Рішення № 119386092, 30.05.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9669/24

Провадження № 2-др/127/65/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

за участю секретаря Бойчук Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства "Альфа-Банк", третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача Приватний виконавець виконавчого округу м. Вінниці Тимощук Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства "Альфа-Банк", третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача Приватний виконавець виконавчого округу м. Вінниці Тимощук Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.05.2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано виконавчий напис від 10.11.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною та зареєстрований в реєстрі за №36436, яким звернено стягнення з ОСОБА_2 на підставі кредитного договору №630135286 від 12.05.2014 року, укладеного з АТ "Альфа Банк" заборгованості в загальній сумі 24 105,23 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк», до зміни найменування Акціонерне товариство «Альфа Банк» на користь ОСОБА_2 1211,20 грн. в якості витрат, понесених нею при сплаті судового збору.

08.05.2024 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення із відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач та її представник - адвокат Щуренко А.О. в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання в якому просив максимально зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які зазначені позивачем.

Третя особа приватний виконавець Тимощук В.В. в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином через судову повістку.

Частиною 4ст. 270 ЦПК Українивизначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 270 ч. 1 п. 3 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається із рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.05.2024 року, при ухваленні останнього судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем та про стягнення яких було заявлено представником позивача та які підтверджуються Договором про надання правничої допомоги від 19.02.2024 року, додатковою угодою №1 до Договору про надання правничої допомоги №41/24 від 19.02.2024 року, описом виконаних робіт по справі №127/9669/24 та квитанціями від 07.05.2024 року на суму 7 000 грн.

Відповідно до ч. 3ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Статтею 141 ч.1 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом другим частини другої статті 141 визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається із вимог ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, процесуальний закон надає суду право вирішити питання про розподіл судових витрат у разі відмови в задоволенні позовних вимог у справі на протязі п`ятнадцяти днів за результатами дослідження письмових доказів наданих відповідачем, які свідчать про понесення відповідачем у справі відповідних витрат.

Як встановлено судом у справі №127/9669/24 винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства "Альфа-Банк", третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача Приватний виконавець виконавчого округу м. Вінниці Тимощук Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено.

Відповідно дост. 123 ЦПК Україниперебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За даних обставин перебіг процесуального строку на вирішення питання про розподіл судових витрат почався 02.05.2024 року та останнім днем встановленого процесуальним законом п`ятнадцятиденного строку є 17.05.2024 року (заяву подано 05.05.2024 року).

Як визначено в п. 1 ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із Квитанцій до прибуткового касового ордера від 07.05.2024 року, прийнято від представника позивача ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 19.02.2024 року 7 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-2ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК Українирозмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Натомість положеннями п. 2 ч. 2ст. 137 ЦПК Українирегламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.

Водночас, за змістом ч. 4ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9ст.141 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Крім того, оцінка дій, що полягали у: "вивченні документів для подання позову. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та правових позицій Верховного Суду задля формування праввової позиції по справі, надання консультації, збір доказів», «підготовка та подання позову", вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.3ст.141 ЦПК Україниз огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі 7 000 грн., буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 3 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.133,137,141,246,263-265,270,273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Решту витрат на професійну правничу допомогу залишити за позивачем ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення складено 30.05.2024 року.

Суддя: