Ухвала суду № 119446198, 03.06.2024, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/11457/19

Провадження № 4-с/712/25/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2024 рокум. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Троян Т.Є.

за участю секретаря П`ятун Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Перший відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство юстиції України, боржник: ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби,-

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2024 року ОСОБА_1 , подала скаргу на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 .

У скарзі зазначила, предметом цієї скарги є бездіяльність державного виконавця та посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України, в частині незабезпечення вжиття заходів примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19 співмірних до вимог за рішенням, нездійсненням належного контролю за примусовим виконанням зазначеного рішення суду, не організації через структурний підрозділ, що забезпечує організацію примусового виконання рішень судів та інших органів у Черкаській області, комплексної стратегії виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19, для забезпечення реального фізичного контакту матері та дитини у період часу з09-00 години ранку 02 березня2024року до19-00години вечора 03 березня2024року (перші вихідні місяця березня2024року, які встановлені як спосіб виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19, що було визначено у рішенні Служби у справах дітей Черкаської міської ради N?573 від 07 вересня2018року).

Так, в провадженні Першого відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 68129406, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року "Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 .

Відповідно до змісту резолютивної частини рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 липня 2021 року, дане рішення має виконуватись не одноразово, а періодично відповідно до графіка побачень між стягувачкою та малолітнім сином.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19 є фактично розпорядженням про контакт матері з дитиною протягом обмеженого періоду, який визначений рішенням Служби у справах діт Черкаської міської ради №573 від 07 вересня2018року.

Спосіб виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021року, полягає у виконанні обов?язку ОСОБА_2 , у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 7 вересня2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 , з малолітнім ОСОБА_3 ».

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 лютого2024року у справі №712/11457/19 (провадження №22-ц/821/326/24), Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зобов?язано організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021у справі №712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої дитини.

Проте незважаючи на те, що постанова Черкаського апеляційного суду від 06 лютого2024року у справі №712/11457/19, провадження N? 22-ц/821/326/24, набрала Законної сили відразу після проголошення, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції постанови не виконує добровільному порядку та продовжує займатись бездіяльністю.

Вказувала, шо неодноразово зверталася до Міністерства юстиції України як до органу, який очолює систему примусового виконання рішень з метою забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 липня 2021 року. Проте, всупереч п.п.2-3,, 2-4, 4, 4-3 пункту 3 Положення про Міністерство, затвердженого Постановою КМУ №228 від 02.07.2014 року жодних дій по виконанню рішення суду не здійснено.

За вказаних обставин, а також виходячи із функціональних обов`язків Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), просила:

Забезпечити належний судовий контроль за виконанням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021, у справі №712/11457/19;

Застосувати при розгляді скарги Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950року і протоколи до неї, згоду на обов?язковість яких надано Верховною Радою України;

Застосувати при розгляді скарги практику Європейського суду з прав людини як джерело права, зокрема:

рішення Європейського суду з прав людини (четверта секція) від 27 квітня2000року за заявою N25704/94, у справі «К. і Т. проти Фінляндії»;

рішення Європейського суду з прав людини (четверта секція) від 24 жовтня2018року (остаточне) за заявою N25612/12, у справі «Вишняков проти України»;

рішення Європейського суду з прав людини (четверта секція) від 23 липня2019року за заявою N22208/17, у справі «Швець проти України»;

рішення Європейського суду з прав людини (п?ята секція) від 07 жовтня2019року за заявою N12962/19, у справі «Вихованок проти України»;

рішення Європейського суду з прав людини (п?ята секція) від 17 грудня2019року за заявою N7097/18, у справі «Бондар проти України»;

рішення Європейського суду з прав людини (п?ята секція) від 10 червня2021року за заявами N41596/19 та N42767/19, у справі «Ген та інші проти України».

- Визнати факт бездіяльності державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, що полягала у недотриманні процесуального порядку примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року, встановленого резолютивною частиною виконавчого документа та порядку, що визначений статтями 2, 10, 18, 20, 63, частиною 7 статтею 641, статтею 75 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження 02.03.2024з09-00год. до19-00год. 03.04.2024.

- Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, яка полягає у не вжитті державним виконавцем 02березня2024рокудо19-00годинивечора 03березня2024року співмірних заходів примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021 року в порядку ст.2, 10, 18, 20, 63, ч.7 ст.64-1, статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

- Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, яка полягає у нездійсненні фіксації технічними засобами виконавчих дій 02.03.2024з09-00години.

- Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, яка полягає у незалученні до участі у здійсненні виконавчих дій 02.03.2024з09-00год. до19-00год. 03.03.2024Службу у справах дітей Черкаської міської ради.

- Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, яка полягає у незалученні до участі у здійсненні виконавчих дій 02.03.2024з09-00год. до19-00год. 03.03.2024спеціаліста (експерта) у галузі дитячої психології.

- Визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко Альони Миколаївни, яка полягає у відсутності належної організації сукупності (комплексу) та здійсненні виконавчих дій 02.03.2024з09-00год. до19-00год. 03.03.2024, спрямованих на забезпечення фактичного виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021року.

- Визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління виконавчої служину місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко Альони Миколаівни, яка полягає у відсутності контролю за законністю примусового виконанням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року, з 02.03.2024з09-00год. до19-00год. 03.03.2024, відповідно до статтей 2, 10, 18, 20, 63, частиною 7 статтею 64-1, статтею 75 Закону України N?1404-VIII «Про виконавче провадження».

- Визнати неправомірною бездіяльність начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, як структурного підрозділу, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Марії Володимирівни, що полягає в неналежній організації через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), та фактичному не забезпеченні примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року, у спосіб, встановленим резолютивною частиною виконавчого документа, з 02.03.2024з09-00год. до19-00год. 03.03.2024, та за порядком, визначеним статтями 2, 10, 18, 20, 63, частиною 7 статтею 64-1, статтею 75 Закону України N?1404-VIII «Про виконавче провадження».

-Визнати незаконною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), що полягає в ухиленні від виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 06 лютого2024року у справі №712/11457/19, що набрало законної сили, в частині зобов?язання організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації комплексої виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання вишення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021року, у справі N? 712/11737/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимолім за рішенням суду та забезпечення реального фізичного контакту матері та малолітньої

- Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині не надання державним виконавцям необхідних роз?яснень та рекомендацій з питань (порядку) примусового виконання рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, зокрема рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021року.

-Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині незабезпечення ефективного контролю за роботою структурного підрозділу, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) Центрального міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана скарга 13.03.2024 року надійшла в провадження судді Соснівського районного суду м. Черкаси Романенко В.А.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.04.2024 ОСОБА_4 звільнено з посади судді, у зв`язку з відставкою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Троян Т.Є.

24 квітня 2024 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 прийнято в провадження судді Троян Т.Є. без виклику сторін.

29 квітня 2024 року до суду представником Міністерства юстиції України Вельченко М.В. скеровані заперечення на скаргу, в якому вона просила відмовити в її задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, скаржником не надано доказів та не наведено достатніх обґрунтувань стосовно того, в чому саме полягає бездіяльність Міністерства юстиції України в частині незабезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішення, оскільки відповідно до законодавства примусове виконання рішення покладається на органи ДВС.

Щодо вимоги скаржника стосовно визнання неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині не надання державним виконавцям необхідних роз?яснень та рекомендацій з питань (порядку) примусового виконання рішень про встановлення побачень з дитиною, рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, зокрема рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року зазначила наступне.

Згідно із підпунктами 32, 33, 83-27 пункту 4 Мін?юст відповідно до покладених на нього завдань: надає роз?яснення з питань, пов?язаних з діяльністю Мін?юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються; аналізує результати діяльності та вживає заходів для підвищення ефективності функціонування територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства; надає державним та приватним виконавцям роз?яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень.

Разом з цим основними завданнями Департаменту державної виконавчої служби є забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань: організовує, забезпечує та контролює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом; організовує інформаційне забезпечення виконавчого провадження, зокрема електронного документообігу, забезпечує ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та здійснює контроль за внесенням державними виконавцями відомостей про вчинені виконавчі дії; здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями; надає державним виконавцям роз`яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень;забезпечує контроль за роботою структурних підрозділів територіальних органів Мін?юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері примусового виконання рішень; бере участь у міжнародному співробітництві у сфері примусового виконання рішень, налагоджує і підтримує зв`язки з міжнародними організаціями; організовує та контролює роботу державних виконавців, вживає заходів щодо її поліпшення, здійснює керівництво та проводить перевірку діяльності структурних підрозділів територіальних органів Мін?юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень; здійснює інші функції в межах повноважень Департаменту.

Аналіз наведеного дає підстави дійти до висновку, що Мін?юст, як і його територіальний орган Департамент державної виконавчої служби Мін?юсту, надає роз?яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень державними та приватними виконавцями.

Зазначила, що порушене скаржником питання у скарзі стосується бездіяльності державного виконавця у проміжок часу з 9.00 02.03.2024 року по 19.00 год. 03.03.2024, а тому вимоги скарги щодо надання роз`яснень Мін`юстом державному виконавцю та рекомендації з питань примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року щодо усунення перешкод у побаченні з дитиною, не підлягають до задоволення, оскільки виходять за межі визначених повноважень Міністерства юстиції України.

Серед наведених вище положень законодавства, не передбачено надання Міністерством костиції України конкретних роз?яснень та рекомендацій щодо виконання рішення суду, зокрема встановлення побачень з дитиною, рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, а саме рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року.

В той же час, потрібно враховувати, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов?язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб?єкта владних повноважень, були об?єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов?язкових дій.

Враховуючи вищезазначене, норми чинного законодавства та повноваження Міністерства юстиції України, вимога скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині не надання державним виконавцям необхідних роз?яснень та рекомендацій з питань (порядку) примусового виконання рішень про встановлення побачень з дитиною, рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, зокрема рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021, є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скаржника стосовно визнання неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині не забезпечення ефективного контролю за роботою структурного підрозділу, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та вимоги стосовно зобов`язання організувати такий контроль вказувала, наступне.

Контроль за діяльністю державного виконавця при виконанні рішень здійснюється шляхом проведення перевірки законності виконавчого провадження за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

Так, статтею 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018№3284/5 затверджено Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців.

Зазначила, що функції державного контролю за особами, які здійснюють делеговані державою функції (зокрема, щодо примусового виконання судових рішень), розподіляється на два види контролю: процесуальний контроль, який здійснюється судом; відомчий контроль, який здійснює Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, а щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скаржник у поданій скарзі не зазначає, в чому саме полягає бездіяльність Міністерства юстиції України щодо забезпечення контролю за роботою структурного підрозділу, не надає відповідних доказів на підтвердження такої бездіяльності.

Враховуючи вищезазначене, твердження скаржника стосовно бездіяльності Міністерства юстиції України в частині незабезпечення ефективного контролю за роботою структурного підрозділу, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є необґрунтованим, ґрунтується на припущеннях про бездіяльність Міністерства юстиції України, та не підлягає задоволенню.

Інші учасники виконавчого провадження правом на подання заперечень на скаргу не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/11457/19 зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_3 ».

12 січня 2022 року постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 712/11457/19 від 09.12.2021 року.

З липня 2023 року виконавче провадження здійснюється у Першому відділі державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Заявниця вказує, що державним виконавцем та посадовими особами Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України, не забезпечено вжиття заходів примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19 , зокрема: не забезпечено організацію примусового виконання рішень судів та інших органів у Черкаській області та комплексної стратегії виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19, для забезпечення реального фізичного контакту матері та дитини у період часу з09-00 години ранку 02 березня2024року до19-00години вечора 03 березня2024року (перші вихідні місяця березня2024року, які встановлені як спосіб виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19, що було визначено у рішенні Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07 вересня2018року).

Так, Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльністьдержавного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406. Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ)організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2024 року (провадження № 61-2986св24) Касаційну скаргупершого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)задовольнити частково. ПостановуЧеркаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокузмінено з урахуванням мотивів, викладених в цій постанові Верховного Суду. Абзац третій резолютивної частини постановиЧеркаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокупісля слів «Визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406» доповнено словами «за період з 09:00 год 18 листопада 2023 року до 19:00год 19 листопада 2023 року».

Заявник зазначає, що незважаючи на те, що Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024 року зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ)організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої, фактично рішення не виконується оскільки контакту з дитиною вона не має, отже станом на перші вихідні березня 2024 року комплексна стратегія, необхідна для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 не розроблена, Постанова Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024 року структурними підрозділами, що забезпечують організацію примусового виконання рішень судів та інших органів у Черкаській області, не виконується.

Судом у цьому ж складі у судовому засіданні 24.04.2024 за участі сторін (справа №712/11457/19, провадження №4-с/712/17/24) розглядалась скарга заявника щодо бездіяльності Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України, в частині незабезпечення вжиття заходів примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19 під час забезпечення реальногофізичного контактуматері тадитини уперіод часу20.01.2024з9-00год.по19-00год.21.01.2024 (провадження 4-с/712/17/24), в якому був допитаний свідок ОСОБА_6 , який є представником ОСОБА_1 за довіреністю.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 24.04.2024 пояснював, що посилання представників органів та структурних підрозділів з організації примусового виконання судових рішень на небажання дитини спілкуватися з матір`ю не може блокувати або ветувати процес виконання судового рішення, яке набуло законної сили. В даному випадку державний виконавець не визначив місце виконання судового рішення, яке б сприяло сторонам його виконувати. Процедура виконання рішень немайнового характеру передбачена ст.63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження. Вважав, що державний виконавець та його керівництво самоусуваються від здійснення співмірних заходів для реального виконання рішення, стягувач не має можливості спілкуватися з дитиною, отже перешкоди, про які йдеться у рішенні суду, не усунуті».

Суд аналізуючи доводи скаржниці, зазначає, що вони не були спростовані державним виконавцем.

До суду не було скеровано доказів, зокрема акту державного виконавця або інших документів, з яких вбачається здійснення перевірки, внаслідок якої встановлено повноцінне виконання рішення суду у справі № 712/11457/19, зокрема в період з09-00 години ранку 02 березня2024року до19-00години вечора 03 березня2024року (перші вихідні місяця березня2024року, які встановлені як спосіб виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021року у справі №712/11457/19, що було визначено у рішенні Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07 вересня2018року).

Отже, не було спростовано доводи скаржниці щодо не вжиття державним виконавцем 02березня2024рокудо19-00годинивечора 03березня2024року співмірних заходів примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня2021 року в порядку ст.2, 10, 18, 20, 63, ч.7 ст.64-1, статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст.ст.55,129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першоїстатті 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зістаттею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першоюстатті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятоюстатті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленомустаттею 63 цього Закону.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження»визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Частинами 1 та 3 вказаної статті визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1ст. 13 цього ж Законупід час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського Суду як джерело права.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти:по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Окрім цього, з рішення ЄСПЛ«Вихованок проти України»(Заява № 12962/19)від07 жовтня 2021 року, вбачається, щоправо взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінністатті 8Конвенції.Суд зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення виконавчого провадження державними виконавцями.При цьому ЄСПЛ зазначив, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того,такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку. (див., серед інших джерел, рішення у справі«К. та Т. проти Фінляндії». Загальні принципи стосовно позитивних зобов`язань держави щодо захисту стосунків між батьками та їхніми дітьми наведені в рішенні у справі«Вишняков проти України»(Vyshnyakov v. Ukraine).

У справі«Вишняков протиУкраїни» (рішеннявід 24липня 2018року)ЄСПЛ зазначено,що відсутністьмеханізмів добровільноговиконання суттєвозменшила можливостіспівпраці зтим ізбатьків,хто чинитьперешкоди.Хоча слідвизнати,що перевага завжди надається добровільному виконанню. Суд зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у відповідних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів.

Як вбачаєтьсязі змістурішення Соснівськогорайонного судум.Черкасивід 09.12.2011року прозобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованнідитини таспілкуванні змалолітнім сином ОСОБА_3 у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року "Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 місце побачення з дитиною державним виконавцем не було встановлено.

Відповідно до пункту 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що в матеріалах скарги відсутні докази узгодження державним виконавцем на виконання пункту 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 місця та часу проведення побачень стягувача з дитиною з урахуванням позицій сторін, інтересів та стану дитини.

З огляду на таке, державним виконавцем не було вжито всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення, зокрема, в період 02 березня2024року до19-00години вечора 03 березня2024року.

Внаслідок неповноти вказаних дій під час виконання судового рішення порушені права стягувача на дотриманням встановленої законом процедури примусового виконання судового рішення.

Крім того, суд враховує, що Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024 року зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ)організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої.

Водночас, доказів розроблення такої стратегії або вжиття конкретних заходів для забезпечення примусового виконання рішення суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 353, 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати бездіяльністьдержавноговиконавця Першоговідділу державноївиконавчої службиу містіЧеркаси Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ),що полягаєу нездійсненні заходівпримусового виконаннясудового рішенняу справі№ 712/11457/19у виконавчомупровадженні №68129406,зокрема, в період 02 березня2024року до19-00години вечора 03 березня2024року.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), структурним підрозділом якого є Перший ВДВС у місті Черкаси ініціювати механізми заохочення співпраці батьків, та вжити заходи щодо розробки комплексної стратегії на виконання судового рішення, у тому числі з метою цільової підтримки дитини, яка проявляє ознаки відчуження одного з батьків.

В іншій частині скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 03.06.2024.

Головуючий Т.Є.Троян