Рішення № 119437857, 23.05.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3274/24

№ 2/183/2346/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 579642 від 15 квітня 2021 року у розмірі 44193,04 грн,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі позивач, ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 15 квітня 2021 року між позичальником, яким є ОСОБА_1 (надалі позичальник, боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (надалі кредитодавець, ТОВ «Слон кредит», Товариство) укладений Договір про надання споживчого кредиту № 579642 (надалі договір кредиту), відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 15 квітня 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених умовами Договору кредиту. Пунктом 1.5. Договору кредиту передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних); за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних. Відповідно до п. 3.1. Договору кредиту нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4. Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені Договором. Пунктом 3.2. Договору кредиту встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.

Позивач зазначає, що Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за Договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами Договору кредиту.

26 листопада 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 26 листопада 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за Договором про надання споживчого кредиту № 579642 від 15 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та позичальником, яким є ОСОБА_1 . У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 579642 від 15 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та позичальником, яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 15 березня 2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 44 193,04 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 18 895,55 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 23 713,37 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту 1 584,12 грн. Указану суму, а також судові витрат позивач просить стягнути з відповідача.

Постановленою суддею ухвалою від 10 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрите провадження у справі, призначене судове засідання.

15 травня 2024 року до суду від представника відповідача адвоката Мазурик З. Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказала, що надана позивачем копія Кредитного договору не містить підпису відповідача. Крім того, суду не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача (рахунок, виписка). Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Відповідно можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування. Також представник указала, що позивач посилається на Правила надання грошових коштів, але матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами відповідач ознайомлювалась при укладенні договору. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником. Ні витяг з Договору № 579642 від 15 квітня 2021 року про надання споживчого кредиту, ні паспорт споживчого кредиту, ні графік платежів не містять підпису відповідача, а лише зазначені паспортні дані позичальника.

Щодо нарахування позивачем відсотків за вищевказаним Кредитним договором представник відповідача зазначає, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив. Надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитами, підготовлені робітниками організації є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також представник указує про невиконання позивачем вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зокрема, щодо незазначення в позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того представник зазначає, що матеріали справи не містять доказів (поштових квитанцій) направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості. Таким чином зазначені обставини не підтверджені доказами у справі. Досудові вимоги про необхідність сплати простроченої заборгованості не надають права банку для звернення до суду за достроковим стягненням всієї суми заборгованості за кредитом.

21 травня 2024 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник підтримав позов у повному обсязі та просив задовольнити. Додатково зазначив, що вказаний у позовній заяві розмір заборгованості за вищезазначеним Кредитним договором підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, є чинним та таким, що не спростований відповідачем. Доказом перерахування коштів відповідачеві є платіжне доручення № 5087 від 15 квітня 2021 року, додане до позовної заяви. Доводи відповідача стосуються лише непогодження з сумою заборгованості, без належного правового обґрунтування, з урахуванням визначеності правомірності правочину. Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору, факт порушень своїх зобов`язань, посилаючись на незгоду із сумою заборгованості. Також, відповідач не надає суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, чи контррозрахунку.

Також, представник позивача зазначив, що на противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує обставину наявності боргу, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження тих обставин, на які він покликається, як на підставу своїх заперечень. Зокрема, відповідач не надав суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у нього заборгованості: факт повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати пені за порушення строків повернення кредиту. Відповідачем також взагалі не надано альтернативного розрахунку боргу.

Крім того, представник позивача просив звернути увагу на те, що відзив на позовну заяву підписаний адвокатом Мазурик З. Я., яка надала на підтвердження повноважень ордер серії ВН № 128942 від 08 травня 2024 року. При цьому доданий до відзиву ордер не є належним доказом на підтвердження повноважень адвоката Мазурик З. Я., оскільки не заповнений відповідно до приписів Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги. Так, в ордері не зазначено номер посвідчення адвоката та ким видане посвідчення адвоката. В даному випадку додані до відзиву ордер та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не є належними доказами на підтвердження повноважень адвоката Мазурик З. Я., зокрема, щодо підписання відзиву від імені відповідача.

Відповідь на відзив станом на день розгляду справи до суду не надходила.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 15 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 579642, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальникові грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 15 квітня 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених умовами Кредитного договору. Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних); за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних. Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у без готівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 16000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству у будь-який спосіб; у розмірі 4000,00 грн на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору. Згідно з пунктом 2.4. Кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту в порядку, передбаченому п. 2.1. Договору Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4. Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені Договором. Пунктом 3.2. Кредитного договору встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Відповідно до пункту 8.11. та 8.12. Кредитного договору підписанням цього Договору Споживач підтверджує, що свій примірник укладеного Договору він отримав. Всі додатки до цього Договору підписані Сторонами є невід`ємною частиною Договору. Як убачається, вищевказаний кредитний договір містить підписи кредитодавця та позичальника /а.с.5-6/. Також, 15 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 підписано: заяву-анкету /а.с.7, паспорт споживчого кредиту /а.с.8/ та графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 579642 /а.с.9/.

ТОВ «Слон Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується копією платіжного доручення від 15 квітня 2021 року № 5087 про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 16000,00 грн /а.с.9 зворот/. Тобто ТОВ «Слон Кредит» виконало зі своєї сторони умови Кредитного договору, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України.

26 листопада 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 26-11/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами /а.с.13-15/. Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 26-11/2021 від 26 листопада 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 квітня 2021 року № 579642, у загальному розмірі 37860,43 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 18895,55 грн; заборгованість за відсотками 5672,01 грн /а.с.18/.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами /а.с.19-21 зворот/. Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 квітня 2021 року № 579642, у загальному розмірі 42608,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 18895,55 грн; заборгованість за відсотками 23713,37 грн /а.с.25/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи судом установлено, що вищевказаний Кредитний договір містить підписи сторін: кредитодавця представника ТОВ «Слон Кредит» та позичальника ОСОБА_1 . Також установлено, що ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 підписано: заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту та графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 579642. Таким чином суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності в кредитному договорі, графіку платежів та паспорті споживчого кредиту підпису відповідача, оскільки вказане спростовується наданими позивачем доказами та відповідач не вказувала на те, що підпис в означених документах виконано іншою, ніж вона, особою. Крім того, вказані складові частини Договору містить розмір відсотків, порядок проведення платежів, умови договору, внаслідок чого суд відхиляє посилання сторони відповідача про відсутність ознайомлення відповідача з суттєвими умовами договору, зокрема порядком нарахування та розміром відсотків.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо відсутності доказів перерахування кредитних коштів на її рахунок, оскільки судом досліджено копію платіжного доручення від 15 квітня 2021 року № 5087, з якого вбачається перерахування ОСОБА_1 грошових коштів згідно з вищевказаним Кредитним договором у сумі 16000,00 грн з цільовим призначенням: «видача кредиту згідно договору № 579642 від 15.04.2021р. ОСОБА_1 ». Вказане платіжне доручення також містить відмітку про проведення її банком, підпис та печатку установи, вказівку на платника, яким є Товариство.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Так,відповідно донаданих позивачемрозрахунків заборгованостіза Кредитнимдоговором від15квітня 2021року №579642,станом на15березня 2024року заборгованістьвідповідача передпозивачем становить44193,04грн,з яких:заборгованість закредитом (затілом кредиту) 18895,55грн;заборгованість завідсотками надату відступленняправа вимоги 23713,37грн;заборгованість занарахованими відсоткамизгідно зКредитним договором 1584,12грн/а.с.10, 11, 12/.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо неналежного розрахунку заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, оскільки розміри процентних ставок за відсотками вказані безпосередньо в самому Кредитному договорі (п.1.5 Кредитного договору № 579642) та розмір заборгованості зі сплати відсотків може бути перевірений шляхом простого арифметичного розрахунку. Більш того, жодного доказу на спростування розрахунку позивача відповідачем не надано, а саме лише заперечення проти розрахунку не вказує на його невірність. Клопотань про проведення експертиз, залучення експерта, спеціаліста суду не подано. Висновків експертів з цих питань до справи не долучено.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відзиві на позову заяву позивач указує, що надані відповідачем розрахунки заборгованості за вищевказаними кредитними договорами є відображеннями односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Однак, як установлено судом, будь-яких доказів на спростування розрахунків долучених позивачем, відповідачем не надано, такі не оскаржувались, а відтак є чинними, а тому приймаються судом до уваги.

Щодо аргументів відповідача про «мінливий характер» Правил надання грошових коштів, суд вважає, що такі доводи суперечать встановленим у цій справі обставинам та положенням укладеного кредитного договору.

Таким чином, у суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів надані позивачем розрахунки заборгованості за спірним Кредитним договором. Стороною відповідача в ході розгляду справи такі розрахунки в жодній мірі не спростовані, клопотання про проведення судової економічної експертизи на їх (розрахунків) спростування ані відповідачем, ані її представником в ході розгляду справи заявлено не було.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем у позовній заяві не виконані вимоги п. 6, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Однак, як установлено судом позовна заява містить відомості щодо невжиття заходів досудового врегулювання спору та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а також ураховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеним Кредитним договором, не надала суду доказів на спростування доводів позивача, суд приходить висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, позивач набув внаслідок укладення договорів факторингу та відступлення права вимоги права вимоги до відповідача від первісного кредитора, суд убачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 579642 від 15 квітня 2021 року.

При цьому, щодо посилань представника позивача на неналежно оформлений ордер представника відповідача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, дійсно відповідно до підпункту 12.5. пункту 12. Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 ордер містить наступні реквізити, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

Як установлено судом, до відзиву на позову заяву представником відповідача адвокатом Мазурик З. Я. надано ордер серії ВН № 1289442 від 08 травня 2024 року. Також убачається, що ордер не містить реквізитів щодо посвідчення адвоката України, найменування органу, що його видав та дату його видачі.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

До того ж суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17 вказав на неприпустимість надмірного формалізму, зазначивши, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).

За таких обставин суд приходить висновку, що формальна відсутність в ордері про надання правничої (правової) допомоги реквізитів щодо посвідчення адвоката, за наявності всіх інших належним чином заповнених реквізитів ордеру, що дає змогу суду перевірити відомості про дійсність свідоцтва такого адвоката на момент вчинення процесуальної дії, в даному випадку не може бути підставою для неприйняття до розгляду процесуальної заяви по суті справи, якою є відзив на позовну заяву, оскільки не призведе до реального та ефективного захисту законних прав та інтересів відповідача у цій цивільній справі, а лише створюватиме формальні складнощі при забезпеченні процедури відправлення правосуддя. Отже, суд, задля уникнення надмірного формалізму не приймає до уваги доводи представника позивача, викладені у письмових поясненнях.

Інші доводи та аргументи сторін, викладені у заявах по суті справи, з огляду на відсутність доказів на їх підтвердження, як самі по собі так і у сукупності з іншими не можуть бути підставою для задоволення чи відмови в задоволенні позову, а тому не приймаються судом до уваги та не досліджуються.

Також, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 13 000,00 грн.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року/а.с.36 зворот-37 зворот/, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» /а.с.38/, заявку на надання юридичної допомоги № 1778 від 07 лютого 2024 року /а.с.40/, витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 13 лютого 2024 року за 5 годин роботи (усна консультація 2 години, складання позовної заяви 3 години) /а.с.41/, платіжну інструкцію № 413000008 від 09 лютого 2024 року /а.с.39/, які свідчать про сплату позивачем послуг за юридичну допомогу в сумі 51 000,00 грн.

Водночас, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справ № 755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На думку суду, понесені ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин позов, в частині стягнення судових витрат, підлягає задоволенню частково.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту від 15 квітня 2021 року № 579642, яка утворилась станом на 15 березня 2024 року у розмірі 44 193 (сорок чотири тисячі сто дев`яносто три) гривні 04 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту 18 895,55 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 23 713,37 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно з Договором про надання споживчого кредиту 1 584,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витратиу загальномурозмірі 6028(шістьтисяч двадцятьвісім)гривень 00копійок,які складаютьсяз 3028,00грн витрат по сплаті судового збору та 3 000,00 грн витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 23 травня 2024 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код в ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов