Рішення № 119394142, 30.05.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/844/24

Справа № 522/24027/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Єрганінової К.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.12.2023 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків у загальному розмірі 107278,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 27.04.2007 був укладений кредитний договір №0018/07/08-N, за мовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 55000 грн зі сплатою 10% річних. 04.06.2010 рішенням по справі №2-3428/10 Приморського районного суду м. Одеси стягнуто з ОСОБА_1 на користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 548369,99 грн та судовий збір у розмірі 1730,53 грн. 26.03.2019 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №0018/07/08-N. Рішення суду позичальник до сих пір не виконав, тому у позивача виникло право на застосування наслідків порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 20.12.2023 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 26.02.2024.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 26.02.2024 та з метою належного сповіщення відповідача, розгляд справи було відкладено до 04.04.2024.

У зв`язку з відсутністю інформації про сповіщення відповідача, розгляд справи у судовому засіданні 04.04.2024 було відкладено до 27.05.2024.

Ухвалою від 22.05.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 27.05.2024 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду 27.05.2024 з клопотанням про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 30 травня 2024 року.

Суд,дослідивши матеріалисправи,оцінивши доказив їхсукупності,приходить донаступних висновків.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0018/07/08-N (а.с.6-8).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2010 року у справі №2-3428/10 задоволено позову ПАТ «Банк «Форум», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Форум» 409848,96 грн заборгованості за кредитом; 73465,09 грн заборгованості по сплаті відсотків; 60052,94 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання; 5000 грн штраф за несвоєчасну перестраховку залогового майна; 1730,53 грн судові витрати (а.с.9).

24.11.2010 Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист у справі №2-3428/10 (а.с.9 на звороті).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2019 задоволено заяву ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», у справі №2-3428/10 було замінено вибулого стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Веста» (код ЄДРПОУ 41264766) у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3-0018/07/08-N (а.с.10-11).

У відповідності до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України).

Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання».

Вимога щодо відповідальності позичальника за невиконання грошового зобов`язання 3% річних та інфляційні втрати кредитора відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у розрахунку позивача застосовані у період з 15.11.2020 по 23.02.2022 та складає: 86274,72 грн інфляційні нарахування, 21003,32 грн 3% річних (а.с.5).

Наявність рішення про стягнення боргу за кредитним договором не припиняє правовідносин сторін кредитного договору за весь період його невиконання і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення боржника.

Таке прострочення є тривалим порушенням, тому право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникло у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Для цілей правового регулювання зобов`язальних відносин та відповідальності за порушення зобов`язань юридичне значення має саме момент виконання такого обов`язку боржником.

Ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів за договором лише підтверджує дійсне існування обов`язку боржника зі сплати боргу кредитору, його безспірність та надає цьому обов`язку безпосередньо примусового характеру.

Частина друга статті 11 ЦК України визначає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості свідчить про настання строку виконання зобов`язання за тією вимогою, яку задоволено судом, та наявність обов`язку боржника сплатити відповідну заборгованість.

Проте, судове рішення про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного зобов`язання, оскільки характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, а додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання та безспірності боргу. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Враховуючи викладене, розмір 3% річних та інфляційних витрат не спростований відповідачами, суд дійшов висновку про стягнення зазначених позивачем сум.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.11.2023 (а.с.1).

У зв`язку з задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

03 січня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір №02-01/2023 про надання правової допомоги (а.с.17-18).

Між ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 21.11.2023 підписано акт №61 приймання-передачі наданих послуг, згідно якого розмір витрат на правову допомогу складає 20000 грн (а.с.20).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеного у постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у розумінні положень ч.5 ст.141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заявуТовариства зобмеженою відповідальністю«Інвестохіллс Веста»до ОСОБА_1 про стягнення3%річних таінфляційних збитків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (код ЄДРПОУ 41264766, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, оф. 8Б, оф. 103) три відсоткирічних урозмірі та інфляційнівитрати узагальному розмірі 107278 (сто сім тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (код ЄДРПОУ 41264766, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, оф. 8Б, оф. 103) судові витрати у розмірі 22648 (двадцять дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 30 травня 2024 року.

Суддя В.Я.Бондар