Рішення № 119398830, 20.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокуСправа №160/5962/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/5962/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53, код ЄДРПОУ: 14311614) до Головного управління ДПС у в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (далі позивач) до Головного управління ДПС у в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №03511490406 від 28.11.2023 про визначення штрафу 10 % в розмірі 1299856 грн. за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період січень-грудень 2022 року, січень-грудень травень 2023 року.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вказаного рішення відповідача. Зазначає, що відповідач невірно визначив черговість погашення зобов`язань позивача при сплаті ним коштів, при цьому не дослідив призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/5962/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5962/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

29 березня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що правомірно застосував до позивача штраф за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, електронний доказ, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

01 листопада 2023 року відповідачем складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплату (перерахування) податків, платежів, зборів №40048/04-36-04-06/14311614 (далі Акт перевірки). За висновком Акту перевірки позивачем порушено вимоги пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16, п. 203.2. ст. 203, п. 57.1. ст. 57, п. 50.1. ст. 50 (у разі порушення термінів сплати по уточнюючим розрахункам) Податкового кодексу України щодо термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з ПДВ за період січень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року. В Акті Перевірки вказано, що перевіркою встановлено прострочення позивачем сплати визначених в Акті перевірки грошових зобов`язань (всього 134 зобов`язання).

28 листопада 2023 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0351490406, яким за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ в січні-грудні 2022 року, січні-травні 2023 року до позивача застосовано штраф у розмірі 1299856,34 грн (далі ППР №0351490406).

Не погодившись з ППР №0351490406, позивач оскаржив його до ДПС України, однак рішенням від 14.02.2024 року №3817/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення.

Вважаючи ППР №0351490406 відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

За пп. 13.1.39 п. 13.1. ст. 13 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 31.1. ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Також статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (в редакції цієї норми до 01.04.2023 року у платіжному документі) (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

На підставі положень ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає встановленою обставини сплати позивачем поточних грошових зобов`язань за наявності непогашених попередніх грошових зобов`язань, в зв`язку з чим відповідач здійснював зарахування поточних платежів в рахунок погашення існуючої заборгованості, не враховуючи призначення платежу у відповідних платіжних документах. Саме таким чином сторони узгоджено викладали фактичні обставини справи, спір існує виключно в аспекті питання права правомірності зарахування платежів.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено приписами наведеної норми.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

При цьому передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.03.2024 року у справі №640/15661/21.

Штрафні санкції нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.09.2023 року у справі №804/4587/17.

Також за змістом правозастосування у вищевказаній постанові Касаційного адміністративного суду зарахуванням сплачених позивачем коштів, у тому числі за податковими деклараціями, у рахунок погашення боргу за черговістю виникнення є правомірним. Саме з цього питання правові позиції сторін в цій мали розбіжність.

Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Сплата підприємством податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Аналіз пункту 126.1 статті 126 ПК України доводить, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи зарахування сплачених коштів контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення). Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №821/902/17.

Вищевказане підтверджує правомірність зарахування відповідачем здійснених позивачем платежів в рахунок погашення попередніх зобов`язань. Відповідно, правова позиція позивача в цій справі є необґрунтованою. Судом з власної ініціативи надано повну та всебічну правову оцінку усім іншим аспектам прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, за результатом якої підстав для задоволення позову не встановлено.

Окрему увагу суд звертає на те, що згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

Відповідно, суд констатує повне невиконання позивачем свого обов`язку згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доведення стверджуваних фактичних обставин (зміст призначень платежу у платіжних інструкціях), при цьому позивачем не вжито жодних заходів для виконання такого обов`язку (відповідні платежі вчинені позивачем, однак сам позивач такі докази не надав, що є результатом виключно вільного розпорядження позивачем наявними у нього правами).

Суд окремо підкреслює та звертає увагу на те, що в цій справі правова позиція позивача є необґрунтованою, а стверджуванні факти недоведеними, в зв`язку з чим відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову. При цьому конкретні обставини саме цієї справи дають підстави для висновку про те, що навіть виконання позивачем обов`язку з доведення питання факту не вплинуло на результат судового розгляду, оскільки правова позиція позивача оцінена судом по суті та визнана необґрунтованою. Відповідно, спір судом вирішено по суті та в повному обсязі шляхом констатації безпідставності правової позиції позивача.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139-143, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» до Головного управління ДПС у в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко