Рішення № 119426241, 30.05.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1307/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області (вул. Пашутінська, б. 1, м. Кропивницький, 25015, ЄДРПОУ 38613719)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати, на підставі Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, податкових та одноразових видів ґнотового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року за весь час затримки виплати;

2) зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області, у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошовогозабезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 29 січня 2020 року по 20 січня 2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив службу у ГУ ДСНС у Кіровоградській області. Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області від 30.09.2020 року №366 ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас (за станом здоров`я). За період з 29.01.2020 р. по 30.09.2020 року не в повній мірі було нараховано та виплачено грошове забезпечення, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні. Вказані кошти стягнуті за рішенням суду та надійшли на розрахунковий рахунок 20.01.2024 року. Посилаючись на статті 116, 117 КЗпП України просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 11.03.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 22).

Від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечувалось проти задоволення позовних вимог і зазначено, що відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні. Посилається на пропуск строку звернення позивача до суду, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 13.05.2024 року судом витребувано додаткові докази у відповідача, які містять інформацію стосовно предмету даного спору.

29.05.2024 року на виконання ухвали відповідач надав суду довідку про розмір виплачених сум при звільнені та довідку про розмір середньомісячного заробітку (а.с. 41-45).

Судом встановлені такі обставини по справі.

Відповідно до витягу із наказу Управління ДСНС України у Кіровоградській області №366 від 30.09.2020 року, позивача звільнено з служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України та виключено зі списків Державної служби України з надзвичайних ситуацій і з усіх видів забезпечення (а.с. 9).

Відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/3146/23, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНСУ у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зобов`язав Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразову грошову допомогу при звільненні за період з 29 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

На виконання рішення суду по справі № 340/3146/23 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області здійснило перерахунок та виплатило 20.01.2024 року грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразову грошову допомогу при звільненні за період з 29 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року у розмірі 59529,47 грн. (а.с. 15-17).

29.01.2024 року позивачем було направлено заяву до відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати.

13.02.2024 року позивачу було надано відповідь на заяву, з якої вбачається, що відповідач відмовив у виплаті зазначеної компенсації, оскільки це не передбачено чинним бюджетним законодавством.

Позивач вважає, що він має право на отримання компенсації втрати частини доходів за час затримки розрахунку при звільненні та, відповідно, відмову протиправною.

Даючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Спеціальним законодавством, яке урегульовує питання проходження служби цивільного захисту, є Кодекс цивільного захисту України, Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 № 623, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388, якими порядок проходження служби, виплати грошового забезпечення, гарантії соціального захисту, звільнення з публічної служби чітко врегульовані та не передбачають застосування норм Кодексу законів про працю України.

Суд наголошує, що жодним з вище зазначених нормативно правових актів не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП) (в редакції чинній на дату звільнення позивача зі служби).

Частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз.7 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі Закон №2050-ІІІ) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст.2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Відповідно до ст.4 Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналізуючи положення Закону №2050-ІІІ Верховний Суд дійшов правового висновку, що порушенням прав особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати основного доходу є відмова за заявою позивача.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 18.08.2023 року по справі № 460/4166/20 підтримана раніше викладена позиція Верховного Суду та зазначено, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходу, проте отримав відповідь про відмову у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу.

Таким чином, позивачем дотримано положень Закону №2050-ІІІ, проте відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходу.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління ДСНС України в Кіровоградській області щодо виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 30.09.2020 рік та зобов`язання Головного управління ДСНС України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 30.09.2020 рік підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, враховуючи встановлені судом обставини, наведені вищі висновки у змісті рішення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо строків звернення до суду суд зазначає наступне.

Виходячи з положень частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідачем було 20.01.2024 виплачено позивачу на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 року у справі № 340/3146/23 кошти внаслідок проведеного перерахунку грошового забезпечення, що не були виплачені при звільненні.

29.01.2024 року позивачем було направлено заяву до відповідача щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за несвоєчасний розрахунок.

13.02.2024 року позивачу була надано відповідь відповідача, з якої позивачу стало відомо, що відповідач відмовляється виплачувати компенсацію.

До отримання відповіді на свою заяву позивач не знав та не міг знати, що відповідач відмовиться виконувати передбачені законом дії, спрямовані на виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою останньому грошового забезпечення та інших виплат за спірний період при звільненні, а тому строки звернення до суду мають рахуватись саме з цього моменту, а отже позивачем не пропущені.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статті 241-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Зобов`язати Головне управління ДСНС України у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 29.01.2020 року по 30.09.2020 рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО