.2024р. надійшла заява про розгляд справи без сторони позивача.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в судове засідання не з`явився, від його представника 18.03.2024р. надійшла заява про визнання позову, в якій останній просив провести розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 08.06.2021р. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 107961, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 215826668 від 12.08.2015р. у загальному розмірі 16363,67 грн. (а.с. 15).

Відповідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Клименюка А.М. від 12.08.2022р. відкрито виконавче провадження ВП № 69637516 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» боргу на загальну суму 16363,67 грн. (а.с. 17).

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.18 ЦК України).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 ЗУ «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п.19 ст.34 ЗУ «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 ЗУ «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.87, 88 ЗУ «Про нотаріат» (у редакції, чинній станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з п.п.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно до п.1 постанови КМУ від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із копії оскаржуваного виконавчого напису, приватним нотаріусом 08.06.2021р. вчинено виконавчий напис, в тому числі і на підставі пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 та зміненому постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка набрала законної сили 22 лютого 2017 року, пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів визнано незаконним та нечинним.

Отже, вчиняючи виконавчий напис № 107961, приватний нотаріус Остапенко Є.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови №662, який станом на 26.06.2021р. був нечинним згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У постанові ВС від 23.05.2018 у справі №640/2704/16-ц зазначено, що з урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», боржник має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

За викладених обставин, та оскільки від ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» надійшла заява про визнання позовних вимог, суд дійшов висновку, що оскаржуваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

За змістом частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Судом встановлено, що представник відповідача у клопотанні від 18.03.2024р. просив про зменшення витрат на правову допомогу, в якій останній стверджує, що позивачем завищено вартість адвокатських послуг у порівнянні з обсягом виконаних робіт. Вважає, що відшкодування витрат на правову допомогу можливе у розмірі 1000,00 грн.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копія договору про надання правничої допомоги № 18 від 24.01.2024р., укладеного між адвокатом Рекшою О.І. та Михайленко Л.В., додаткова угода №1 до договору № 18, відповідно до якого витрати позивача за надання адвокатом правничої допомоги складають 6000,00 грн.

Відповідно принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з реальності та розумності розміру таких.

Враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, складності справи, виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій для вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 6885-6204-4282-6646 від 15.02.2024р., отже, враховуючи визнання позову відповідачем, положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, яка підлягає поверненню, становить 605,60 грн.

Керуючись ст.76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича за № 107961 від 08.06.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 16363,67 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті правничої допомоги в сумі 3000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В. П. Маслак