Рішення № 119425664, 31.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2024 р. справа № 300/2270/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22.09.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацьоючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 22.09.2023 до зміни законодавства або зміни правового статусу позивачки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), другу групу інвалідності, захворювання, пов`язане з наслідками аварії на ЧАЄС, та постійно проживає в населеному пункті, який віднесено до зони радіоактивного забруднення. На думку позивачки, з моменту прийняттярішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, відповідач не нараховує та не виплачує позивачці доплату, як непрацюючому пенсіонеру у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, чим допускає протиправну бездіяльність.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 18.04.2024. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції до моменту її виключення з 01.01.2015, передбачала щомісячне підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам. Проте, 28.12.2014 прийнято Закон №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу 1 якого внесено зміни до Закону №76-VIII шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII. Зазначено, що питання поділу території на відповідні зони врегульовано Законом України від 27.02.1991 №791-а-ХІІ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачка проживає в населеному пункті, який відповідно до постанови КМУ РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належить до зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4. Однак, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом № 791а-ХІІ, такі норми неконституційними не визнавались. Відтак, відсутні підстави для виплати підвищення до пенсії, оскільки позивачка не проживає на території радіоактивного забруднення.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, встановив таке.

ОСОБА_1 проживає в селі Стецева Коломийського району Івано-Франківської області та є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.03.2019 (а.с.7).

Також позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, серед матеріалів справи наявна копія пенсійної справи позивачки №129123 , яка, серед іншого, містить довідку виконкому Стецівської сільської ради, що свідчить про те, що ОСОБА_1 постійно проживає на території зони посиденого радіоекологічного контролю, також посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, виписку з паспорта щодо постійного місця проживання в с. .Стецева, низку витягів з актів оглядів МСЕК щодо інвалідності через захворювання, пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

До 01.01.2015 позивачка отримувала підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.

З 01.01.2015 виплату такого підвищення було припинено у зв`язку із внесенням змін до Закону №796-ХІІ Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено.

17.08.2018 Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни було визнано неконституційними, у зв`язку із чим позивачка вважає, що відповідач повинен був провести їй нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, про що наявні відомості в її пенсійній справі, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ. Проте, відповідач не здійснив на загальних підставах нарахування та виплату такого підвищення та сплачує позивачці пенсію у колишньому розмірі.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з метою захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаєЗакон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991(далі - Закон № 796-XII).

Стаття 39 Закону № 796-XIIу редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.07.1991 № 106, якою село Стецева Снятинського району Івано-Франківської області (на сьогодні село Стецева належить до Коломийського району Івано-Франківської області) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).

28.12.2014 прийнятоЗакон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року(далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни доЗакону № 796-ХІІшляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04.02.2016 прийнято Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 987-VIII), який згідно з розділом ІІПрикінцеві положеннянабрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включено доЗакону № 796-ХІІстаттю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), зокрема, пп.7 п.4розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено діюстатті 39 Закону № 796-XIIу редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою щодо зразкової справи № 240/4937/18, а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ, а бездіяльність відповідача, яка потягла ненарахування та невиплату позивачці вказаного підвищення, є протиправною.

Щодо розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, то суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Розглядаючи подання про розгляд Верховним Судом як зразкової справи №240/42082/21, колегія суддів в ухвалі від 24 травня 2022 року зазначила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, висловлена правова позиція, згідно з якою позивач має право зарішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установленостаттею 39 Закону України №796-ХІІ.

Також колегія суддів звернула увагу щодо відступу від вищенаведеної правової позиції суду не відбувалось, а процесуальнийзаконне наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, у тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової.

Наявність неоднакового застосування судами першої та/або апеляційної інстанцій норм матеріального права, ухвалення цими судами різних і суперечливих судових рішень у спорах окремої категорії, без врахування уже сформованої правової позиції Верховного Суду, не зумовлюють автоматичного і безумовного прийняття Верховним Судом справи до провадження як зразкової, і не визначені процесуальнимзакономяк обов`язкові підстави для відкриття провадження у зразковій справі. Навпаки, такі обставини сприятимуть дублюванню вже сформованих правових позицій.

Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, ухваленої за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, надаючи правову оцінку висновку суду першої інстанції про розмір підвищення, передбаченогостаттею 39 Закону України №796-ХІІ, Суд зазначив про помилковість делегування права визначення такого Кабінету Міністрів України. Наведений висновок Суду обумовлений тим, що нормазаконумає вищий пріоритет над нормою підзаконного нормативно-правового акта.

Водночас, у даній справі, суд доходить висновку, що спірні правовідносини потребують оцінки судом застосування нормзаконів України № 796-ХІІта№1774-VІІІ, зокрема, визначення розрахункової величини для проведення розрахунку доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Так, розглядаючи зразкову справу №240/4946/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року визнала помилковим висновок суду першої інстанції щодо обчислення розміру щомісячної грошової допомоги, передбаченоїстаттею 37 Закону України №796-ХІІу відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати з наступних підстав.

01 січня 2017 року набрав чинностіЗакон України № 1774-VІІІ.

За змістом пункту 3 розділуІІ"Прикінцеві та перехідні положення"цього Закону (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цимЗакономне застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

За результатами аналізу наведених положень Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинностіЗаконом України № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цимЗаконом, положеннястатті 37 Закону України № 796-XIIщодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Наведений висновок обумовив зміну рішення Верховного Суду в частині слівмінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рікна слова та цифрипрожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом під час розгляду зразкової справи №200/9195/19-а, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду.

Так, у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду названої справи зазначено, щоЗаконом України № 1774-VІІІзмінено підхід до визначення розмірів посадових окладів і заробітної плати працівників, а також інших виплат (наприклад, для розрахунку розміру плати за надання адміністративних послуг, у колективних договорах та угодах усіх рівнів). Тобто цимЗакономзапроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно достатті 39 Закону України №796-ХІІ, у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року, а не у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як вважає позивачка.

Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 240/5582/23.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з преамбулою Закону №796-XII, визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до статті 1 цього Закону він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Отже, зміст зазначених норм свідчить про те, що Закон №796-XII регулює суспільні відносини щодо захисту соціальних прав саме осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відтак, передбачені Законом №796-XII пільги, компенсації та гарантій, в тому числі й компенсація у вигляді підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, визначена статтею 39 цього Закону, надаються саме громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зі змісту статті 19 Закону №796-XII вбачається, що соціальний захист громадян полягає у відшкодуванні шкоди, завданої їх життю, здоров`ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення.

Статтею 9 Закону №796 визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, зокрема, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 65 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відтак, суд зазначає, що умовами, за одночасної наявності яких особа набуває право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, є:

- належність особи до категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме наявність у неї статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, який підтверджений відповідним посвідченням;

- проживання особи в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, розташований на територіях радіоактивного забруднення;

- наявність у особи статусу непрацюючого пенсіонера.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.03.2019 (а.с.7) та має право на користування пільгами та компенсаціями, передбаченими Законом №796-XII.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка від 13.03.2024 №244, видана виконавчим комітетом Снятинської міської ради №3 Коломийського району Івано-Франківської області, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , яке відноситься до четвертої зони радіоактивного забруднення згідно з постановою КМУ №106 від 23.07.1991 (а.с.10).

Разом з тим, суд зазначає, що законодавцем не ставиться у залежність наявність у особи права на отримання передбаченого ст. 39 Закону №796-XII підвищення до пенсії від категорії зони радіоактивного забруднення території, за працю або постійне проживання на якій їй було видано посвідчення.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачка є непрацюючою пенсіонеркою, проживає на території зони радіоактивного забруднення (зони посиленого радіоекологічного контролю), має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22.09.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює одному прожитковому мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року та зобов`язання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацьоючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює одному прожитковому мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановленозакономна 01 січня календарного року з 22.09.2023 до зміни законодавства або зміни правового статусу позивачки.

Частинами 1 та 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин у їх сукупності, та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачка має право на пільги відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнена від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.

З огляду на те, що позивачка не понесла судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22.09.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює одному прожитковому мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) з 22.09.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно дост. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює одному прожитковому мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановленозакономна 01 січня календарного року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гомельчук С.В.