Рішення № 119440290, 30.05.2024, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/33/2024 Справа № 490/6600/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Центральним районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної службиУкраїни збезпеки натранспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови серії АА №00009986 від 19.06.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

В обгрунтування позову вказав наступне.

19.06.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серія AA № 00009986, згідно якої до нього застосовано адміністративний штраф у розмірі 17.000,00 грн за порушення п. 22.5 ПДР України перевищення загальної маси транспортного засобу а/м МАЗ 650148, державний помер НОМЕР_1 на 12,331%, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, позивач вказує, що у зв`язку із введенням воєнного стану, відповідно до постанови КМУ від 05.10.2016 № 690 «Деякі питання військово-транспортного обов`язку» на підставі часткового наряду на безоплатне залучення (вилучення або примусове відчуження) транспортних засобів і техніки з підприємства (установ, організацій) під час виконання військово-транспортного обов`язку № 2 від 28.02.2022, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 та Акту приймання передачі транспортних засобів і техніки від 28.02 2022 ТОВ «Техноторг-Дон» передало у володіння (користування) ІНФОРМАЦІЯ_2 міста Миколаєва автомобіль МАЗ 650148, державний номер НОМЕР_2 .

Станом на даний час зазначений автомобіль ТОВ «Техноторг-Дон» не повертався, тобто, в момент скоєння вищезазначеного адміністративного правопорушення (15.05.2023) даний транспортний засіб не перебував у володіни (користуванні) ТОВ «Техноторг Дон» Тому позивач вважає, що в даному випадку притягнення його як генерального директора ТОВ «Техноторг-Дон» до адміністративної відповідальності, є безпідставним.

За таких обставин, позивач зазначає, що не може нести адміністративну відповідальність за правопорушення, яке він не вчиняв, а тому вважає вказану постанову необгрунтованою, винесеною без врахування всіх обставин у справі, а отже, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу від 13.07.2023 року даний позов переданий на розгляд судді Черенковій Н.П., та отриманий останньою 17.07.2023 року.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 18.07.2023 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), призначено судове засідання.

06.11.2023 року представником позивача - адвокатом Кушніренко І.С. подано до суду заяву з додатковими поясненнями, в якій просив суд при розгляд справи врахувати те що в позовній заяві вказано, що дійсно на підставі часткового наряду на безоплатне залучення (вилучення або примусове відчуження) транспортних засобів і техніки з підприємства (установ, організацій) під час виконання військовотранспортного обов`язку № 2 від 28.02.2022 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 та Акту приймання передачі транспортних засобів і техніки від 28.02.2022, автомобіль МАЗ 650148, державний номер НОМЕР_1 був переданий у володіння (користувания) ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим вищевказаний Частковий наряд та Акт приймання передачі, підписані Директором ТОВ «Техноторг-Авто», яким була здійснена фактична передача вищевказаного автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повноваження директора ТОВ «Техноторг-Авто» на підписання та передачу автомобіля МАЗ 650148, державний помер НОМЕР_1 підтверджуються Договором оренди від 12.09.2014 року та додатковою угодою від 18.03.2020 року до вказаного договору.

24.01.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому просила відмовити у задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю, виходячи з наступного.

Ряд відомостей, які враховуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надаються з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, ведення якого здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС. Зокрема, згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, затвердженого наказом МВС України 06.11.2020 № 779, до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби. У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядок 779, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона. При цьому, пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 р. № 1145 визначає, що цей Порядок визначає процедуру внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку 1145, належний користувач фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Також представник відповідача зазначає, що низка відомостей, які обов`язково опрацьовуються під час винесення постанови про адміністративне правопорушення стосуються особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Так, згідно пункта 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 №1388 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що: - за бажанням власника транспортного засобу фізично особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі Відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення. За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі Відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу за якою зареєстрований транспортний засіб. Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком №1145. При цьому, представник відповідача вказує, що невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_3 вказує, що на момент винесення оскаржуваних постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в розумінні Порядку внесення відомостей про належного користувача, в ЄДРТЗ були відсутні, у зв`язку з чим до адміністративної відповідальності за порушення частини другої статті 132-1 КУпАП притягнуто власника транспортного засобу Позивача.

Також, представник відповідача стверджує, що відсутні докази, що автомобіль МАЗ 6501А8 д.н. НОМЕР_1 здійснював 15.05.2023 перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_1 . До ЄДРТЗ не були внесені відомості про ІНФОРМАЦІЯ_4 , як належного користувача автомобіля МАЗ 6501А8 державний номер НОМЕР_1 , тому відповідно до статті 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП відповідальність несе керівник юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб.

А тому, оскільки дії Відповідача під час формування оскаржуваної постанови є законними та такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України, представник ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.01.2024 року від представника позивача - адвоката Калюжного І.І. надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що позиція відповідача, викладена у відзиві є такою, що не підлягає врахуванню, оскільки у відповідності до останнього абзацу п. 22.5 ПДР затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306, - у період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів "б" та "в" абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005). У зв`язку із введенням воєнного стану, відповідно допостанови КМУ від 05.10.2016 № 690 «Деякі питання військово-транспортного обов`язку» на підставі часткового наряду на безоплатне залучення (вилучення або примусове відчуження) транспортних засобів і техніки з підприємства (установ, організацій) під час виконання військово транспортного обов`язку №2 від 28.02.2022 виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 та Акту приймання передачі транспортних засобів і техніки від 28.02.2022, автомобіль МАЗ 6501А8, державний номер НОМЕР_1 , 28.02.2022 було передано у володіння (користування) ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник позивач вказує, щ станом на даний час зазначений автомобіль ТОВ «Техноторг-Дон» не повертався. За такого, на підставі вищевказаного, просить позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову.

Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Адвокатом Кушніренко І.С. подано заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 205 КАС України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.4 ст.229КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою судувід 29.05.2024року поновлено судовий розгляд даної цивільної справи та долучено до матеріалів справи лист командира в/ч НОМЕР_3 .

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006рокуза №3477-IVзастосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

19.06.2023 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюком Л.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00009986 у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

З тексту вказаної постанови вбачається, що 15.05.2023 р. о 16:09 годині, за адресою М-03, км 823+336 (М-04, км 60+100), Кіровоградська обл., відповідальною особою було допущено рух транспортного засобу МАЗ 6501А8 д.н.з. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5ПДР України: загальної маси ТЗ на 43,3 % (23.725 тон), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 12.331% (4.933 тон), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП..

Правила дорожнього руху, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, належать до виконання всіма учасниками дорожнього руху.

Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів (ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою КабінетуМіністрів України№ 879від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (Порядок № 879).

У розумінні Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16т, строєні 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7т або фактичною масою понад 24т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Частиною 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі затверджено постановою КабінетуМіністрів України№1174від 27.12.2019 (Порядок № 1174).

Пунктом 7 Порядку № 1174 передбачено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Відповідно до ст.229Кодексу України про адміністративні правопорушення, посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 2, 3 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 249 Кодексу Українипро адміністративніправопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.132-2цього Кодексу та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Відповідно до ст.251Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, іншими документами.

Положеннями ч. 1 ст. 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що в разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2,3 статті 132- 1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців встановлюють відповідальну особу, зазначену в частині 1статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Згідно ч. 1 ст. 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки: МАЗ 6501А8 д.н.з. НОМЕР_1 , який є власністю ТОВ «Техноторг - Авто» передано у користування ТОВ «Техноторг-Дон», що підтверджується Договором оренди від 12.09.2014 року, Актом від 19.11.2014 року приймання-передачі за договором оренди від 12.09.2014 р. та Дадатковими угодами до вказаного Договору оренди.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є директором ТОВ «Техноторг-Дон».

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.02.2024 року №6/1127, у зв`язку з введенням воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «про введення воєнного стану в Україні на підставі часткового наряду №6/509 від 28.02.2022 року та акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки, з метою задоволення потреб військових формувань на особливий період, здійснено безоплатне залучення (вилучення або примусове відчуження) з підприємства ТОВ «Техноторг-Дон» вантажного автомобіля МАЗ 6401А8 д.н. НОМЕР_1 , та передано до військової частини НОМЕР_4 .

Згідно Акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки, складеного 28.02.2022 року директором ТОВ «Техноторг Авто», командиром в/ч НОМЕР_4 та інструктором ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з оголошенням мобілізації, у межах виконання військово-транспортного обов`язку здійснено залучення транспортного засобу МАЗ 6501А8 д.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Техноторг-Авто».

Згідно листа командира військової частини НОМЕР_3 від 29.05.2024 року №693/10793, автомобіль МАЗ 6501А8 д.н. НОМЕР_1 перебуває на обліку у в/ч НОМЕР_3 за №1430А9 та застосовується для перевезення вантажів із метою виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням обороноздатності держави, захисту Батьківщини, територіальної цілісності та недоторканності.

Відповідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022 року внесено зміни до п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме доповнено його абзацом такого змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення». Дані зміни набрали чинності 02.11.2022 року.

Таким чином, відповідальність суб`єкта, який у період воєнного стану в Україні здійснював перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення виключена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022 року.

Згідно ст. 302 КУпАП за наявності обставин, зазначеного, зокрема у пункті 6 ст. 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Пункт 6 ст. 247 КУпАП встановлює, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Відповідно до абз 7 п.22.5 ПДР України вимоги до габаритно-вагових норм не поширюються на транспортні засоби, які в період воєнного стану здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Як вбачається з відповіді командира військової частини НОМЕР_3 автомобіль МАЗ 6501А8 д.н. НОМЕР_1 перебуває на обліку у в/ч НОМЕР_3 за №1430А9 та застосовується для перевезення вантажів із метою виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням обороноздатності держави, захисту Батьківщини, територіальної цілісності та недоторканності.

Таким чином, відповідальність такого суб`єкта виключена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022 щодо внесення змін до п. 22.5 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, фіксація факту про перевищення загальної маси транспортних засобів за матеріалами створеними системою за допомогою технічних засобів, відбулася під час дії воєнного стану. Транспортний засіб, що зафіксований в цій постанові автомобіль МАЗ6501А8д.н. НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Крім того, згідно пп. 7 п. 4 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512(далі -Інструкція №512) під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, відповідач при прийнятті спірних постанов не з`ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, а також те, що перевезення вантажу здійснювалось в інтересах військової частини та для виконання бойового розпорядження, тому ОСОБА_1 звільняється від відповідальності за перевищення вагових лімітів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху та не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

За наявності обставин, зазначених у п.п. 5,6 і 9 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до п. 6 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Закон України"Просудоустрій істатус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного вище, оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст.19,62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 76, 77, 90, 134, 139, 241-246, 293, 295 КАС України,ст.ст.9,ч.2ст.132-1,247,252,280КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної службиУкраїни збезпеки натранспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00009986 від 19.06.2023 року, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Закрити провадження у адміністративній справі про вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Повний текст рішення виготовлено 30 травня 2024 року.

Суддя Черенкова Н.П.