Рішення № 119425655, 31.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2024 р. справа № 300/8008/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.08.2023 та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 092850021003 від 02.08.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком та не зарахуванні всього періоду роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987, з 01.03.2006 по 02.05.2006, з 22.08.2008 по 18.04.2016, з 21.05.2016 по 13.05.2020 до страхового стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком з 26.07.2023, з урахуванням висновків суду про включення до пільгового стажу періодів роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987, з 01.03.2006 по 02.05.2006, з 22.08.2008 по 18.04.2016, з 21.05.2016 по 13.05.2020 та здійснити нарахування пенсії.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 26.07.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком рішенням від 02.08.2023 та безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи в росії з 01.03.2006 по 02.05.2006, з 22.08.2008 по 18.04.2016, з 21.05.2016 по 13.05.2020 та з 13.02.1984 по 27.04.1987 у зв`язку із нерозбірливістю дати наказу про прийняття на роботу згідно запису в трудовій книжці. Вважає, що факт незначного пошкодження трудової книжки, що призвело до часткового розмиття записів у ній не впливає на те, що самі записи є дійсними. Позивач зазначає, що на момент роботи в росії діяла Угода про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Із цієї Угоди росія вийшла в односторонньому порядку 11.06.2022, тоді як не зарахований пенсійним органом стаж охоплюється періодами з 01.03.2006 по 02.05.2006, з 22.08.2008 по 18.04.2016 та з 21.05.2016 13.05.2020. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. З приводу позовної вимоги про зобов`язання зарахувати період роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987 до страхового стажу при призначенні пенсії зазначає, що вказаний період не зараховано до стажу позивача, оскільки він потребував підтвердження довідкою. Архівні довідки за №154/06-07 від 08.11.2023 та від 09.11.2023 позивач отримав значно пізніше, ніж звернувся із заявою про призначення пенсії від 26.07.2023. Вказані довідки не були предметом розгляду Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Звертає увагу, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 19.06.2023. Вважає, що при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території росії, призначаються на умовах, визначених Законом №1058 (а.с.43).

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у відзиві на позовну заяву стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 18 років 05 місяців 11 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 17, оскільки дата наказу про прийняття на роботу не придатна для сприйняття змісту. Також до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності в росії з 01.03.2006 по 02.05.2006, з 22.08.2008 по 18.04.2016, з 21.05.2016 по 13.05.2020. Стверджує, що оскільки з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, то з 01.01.2023 вказана Угода залишається чинною та обов`язковою до виконання між іншими її підписантами, окрім російської федерації. У зв`язку із цим, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому, до страхового стажу зараховується період роботи на території росії по 31.12.1991 (а.с.89).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

26.07.2023 ОСОБА_1 , у віці 60 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.49).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.08.2023 №092850021003 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статі 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу (а.с.85).

Зазначено, що страховий стаж позивача становить 18 років 05 місяців 11 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1984, оскільки дата наказу на прийняття не придатна для сприйняття змісту та періоди трудової діяльності з 01.03.2006 по 02.05.2006, з 22.08.2008 по 18.04.2016, з 21.05.2016 по 13.05.2020, оскільки робота в російській федерації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування(надалі також - Закон №1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 18 років 5 місяців 11 днів страхового стажу (а.с.71).

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла у період роботи позивача з 13.02.1984 по 27.04.1987).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1.Інструкції №162трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1.Інструкції № 162).

Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58).

Так, згідно пункту 1.1. цієї Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу,звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції №58). Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції №58).

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 17.02.1984 позивач у спірний період (а.с.10, 15):

- 13.02.1984 прийнятий на роботу до СУ-53 треста «Центростальконструкция» машиністом автокрана 4 розряду;

- 01.03.1985 рішенням кваліфікаційної комісії присвоєно 5 розряд а) кранівника, на підставі наказу №57 від 01.02.1985;

- 01.10.1986 рішенням кваліфікаційної комісії присвоєно 6 розряд а) кранівника, на підставі наказу №159 від 01.10.1986;

- 27.04.1987 звільнений з роботи згідно статті 38 КЗоТ, згідно наказу №31-к від 28.04.1987.

Підставою відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 13.02.1984 по 27.04.1987 стало те, що дата наказу про прийняття на роботу не придатна для сприйняття змісту.

Згідно запису №3 трудової книжки позивача ОСОБА_1 13.02.1984 прийнятий на роботу до СУ-53 треста «Центростальконструкция» машиністом автокрана 4 розряду. У графі 4 трудової книжки «на підставі чого внесено запис (документ, його дата номер)» зазначено номер наказу «18 к» та число і місяць його прийняття «14.02». При цьому, вказаний рік прийняття наказу «1984» є розпливчастим та змазаним, однак придатним для сприйняття змісту.

На переконання суду, означені пенсійним органом недоліки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист.

Суд зауважує, що формальні недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії і, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року у справі №495/5161/17, від 27.02.2020 у справі №545/4197/16-а.

У розглядуваному випадку, суд звертає увагу, що твердження відповідачів про наявність вказаних вище недоліків (дата наказу про прийняття на роботу не придатна для сприйняття змісту) як підстави для не зарахування періоду роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987 до страхового стажу позивача, є необґрунтованими, оскільки рік прийняття наказу «1984» хоча і є розпливчастим та змазаним, однак є придатним для сприйняття змісту. Тобто, причини відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987 є формальними.

Зі змісту долученої позивачем до матеріалів справи архівної довідки Державного архіву Івано-Франківської області від 08.11.2023 №154/06-07 слідує, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста автокрана 4 розряду СУ-53 тресту «Центростальконструкція» з 13.02.1984 (наказ від 14.02.1984 №18-к). З 27.04.1987 звільнений з посади автокранівника 6 розряду (наказ від 27.04.1987 №31-к) (а.с.32). Вказане також підтверджується копіями відповідних наказів (а.с.34-35).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктом 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що до страхового стажу роботи позивача також не зараховано періоди трудової діяльності з 01.03.2006 по 02.05.2006, з 22.08.2008 по 18.04.2016, з 21.05.2016 по 13.05.2020. Причиною зазначено «оскільки робота в російській федерації».

Згідно доданої до заяви від 26.07.2023 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 17.02.1984 позивач (а.с.13):

- 01.03.2006 прийнятий на роботу до ООО «Лєкс» кранівником, на підставі наказу №265 від 01.03.2006;

- 02.05.2006 звільнений за власним бажанням, згідно наказу №268У від 02.05.2006;

- 22.08.2008 прийнятий на роботу до ООО «КНГ-Сервіс» машиністом крана (автомобільного) 6 розряду в автотранспортний цех, вахтовим методом, на підставі наказу від 22.08.2008 №120 к/с;

- 18.04.2016 трудовий договір припинений згідно пункту 9 статі 327.6 Трудового кодексу російської федерації, згідно наказу від 18.04.2016 №85 л/с;

- 21.05.2016 прийнятий на роботу до ООО «КНГ-Сервіс» машиністом крана (автомобільного) 6 розряду в автотранспортний цех, згідно наказу від 21.05.2016 №111 л/с;

- 13.05.2020 звільнений на підставі пункту 3 частини 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, згідно наказу від №103 к/с від 13.05.2020.

Також до заяви про призначення пенсії від 26.07.2023 позивачем, крім іншого, додано довідки ООО «КНГ-Сервіс» від 18.04.2009 №51, від 26.02.2018 №101, від 13.05.2020 №305, довідку ООО «КНГ-Сервіс» про заробіток для обчислення пенсії від 26.02.2018 №101 (а.с.16-25, 68).

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

За приписами частини 2 статті 24 Закону України Про міжнародні договори України припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України Про міжнародні договори України припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення. Надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Таким чином в спірному випадку стаж, набутий на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.

Відтак, підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на території російської федерації, наведені у рішенні №092850021003 від 02.08.2023 є протиправними, оскільки ОСОБА_1 працював на території російської федерації під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.

Як зазначено судом вище, згідно абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.

Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.

До заяви про призначення пенсії від 26.07.2023 позивачем було додано, зокрема, довідку ООО «КНГ-Сервіс» від 26.02.2018 №101 про заробіток для обчислення пенсії, яка містить відомості про перерахування до пенсійного фонду російської федерації страхових внесків. Довідки ООО «КНГ-Сервіс» від 18.04.2009 №51, від 13.05.2020 №305.

Також позивач долучив документи, надані ООО «Нефтяная компания Красноленинскнефтегаз».

Вказані в трудовій книжці позивача та документах підприємств відомості можуть підтверджувати факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 та факт сплати роботодавцями позивача за відповідні періоди роботи податків та обов`язкових платежів згідно законодавства російської федерації.

Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило позивачу в зарахуванні періодів роботи в росії та в призначенні пенсії обмежившись обґрунтуванням неможливості взагалі врахувати при обрахунку страхового стажу та розміру пенсії страховий стаж, здобутий на території російської федерації, без оцінки конкретних обставин щодо наявності такого стажу.

Суд звертає увагу, що пенсійним органом по суті не розглядалася подана заява від 26.07.2023 в частині періодів трудової діяльності позивача на території російської федерації, а вирішення питання про те, чи має право позивач на призначення пенсії та зарахування, серед іншого, спірних періодів роботи в росії до страхового стажу на підставі поданих ним документів вирішується саме під час розгляду відповідної заяви.

З огляду на вказане вище суд виснує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно прийнято рішення від 02.08.2023 за №092850021003 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу та досліджувати документи, щодо періодів роботи позивача в росії, яким не надана оцінка Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії та обраховувати страховий стаж позивача, а тому у спірних правовідносинах суд не вправі зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію.

Відтак, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області необхідно надати оцінку трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 17.02.1984, довідкам ООО «КНГ-Сервіс» від 18.04.2009 №51, від 13.05.2020 №305, довідці ООО «КНГ-Сервіс» від 26.02.2018 №101 про заробіток для обчислення пенсії та іншим доданим до заяви документам щодо спірних періодів трудової діяльності ОСОБА_2 на території росії, при повторному розгляді заяви від 26.07.2023 про призначення пенсії.

Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не дослідило належно та добросовісно вказаних обставин щодо наявності в позивача страхового стажу за період його трудової діяльності на території російської федерації з 01.03.2006 по 02.05.2006, з 22.08.2008 по 18.04.2016, з 21.05.2016 по 13.05.2020, то ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі буде зобов`язання саме вказаного відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн. (50 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.08.2023 №092850021003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 13.02.1984 по 27.04.1987 в СУ-53 тресту «Центростальконструкция».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. О. Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028),

відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.