Рішення № 119384856, 21.05.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/32/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,

учасники справи не з`явились,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів у якому просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 35424,00 грн; вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що відповідачі всупереч умовам договору та нормам чинного законодавства зобов`язання щодо оплати спожитих у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення не виконували належним чином, внаслідок чого у них утворилася заборгованість, на яку нараховано інфляційні втрати та три проценти річних.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що вона дійсно є співвласником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . За вказаною адресою не проживає з 2014 року та така не є зареєстрованим місцем її проживання, а тому за спірний період не отримували наданих послуг позивачем, а відтак є неналежним відповідачем у справі. Поданий позивач розрахунок заборгованості не відповідає дійсним обставинам, адже сплачено борг у повному обсязі за надані послуги, що підтверджено належними доказами, які містяться у матеріалах справи. Разом із тим просить застосувати строк позовної давності до трьох процентів річних та інфляційних втрат у частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , адже вона не здійснювала сплату заборгованості, а відтак і строк позовної давності не переривала. Окрім цього, просить застувати до спірних позовних вимог постанову КМУ від 05.03.2022 № 206, якою заборонено нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат у період воєнного стану в Україні.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, що три проценти річних та інфляційні втрати не враховували з лютого 2022 року, у відповідності до постанови КМУ від 05.03.2022 № 206, що підтверджено відповідних розрахунком. Щодо строку позовної давності, то такий не пропущено позивачем, адже позов подано до суду 27.12.2023 та стосується період нарахування заборгованості з 01.02.2017 по 31.10.2023. відповідно до розрахунку заборгованості остання оплата здійснена у грудні 2022 року у розмірі 1097,81 грн, хоч до сплати було нараховано лише 44,60 грн., а відтак строк позовної давності був перерваний шляхом визнання боргу. У період подання позову до суду строк позовної давності зупинений у зв`язку із веденням в Україні воєнного стану. Особовий рахунок щод сплати за послуги відкрито щодо спірної квартири. Будь-яких заяв від співвласників щодо розподілу рахунку чи відповідного судового рішення до позивача не надходило. Відтак у відповідності до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Просить позов задовольнити.

21.05.2024 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду клопотання про застосування строку позовної давності до частини позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Щодо позовної вимоги про стягнення основного боргу відмовити, адже такий сплачено у добровільному порядку.

Позивачем подано до суду заяву про закриття провадження у справі в частині сплати основного боргу, який сплачений добровільно після звернення до суду із позовом. Щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, то у тій частині позовні вимоги просить задовольнити.

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

У судове засідання учасники справи не з`явились. З урахування поданих заяв по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності осіб, що не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Судом встановлено, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198 від 10.04.2014 року, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.

Статтю 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення щодо публічного договору (оферти) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (Договір - 1).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.

Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

У відповідності до п. 1.1 Договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати боржнику відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а Боржник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті позивача опубліковано повідомлення щодо публічного договору (оферти) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - договір-2).

Повідомленням визначено, що індивідуальні споживачі у багатоквартирному житловому будинку, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення, вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов Договору.

У відповідності до п. 1.1 договору-2 ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у порядку строки та на умовах, що передбачені договором.

Пункти 1, 10 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дають визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі змісту ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

За приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води, послуг з водовідведення, що укладаються із споживачем - фізичною особою, є договором приєднання.

Згідно зі ст. 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язанні оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду №285/4671/15-ц від 14.01.2019.

Суд установив, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є власниками у рівних долях квартири АДРЕСА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про право власності від 22.05.2014 серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягів з Реєстру територіального громади Київської територіальної громади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зареєстровані за адресою - АДРЕСА_3 .

Відповідно до відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 05.01.2024 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою - АДРЕСА_4 .

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закоуну України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги

Відповідно до ст. 322 ЦК України передбачено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить.

Отже суд прийшов до переконання про те, що відповідачі як власники цього майна є споживачами послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної води з використанням внутрішньобудинкових систем на підставі Договору - 1 та Договору -2.

Відтак суд прийшов до переконання про те, що доводи відповідача ОСОБА_1 про неналежність її як сторони відповідача спростовані вище встановленими даними.

Згідно вказаних договорів позивач зобов`язується надавати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а відповідач - своєчасно оплачувати надані послуги.

Із наданої ПрАТ АТ «Київводоканал» копії розрахунку заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2017 по 31.10.2023 виникла заборгованість у розмірі 20698,00 грн та 117,57 грн - заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування.

Відповідачі не надала заперечень проти розрахунку основної суми боргу.

Після подання позову до суду подано докази сплати основної суми боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Дана обставина також підтверджена довідкою позивача від 15.05.2024 № 5493/8/802-24.

Відтак, суд прийшов до переконання про те, що сплачену суму заборгованості необхідно врахувати, що підтверджено доказами та відсутністю заперечень із сторони позивача, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в цій частині позову слід закрити провадження у справі.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ЦПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04.

Однак враховуючи, що боржником прострочено зобов`язання, застосуванню підлягають норми закону про відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, про що позивачем зазначено у позові та позовних вимогах, а також у заяві про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який у силу ч.4 ст.264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 540, 541 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до подано позивачем розрахунку розмір 3% річних за період з 01.01.2017 по 31.10.2023 становить у сумі 2652,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 11955,61 грн.

Будь-яких доказів на спростування розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання відповідачем не надано, такий не оскаржувався, а відтак є чинним, а тому приймається судом до уваги.

Таким чином, у зв`язку з простроченням оплати за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, вимоги позивача про застосування статті 625 ЦК України та солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох відсотків річних є обґрунтованими, а відтак солідарно з останніх на користь позивача необхідно стягнути три відсотки річних у сумі 2652,82 грн, та інфляційні втрати у сумі 11955,61 грн, а позов в цій частині задовольнити.

Щодо клопотань відповідачів про застосування строку позовної давності суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 256 ЦК України).

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється.

Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа № 437/2726/13-ц), Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 (справа № 712/8916/17).

Суд установив, що відповідач не у повному обсязі вносив плату у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Відповідно до поданого розрахунку заборговнаостиі за надані послуги у грудні 2022 року внесено платі за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 1097,81 грн, хоч до сплати нараховано за надані послуги у розмірі 44,60 грн, тим самим визнавши борг зі сплати за житлово-комунальні послуги та перервав перебіг позовної давності, а відтак така почалась заново.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» ведено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, на момент звернення до суду із позовом, тобто станом на 27.12.2023, продовжено дію воєнного стану на усій території України, а відтак і строк позовної давності зупинено.

Суд прийшов до переконання про те, що оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, та зупиненням такого строку на час діє воєнного стану в Україні, який введений з 24.02.2022 та діє на момент розгляду справи у суді, а відтак строк позовної давності як за основою вимогою так і за вимогою про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України не пропущено, а відтак клопотання відповідачів не підлягають до задоволення.

Всі інші обставини, які наведені відповідачами у поданих до суду заявах суд не бере до уваги, адже такі не стосуються предмету доказування.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Також понесено витрати за отримання інформації необхідної для розгляду справи у розмірі 30,00 грн. Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі по 956,81 грн з кожного.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 35,00 грн за отримання інформації необхідної для розгляду справи, то у такій слід відмовити, адже вона не відносить до судових витрат, а тому не підлягає розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3% річних у розмірі 2652,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 11955,61 грн, а всього у розмірі 14608 (чотирнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 40 копійок.

Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в частині заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 20815,57 грн грн - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судові витрати у розмірі по 956,81 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька,1а, ЄДРПОУ 03327664;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 21 травня 2024 року.

Суддя О. І. Якимець