Рішення № 119398781, 30.05.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3153/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування для обчислення страхового стажу роботи записів у трудовій книжці при призначенні пенсії за віком позивачу періоду проходження військової служби з 05.03.1984 по 05.03.1986 роки у військовій частині НОМЕР_1 ; зобов`язати відповідача зарахувати до трудового (страхового) стажу з дня призначення пенсії за віком позивачу періоду проходження військової служби з 05.036.1984 по 05.03.1986 роки у військовій частині НОМЕР_1 з нарахуванням і виплатою недоотриманої суми пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10 листопада 2023 року.

Вказує, що при призначенні пенсії до трудового стажу не враховано період проходження військової служби з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року в військовій частині НОМЕР_1 , яка розташована в Бурятинській Автономній Республіці, оскільки в військовому квитку відсутній запис про звільнення з військової служби, а в трудовій книжці в наказі про звільнення з військової служби виправлена дата.

Вважає таку бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо неврахування до страхового стажу вищевказані періоди військової служби є протиправною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на соціальний захист та соціальне забезпечення (арк. спр. 1-9).

У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04 квітня 2024 року ГУ ПФУ у Волинській області позов не визнає та зазначає, що позивач 10 січня 2024 року звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Головними управліннями Пенсійного фонду України у Тернопільській та Львівській області, на підставі заяви від 10 січня 2024 року, прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 з 10 листопада 2023 року пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач 30 січня 2024 року звернулася до відповідача із заявою від 25 січня 2024 року в порядку Закону України Про звернення громадян щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року відповідно до записів трудової книжки.

За результатами розгляду звернення листом від 19 лютого 2024 року №2505-1620/П-02/8-0300/24 ГУ ПФУ у Волинській області надана відповідь щодо порушеного питання.

Вказує, що при визначенні права позивача на пенсію до страхового стажу не враховано період проходження військової служби з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року згідно військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 19 липня 1985 року, оскільки в даному документів відсутній запис про звільнення з військової служби та трудової книжки НОМЕР_3 від 27 березня 2012 року, оскільки в наказі на звільнення з військової служби виправлена дата.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (арк. спр. 30-31).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 28).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 10 січня 2024 року звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за №339/35961.

Дана технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсій відділами з призначення пенсій та відділами перерахунків пенсій (бек-офіси) територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи викладене, Головними управліннями Пенсійного фонду України у Тернопільській та Львівській області, на підставі заяви від 10 січня 2024 року, прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 з 10 листопада 2023 року пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Наведене також узгоджується і рішення від 16 січня 2024 №033050009591, з якого також вбачається, що ОСОБА_1 зарахований стаж у 25 років 5 місяців та 2 дні, однак періоду проходження військової служби з 05.036.1984 по 05.03.1986 роки у військовій частині НОМЕР_1 позивачу не зарахований (арк. спр. 19).

Так, відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 27 березня 2012 року, ОСОБА_1 05 березня 1984 року призвано на військову службу у військову частину № НОМЕР_1 наказом від 06 березня 1984 року №56 та звільнено із такої служби 05 березня 1986 року на підставі наказу від 06 березня 1986 року №59 (арк. спр. 14).

ОСОБА_1 30 січня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 25 січня 2024 року в порядку Закону України Про звернення громадян щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року відповідно до записів трудової книжки.

За результатами розгляду звернення, листом від 19 лютого 2024 року №2505-1620/П-02/8-0300/24 відповідач повідомив, що до страхового стажу не враховано період проходження військової служби з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року згідно військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 19 липня 1985 року, оскільки в даному документів відсутній запис про звільнення з військової служби та трудової книжки НОМЕР_3 від 27 березня 2012 року, оскільки в наказі на звільнення з військової служби виправлена дата (арк. спр. 18).

Уважаючи такі дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо неврахування для обчислення страхового стажу роботи записів у трудовій книжці при призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Отже, розмір пенсії за віком залежить від коефіцієнта страхового стажу.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку №637.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Згідно із пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із відмовою врахування для обчислення страхового стажу роботи записів у трудовій книжці при призначенні пенсії за віком періоду проходження військової служби з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року роки у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31 березня 1987 року №201) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

На сьогодні порядок ведення трудових книжок визначається спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначена Інструкція містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, заповнення яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд зауважує, що першочергово спірні періоди військової служби позивача не було зараховано до страхового стажу через невідповідність відсутній запис про звільнення з військової служби у військовому квитку серії НОМЕР_2 , виданого 19 липня 1985 року та трудової книжки НОМЕР_3 від 27 березня 2012 року, оскільки в наказі на звільнення з військової служби виправлена дата.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_3 від 27 березня 2012 року, у якій містяться записи щодо та трудової діяльності з посиланням на первинні документи для внесення записів.

На переконання суду, в розглядуваному випадку записи трудової книжки читабельні та зрозумілі, між собою пов`язані хронологічно, містять реквізити наказів (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади; записи засвідчені печатками.

З приводу аргументів відповідача про виправлення дати в наказі на звільнення з військової служби суд зазначає, що таке виправлення не може позбавляти права ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу.

На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки та заповнення паспорта, а тому певні виправлення у даті наказу, яким звільнено військовослужбовця із військової служби, вказані у трудовій книжці, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періоду проходження військової служби до страхового стажу.

При цьому суд зауважує, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці, відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку страхового стажу.

Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи військовому квитку.

До того ж, серед матеріалів справи наявна довідка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 березня 2024 року №2364, яка підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно проходила військову службу з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року на підставі облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_4 (арк. спр. 17).

Суд також зазначає, що військовослужбовець не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів у військовій частині, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини працівника адміністрації військової частини, що не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Схожа правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, яка підтримана постановою Верховного суду від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Враховуючи вищенаведене, відмова відповідача у зарахуванні періоду проходження військової служби, а саме з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року, до страхового стажу, є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою позивача. Недостовірності або інші ознаки юридичної дефектності такого документа не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а певні формальні неточності, у відповідності до сформованої позиції Верховного Суду, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи при розрахунку страхового стажу.

Так, статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, а також наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження військової служби з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року та зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження військової служби з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 10 листопада 2023 року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 18 березня 2024 року №1299829592 (арк. спр. 11).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 до страхового стажу період проходження військової служби з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу період проходження військової служби з 05 березня 1984 року по 05 березня 1986 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 10 листопада 2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович