Рішення № 119446181, 20.05.2024, Соснівський районний суд м. Черкас

711/7722/23

2/712/694/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни знаходиться виконавче провадження № 66259890 з примусового виконання виконавчого напису №45344, виданого 29 березня 2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 6 090 гривень 67 копійок.

При вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. не перевірила безспірність розміру заборгованості; виконавчий напис вчинений на кредитному договорі.

Позивач не підписував в будь-який спосіб кредитний договір з ТОВ «СС Лоун», та наданий відповідачем нотаріусу примірник кредитного договору не посвідчений нотаріально.

Позивачем ніколи в будь-який спосіб не отримував одноразовий ідентифікатор, яким нібито, був підписаний кредитний договір, об`єктивних доказів того, що позивач отримав, а тим більше використовував одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 20213 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, по причини своєї неявки суду не повідомив, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності позивача. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, по причини своєї неявки суду не повідомив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Згідно інформації Міністерства юстиції України від 07 серпня 2023 року, наказом Міністерства юстиції України від 19 квітня 2021 року № 1424/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05 квітня 2021 року № 3 на підставі підпункту «і» частини другої статті 12 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво на право зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 28 липня 2008 року за № 6997 на ім`я ОСОБА_2 , анульовано; діяльність приватного нотаріуса Головкіної Я.В. припинена з 21 квітня 2021 року.

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак, в судове засідання без поважних причин повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

29 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 45344, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 325889-А від 24 липня 2018 року за період з 28 грудня 2020 року по 10 березня 2021 року в розмірі 4 890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 67 (шістдесят сім) копійок, в тому числі:

прострочена заборгованість за сумою кредиту в сумі 2 156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) гривень 10 (десять) копійок;

прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 1 699 (одна тисяча шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок;

строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 1 034 (одна тисяча тридцять чотири) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок

Крім того, за вчинення виконавчого напису нотаріуса стягнуто 1 200 (одна тисяча двісті) гривень.

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 6 090 (шість тисяч дев`яносто) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

23 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяною Петрівною винесено постанову ВП № 66259892 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №45344, виданого 29 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 6 090 гривень 67 копійок.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч.1 статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року за №282/20595, затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до п.п.1, 3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 із змінами внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 № 662.

Постановою Кабміну № 662 до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункт 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис на кредитному договорі.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи,якщо подані документ підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Позивачем не визнається розмір заборгованості за кредитним договором, зазначений в спірному виконавчому написі нотаріуса.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Спір про право, який ґрунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р.).

Частиною 12 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Частинами першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст. 137ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено наступне:

«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:

договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

розрахунок наданих послуг;

документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»

На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні документи:

- договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 03 жовтня 2023 року;

- додаток № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н23 від 03 жовтня 2023 року від 03 жовтня 2023 року;

- рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), затверджені рішенням засновника Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» № 3/2018 від 17 липня 2018 року;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23 жовтня 2023 року.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».

Відповідачем клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлялось.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Відповідно до вимог ч.8 ст. 142 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду».

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 1054, Цивільного кодексу України, ст.ст. 87, 88 «Про нотаріат» та керуючись ст. ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 263, 352, 354 Цивільного процесуального України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 45344, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., виданий 29 березня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 325889-А від 24 липня 2018 року за період з 28 грудня 2020 року по 10 березня 2021 в розмірі 4 890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, б. 11-А, оф. 605, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42254696, на користь держави, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, б. 12, оф.77, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42254696

Суддя О.М. Борєйко