Рішення № 119438018, 30.05.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1495/24

Провадження № 2/346/1014/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Тимошишин І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що що вона перебувала з відповідачем в шлюбі, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15.08.2014 року шлюб між сторонами розірвано, вказаного сина залишено проживати з позивачем. Згідно з рішенням цього ж суду від 31.08.2015 року з відповідача стягувалися аліменти на утримання вказаного сина, розмір яких рішенням суду від 23.09.2020 року збільшено до 3000 грн. щомісячно, починаючи з 01.12.2020 року, і до досягнення ним повноліття. Відповідним розрахунком державного виконавця Коломийського відділу ДВС стверджується, що відповідач регулярно прострочував виплати аліментів, а враховуючи, що відповідно до ст. 196 СК України неустойка (пеня) нараховується за кожен день прострочення, з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за несвоєчасну сплау аліментів, розмір якої позивачем визначено як 29280 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача в її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у вказаному розмірі, а також судові витрати, які складаються із 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

25.04.2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що згідно з розрахунком заборгованості, долученим позивачем, у нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.03.2024 року, а отже відсутні підстави для застосування санкції у виді стягнення неустойки ( пені ). Більше того, позивачем до позовної заяви не долучено розрахунку неустойки та не вказано період, за який здійснюється розрахунок. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

07.05.2024 року позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що твердження відповідача про те, що станом на день подання позовної заяви до суду в нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів, а тому відсутні підстави для стягнення з нього неустойки, не спростовує факт несвоєчасної сплати аліментів в період з грудня 2020 року по лютий 2024 року в певні місяці та розмірах. Сам факт сплати заборгованості декількома платежами відразу за 4-5 місяців не звільняє його від відповідальності у вигляді неустойки (пені) та не спростовує презумпцію вини платника. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Відповідач звертався з аналогічною позовною заявою за фактом заборгованості позивача по сплаті аліментів на утримання їх спільної дитини та Івано-Франківський апеляційний суд в постанові від 14.03.2024 року в справі № 346/4947/23 дійшов висновку, що «той факт, що відповідач всього двічі праводила платежі для погашення заборгованості, яка склалася за період з липня 2021 року по липень 2023 року, що вона була піддана штрафу за несвоєчасну сплату аліментів, лише підтверджує наявність підстав для її відповідальності, передбаченої ст. 196 СК України, і ніяк не свідчить про намагання належного виконання зобов`язання». Позивачем також надано детальний розрахунок заборгованості, відповідно до якого загальний обсяг заборгованості за період з грудня 2020 року по лютий 2024 року становить 29200 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилась, 30.05.2024 року вона подала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує, розгляд справи просить проводити в її відсутності (а.с. 75).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про одержання судової повістки-виклику. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступного.

Відповідно до даних свідоцтва про народження сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

Судом встановлено, що заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.08.2014 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх ( на той час) дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з позивачем ( а.с. 14 ).

Згідно з рішенням вказаного суду від 23.09.2020 року (справа № 346/2409/20) з відповідача на користь позивача збільшено розмір стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі, в розмірі 3 000 грн. щомісячно, до досягнення цією дитиною повноліття (а.с. 15-16).

Даними розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.03.2024 року, проведеного в рамках виконавчого провадження №64381535, стверджується, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 01.03.2024 року відсутня. З розрахунку також вбачається, що ОСОБА_2 прострочував виплату аліментів, зокрема: в період грудня 2020 року по березень 2021 року ОСОБА_2 аліменти не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 12 000 грн.; у квітні 2021 року він сплатив 11931 грн., частково погасивши наявну в нього заборгованість; за період з травня по липень 2021 року в нього виникла заборгованість в розмірі 12069 грн., яку він повністю погасив; за період з серпня 2021 року по лютий 2022 року в нього виникла заборгованість в розмірі 21 000 грн., яку він повністю погасив в лютому 2022 року; за період з березня по серпень 2022 року ОСОБА_2 аліменти не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 18 000 грн., яку він погасив у вересні 2022 року; за період з вересня 2022 року по березень 2023 року в нього виникла заборгованість в розмірі 21 000 грн., у квітні 2023 року відповідач сплатив 18 000 грн., частково погасивши наявну в нього заборгованість; за період з квітня по серпень 2023 року в нього виникла заборгованість в розмірі 18 000 грн., яку він повністю погасив у серпні 2023 року; за період з вересня 2023 року по січень 2024 року в нього виникла заборгованість в розмірі 15 000 грн., яку він повністю погасив в січні 2024 року ( а.с. 18-19 ).

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За правилами ч. 1-2ст.8ЗаконуУкраїни«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8ст.7СКУкраїни регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до положень ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення дітьми повноліття.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з положеннями ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

В п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у цивільній справі № 661/905/19 неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

У Сімейному Кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Частиною 3статті 12 ЦПК Українита частиною 1статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Тлумаченнястатті 8 СК Українита частини першоїстатті 9 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що положенняЦК Українисубсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першоїстатті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. УСК Українине передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина підтверджується письмовим розрахунками заборгованості, складеним державними виконавцем. Так, з нього вбачається, що за період, з грудня 2020 року по березень 2021 року, травня по червень 2021 року, серпня 2021 року по січень 2022 року, березня по серпень 2022 року, жовтня 2022 року по березень 2023 року, травня 2023 року по липень 2023 року та з серпня 2023 року по січень 2024 року не були здійснені жодні платежі на виконання рішення Коломийського міськрайонного суду суду від 23.09.2020 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати аліментів, яка виникала систематично за період з грудня 2020 року по лютий 2024 року, після набрання рішення Коломийського міськрайонного суду суду від 23.09.2020 року законної сили, формувалась з вини відповідача, чого останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, що виключало б покладення на нього відповідальності у формі пені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першоїстатті 196 СК Українипені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із вищевказаної правової позиції Верховного Суду розмір неустойки (пені) по аліментах суд розраховує наступним чином: грудень 2020 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; січень 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; лютий 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 28= 840 грн.; березень 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; травень 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; червень 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; серпень 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; вересень 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; жовтень 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; листопад 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; грудень 2021 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; січень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; березень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; квітень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; травень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; червень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; липень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; серпень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; жовтень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; листопад 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; грудень 2022 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; січень 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; лютий 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 28= 840 грн.; березень 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; травень 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; червень 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; липень 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; вересень 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; жовтень 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; листопад 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 30= 900 грн.; грудень 2023 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн.; січень 2024 року: 3 000 х 1% = 30 х 31= 930 грн. Сума неустойки (пені) за період з грудня 2020 року по лютий 2024 року становить 29 230 грн. Суд, з огляду на приписи ч.2 ст.264 ЦПК України, позбавлений права вийти за межі позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 29200 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнений позивач, при цьому витрати відповідача на правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Судувід 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження№ 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Судувід 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4статті 137 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 20.03.2024 року; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, квитанцію серії ААК №563124 від 25.03.2024 року на суму 5 000 грн. та акт виконаних робіт ( надання послуг ) № 55 від 25.03.2024 року (а.с.20-23).

Як встановлено судом, 20.03.2024 року між адвокатом Ломничуком Ю.Ю. та позивачем укладено договір про надання правової допомоги, в пунктах 2.1, 2.2. якого вказано, що адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи: дає усні консультації, висновки, довідки з правових питань; складає необхідні процесуальні документи; особисто приймає участь по захисту прав та законних інтересів клієнта по справі; підписання документів, необхідних для повноцінного надання професійної правничої допомоги. З метою отримання відомостей про факти, які можуть бути використані як джерело відомостей для клієнта та докази у судових справах звертатися з адвокатськими запитами та збирає відомості про факти, які можуть бути використані як докази, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою ( а.с.20).

Відповідно до акту виконаних робіт (наданняпослуг)№55від25.03.2024 року вартість робіт (послуг адвоката) встановлено в загальному розмірі 5 000 грн., про що також вказано в квитанції серії ААК №563124 від 25.03.2024 року (а.с.22, 23), а саме: вивчення та аналіз наданих клієнтом документів 1500 грн.; виготовлення позовної заяви та оформлення позовної заяви з додатками у відповідності до вимог ЦПК України 3500 грн. Кількість годин витраченого часу на надання послуг - 8 год.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, а також неспівмірним із складністю справи (суть спору й характер спірних правовідносин, незначні кількість та обсяг зібраних та доданих до позовної заяви доказів, а також незначний обсяг документів, що підлягав вивченню у даній справі), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в даній справі, тому вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 150, 180,196 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 76, 137, 141,ч.2ст.247,ст.ст.263-265,268,273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки та жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 29 200 (двадцять дев`ять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , уродженки та жительки АДРЕСА_2 , 3000 (три тисячі)гривеньвитратна професійнуправничудопомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок на користь держави на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка та жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 03 червня 2024 року.

Суддя: Яремин М. П.