Ухвала суду № 119412554, 29.05.2024, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/346/24

Провадження № 1-кп/0186/242/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження внесенедо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12023046380000086від 05вересня 2023року пообвинуваченню :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганська, громадянина України, освіта середня, розлученого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_6 .

В с т а н о в и в:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, так як ризики передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та існують на сьогодні.

В обґрунтуванняклопотання прокурорзазначив,що ухвалоюПершотравенського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від03квітня 2024року продовженообвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний західу виглядітримання підвартою на60днів,та строкдії ухвализакінчується 01червня 2024року.З оглядуна те,що розглядкримінального провадженнявідносно обвинуваченого ОСОБА_3 не закінчено,з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу. Підставою для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор вважає наявність ризиків, заявлених на момент обрання запобіжного заходу, які полягають у тому, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв`язків, а саме: не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, та враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, після повідомлення про підозру, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, з метою спотворення доказової бази по кримінальному провадженню може незаконно впливати на свідків, так знаючи їх адресу проживання, повні анкетні дані, може шляхом вмовлянь, обіцянок чи інших незаконних дій вплинути на них з метою зміни ними показань, які його викривають.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, так як ризики передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК на теперішній час не зменшились.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та прохала його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Крім того захисник обвинуваченого зазначила, що у кримінальному провадженні вже допитані всі свідки, а тому ризик впливу ОСОБА_3 на свідків у даному кримінальному провадженні є неспроможним. Також, вважала, що наявність лише одного ризику не є достатньою підставою для продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прохала суд застосувати відносно ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд, за наявності клопотань зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня його застосування.

Враховуючи неможливість до спливу продовженого раніше обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Так, відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини визначені в зазначеній статті.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Приймаючи рішення за доводами сторони захисту про відсутність достатніх правових підстав для продовження ОСОБА_3 найбільш суворого запобіжного заходу в виді тримання під вартою суд вважає їх неспроможними та виходить з того, що на даному етапі кримінального провадження та судового розгляду в поведінці обвинуваченого існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Так ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного до тяжкого злочину (ст.12 КК України), отже суд виходить з того, що без застосування до нього запобіжного заходу в виді тримання під вартою існує висока вірогідність переховування від суду, враховуючи тяжкість можливого покарання у разі доведення його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні. На думку суду, обвинувачений цілком усвідомлює суворість можливого покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду.

Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду, спростовують доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України допустимими доказами прокурором не доведено, так як судом допитані майже всі свідки, які зазначені стороною обвинувачення.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що є достатньо підстав для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку, так як всі вони передбачають перебування обвинуваченого на волі, що дає йому можливість вчинити дії, вказані у наведеному ризику, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Суд звертає увагу, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У світлі положень ст.28 КПК України, з урахуванням специфіки інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення, дане кримінальне провадження є вочевидь складним. Відповідно, на даному етапі судового розгляду, суд не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою при цьому, на думку суду, у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, відсутність, на теперішній час, фактів втечі обвинуваченого, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цієї дії в подальшому.

Як додаткову обставину у підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема, ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки продовжує існувати наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який не зменшився та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе продовжити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням строку у межах 60 днів.

На підставіч.3ст.183КПК Українисуд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою вважаєза необхіднерозмір заставине обирати,оскільки,кримінальне правопорушення,в якомуобвинувачується ОСОБА_3 пов`язанийіз застосуваннямнасильства,яке спричинило загибель людини.

Керуючись ст.ст.331, 177-178, 183, 199, 317, 350, 369-372 КПК України, - суд

П о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, під вартою на строк 60 днів до 27 липня 2024 року включно.

У задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для відома та виконання, а також вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 31 травня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1