Ухвала суду № 119424180, 31.05.2024, Приморський районний суд м. Одеси

31.05.2024

Справа №522/22489/20

Провадження №1-кп/522/21/24

УХВАЛА

Іменем України

31 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019161500002432 від 30.09.2019 року, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Одеса,громадянина України,з неповноюсередньою освітою, неодруженого,не працевлаштованого,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,

проживаючого заадресою: АДРЕСА_2 ,раніше судимого 07.08.2020 року вироком Малиновськогорайонного судум.Одеси застаттею 307ч.2КК Українидо 5років позбавленняволі зконфіскацією частинимайна в силу статті 69 КК України

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 15 ч.2, 115 ч.1 КК України,

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник адвокат ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 15 ч.2, 115 ч.1 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , мотивуючи його тим, що щодо обвинуваченого продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисник заперечувала проти продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш альтернативний, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 грудня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні на строк до 26 лютого 2021 року та встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

16 квітня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15 червня 2024 року.

Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 177КПКУкраїнипередбачено,щометоюзастосування запобіжногозаходуєзабезпечення виконанняобвинуваченимпокладенихна ньогопроцесуальнихобов`язків,атакожзапобігання спробам,втомучислі:переховуватисявідсуду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Що стосується ОСОБА_3 , то судбере доуваги,що він обвинувачується у скоєні особливо тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років та розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, слід зазначити, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування останнього від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.

Крім цього, суд вважає, що стосовно ОСОБА_3 продовжує існувати ризик, передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України,а саме: обвинуваченийможе вчинитиінше кримінальнеправопорушенняз метою отримання доходу, оскільки він офіційно не працевлаштований, не має законних джерел доходу для існування.

З огляду на статтю 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей.

Враховуючи обставини, що беруться до уваги при продовженні запобіжного заходу, суд бере до уваги й той факт, що ОСОБА_3 не має сталих соціальних зв`язків, він не одружений, утриманців немає.

Доводи адвоката про можливість змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на більш альтернативний, не пов`язаний з триманням під вартою, суд не вважає слушними, оскільки, по-перше, на сьогоднішній день не надано будь-яких даних про наявність домівки у обвинуваченого, по друге, ОСОБА_3 засуджений 07.08.2020 року вироком Малиновськогорайонного судум.Одеси застаттею 307ч.2КК Українидо 5років позбавленняволі зконфіскацією частинимайна та відбуває покарання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені статтею 177 ч.1 п.п.1,5 КПК України, а саме, що він може переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.

Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи вищезазначене, на теперішній час підстави для скасування чи зміни обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, в силу вимог ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, вважає за можливе не визначати розмір застави ОСОБА_3 , оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого статтями 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, вчиненого із застосуванням насильства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 176, 177, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 30 липня 2024 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Суддя ОСОБА_1