Рішення № 119425657, 30.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р. справа № 300/7188/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.04.2023 та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Н.П., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 №092850019176 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком з 31.03.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 08.09.1985 по 01.11.1998.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.03.2023 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням від 07.04.2023 протиправно відмовило у призначенні пенсії за віком, не зарахувавши до страхового стажу період роботи позивача з 03.09.1985 по 07.11.1998. Вказаний стаж роботи позивача підтверджується записами №3-5 трудової книжки ОСОБА_1 , архівною довідкою КП «Трудовий архів» Баранівської сільської ради від 22.06.2023 №Л-245 та довідкою про реорганізацію підприємства. Стверджує про відсутність її вини в тому, що підприємством не було внесено в її трудову книжку запис про реорганізацію підприємства, тому відсутні підстави для неврахування до її страхового стажу вказаного періоду роботи. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивач зверталася до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявами про призначення пенсії за віком 31.03.2023 та 07.09.2023, які розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідно. Згідно поданих документів страховий стаж позивача становив 20 років 10 місяців 16 днів. Вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за віком, а не зобов`язання призначити пенсію. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.49).

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що рішенням від 07.04.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано період з 08.09.1985 по 01.11.1998, оскільки запис №5 про звільнення з роботи засвідчено печаткою іншої організації, інформація про реорганізацію підприємства (організації) відсутня. Звертає увагу, що довідка КП «Трудовий архів» Баранівської міської ради від 22.06.2023 №Л-245 та довідка про реорганізацію ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не розглядалися. Згідно довідки КП «Трудовий архів» Баранівської міської ради від 22.06.2023 №Л-245 підставою звільнення з роботи зазначено наказ про припинення трудового договору №218 від 04.11.1998, що суперечить даті видачі наказу про звільнення, зазначеній в записі №5 трудової книжки 07.11.1998. Також у вказаній довідці зазначено прізвище « ОСОБА_2 », однак згідно паспортних даних прізвище позивачки « ОСОБА_3 ». Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.69).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

31.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.56).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 за №092850019176 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статі 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зазначено, що страховий стаж становить 20 років 10 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 08.09.1985 по 01.11.1998, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою іншої організації і відсутня інформація про реорганізацію (а.с.17 зворот).

Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 11.04.2023 №0900-0210-8/16062 повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 07.04.2023 рішення про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі також - Закон №1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років (частина 2 статті 26 Закону 1058-IV).

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 20 років 10 місяців 16 днів страхового стажу.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в редакції, станом на час спірних правовідносин, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла у спірний період роботи позивача з 03.09.1985 по 07.11.1998).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції №162трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За змістом абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції №162 у графі 3 розділу Відомості про роботу у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №162 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

Відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача 07.11.1998).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Як слідує із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.09.1985 (а.с.46) позивач у спірний період:

- 03.09.1985 прийнята на роботу до Баранівського фарфорового заводу ім. Леніна в цех комплексних механізованих ліній змінним майстром, на підставі наказу №639 від 03.09.1985;

- 06.12.1988 призначена інженером ЦЗЛ, згідно наказу №260-к від 06.12.1988;

- 07.11.1998 звільнена з роботи згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, на підставі наказу від 07.11.1998 №218.

Підставою відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в зарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи стало те, що запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою іншої організації, при цьому відсутня інформація про реорганізацію.

Так, згідно запису №2 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.09.1985 позивач прийнята на роботу 03.09.1985 до Баранівського фарфорового заводу ім. Леніна, на титульному аркуші трудової книжки позивача міститься відтиск печатки Баранівського фарфорового заводу ім. Леніна. 07.11.1998 позивач звільнена за власним бажанням. При цьому, на записі про звільнення міститься відтиск печатки КП «Баранівський фарфоровий завод».

Як зазначалося судом вище, згідно пункту 2.15 Інструкції №58 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Однак, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 12.09.1985 запис про перейменування, реорганізацію Баранівського фарфорового заводу ім. Леніна відсутній.

В спірному випадку суд звертає увагу, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.

Також, Верховний Суд в постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив правову позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Суд зазначає, що в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні будь-які покликання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначених у трудовій книжці, помилок у їх оформленні, а лише вказано, що запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою іншої організації (КП «Баранівський фарфоровий завод»), а також відсутня інформація про реорганізацію Баранівського фарфорового заводу ім. Леніна.

Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача містять відомості щодо роботи позивача у спірний період, також, в трудовій книжці є покликання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином. Назви Баранівський фарфоровий завод ім. Леніна та КП «Баранівський фарфоровий завод» є співзвучними.

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є наявність відповідного стажу роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, суд не погоджується з твердженням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про необхідність підтвердження спірних періодів роботи уточнюючими довідками, оскільки, факт прийому позивача на роботу на вказаному заводі, як і дата звільнення з роботи, підпис уповноваженої особи, в органу пенсійного фонду сумнівів не викликає, відтак, факт роботи позивача є підтвердженим.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1.8 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.

Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не було позбавлено права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

В спірному випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

Зі змісту довідки б/н ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» слідує, що підприємство «Баранівський ордена жовтневої революції фарфоровий завод імені В.І. Леніна» переданий в оренду трудовому колективу на підставі договору від 11.12.1991. Після реєстрації 31.12.1991 завод носив назву ОП «Баранівський ордена жовтневої революції фарфоровий завод імені В.І. Леніна». ОП «Баранівський ордена жовтневої революції фарфоровий завод імені В.І. Леніна» було реорганізовано в КП «Баранівський фарфоровий завод». 25.06.2004 КП «Баранівський фарфоровий завод» було перереєстровано на ТОВ «Баранівський фарфоровий завод». Зазначено, що ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» є правонаступником КП «Баранівський фарфоровий завод», який, в свою чергу був правонаступником ОП «Баранівський ордена жовтневої революції фарфоровий завод імені В.І. Леніна», який був правонаступником підприємства «Баранівський ордена жовтневої революції фарфоровий завод імені В.І. Леніна» (а.с.15 зворот).

За встановлених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 03.09.1985 по 07.11.1998 та прийнято рішення від 07.04.2023 №092850019176 про відмову в призначенні їй пенсії.

ОСОБА_1 до позовної заяви в цій справі та до заяви від 07.09.2023 про призначення пенсії, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 15.09.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, було додано довідку КП «Трудовий архів» Баранівської міської ради від 22.06.2023 №Л-245, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_4 згідно наказу від 02.09.1985 №639 зарахована роботу до ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» з 03.09.1985, а наказом від 04.11.1998 №218 ОСОБА_1 звільнена з роботи з 07.11.1998.

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначило, що згідно довідки КП «Трудовий архів» Баранівської міської ради від 22.06.2023 №Л-245 підставою звільнення з роботи зазначено наказ про припинення трудового договору №218 від 04.11.1998, що суперечить даті видачі наказу про звільнення, зазначеній у записі №5 трудової книжки 07.11.1998. Також у вказаній довідці зазначено прізвище « ОСОБА_2 », однак згідно паспортних даних прізвище позивачки « ОСОБА_3 ».

Враховуючи, що вказана довідка надана суду разом із позовною заявою та відповідачем висловлено у відзиві на позов правову позицію щодо цієї довідки, суд вважає за необхідне надати правову оцінку відомостям довідки КП «Трудовий архів» Баранівської міської ради від 22.06.2023 №Л-245.

Щодо невідповідності прізвища позивача, яке зазначене в архівній довідці від 22.06.2023 №Л-245 - «Літінська» та прізвища позивача, яке вказане в паспортних даних - « ОСОБА_3 », то суд зазначає, що формальні неточності в записах щодо власного прізвища ОСОБА_1 , які містяться в архівних документах, не можуть мати негативних наслідків для особи, щодо якої такі документи складені.

Так, відповідно до запису трудової книжки позивача прізвище « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_6 » згідно свідоцтва про шлюб № НОМЕР_2 від 21.09.1985. Згідно записів свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_2 від 21.09.1985 після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 » (а.с.11 зворот, 12).

Стосовно розбіжностей в даті наказу про звільнення позивача суд зауважує, що згідно запису №5 трудової книжки ОСОБА_1 07.11.1998 звільнена з роботи з КП «Баранівський фарфоровий завод» на підставі наказу від 07.11.1998 №218.

При цьому, у довідці КП «Трудовий архів» Баранівської міської ради від 22.06.2023 №Л-245 вказано, що позивач саме з 07.11.1998 звільнена з роботи. Неточність у даті наказу про звільнення не впливає на дату з якої позивача звільнена з роботи, а саме з 07.11.1998.

Отже, зазначені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у відзиві на позов доводи щодо недоліків довідки КП «Трудовий архів» Баранівської міської ради від 22.06.2023 №Л-245 як обґрунтування відсутності підстав зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 03.09.1985 по 07.11.1998 в КП «Баранівський фарфоровий завод» (ТОВ «Баранівський фарфоровий завод») є помилковими.

За приписами ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005.

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

За змістом пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п.п. 4.7, 4.10 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного слідує, що після реєстрації Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 31.03.2023 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області необґрунтовано та без відповідної підстави прийняв рішення №092850019176 від 07.04.2023, наслідком чого є його скасування.

З огляду на вищевикладені судом висновки щодо протиправності рішення в частині оцінки записів трудової книжки позивача, які дають можливість точно встановити періоди трудової діяльності, то у спірному випадку суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача, окрім скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №092850019176 від 07.04.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке здійснило розгляд заяви позивача від 31.03.2023 та прийняло вказане рішення, зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 03.09.1985 по 07.11.1998 в КП «Баранівський фарфоровий завод» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2023 про призначення пенсії за віком, із врахуванням встановлених обставин та наведених судом висновків у цьому рішенні суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Позивачем згідно квитанції від 16.10.2023 №0.0.3252899089.1 підтверджено сплату судового збору на суму 1073,60 гривень (а.с.7).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн. (50% задоволених позовних вимог).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №092850019176 від 07.04.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.09.1985 по 07.11.1998 в КП «Баранівський фарфоровий завод» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2023 про призначення пенсії за віком, із врахуванням встановлених обставин та наведених судом висновків у цьому рішенні суду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ),

відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.