Рішення № 119384705, 30.05.2024, Оболонський районний суд міста Києва

30.05.2024 Справа № 756/5696/24

Справа пр. №2/756/3125/24

ун. №756/5696/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне)

30 травня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Галелюк Т.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу позовом Товариство з обмеженою відповідальністю « Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 31528,80 грн., стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.12.2022 року між ТзОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія", правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №555180449460, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 12000 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 60 календарних днів. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав і станом на 02.05.2024 року, його заборгованість перед позивачем становить 31528 грн. 80 коп., з яких: 12000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 19528 грн. 80 коп.заборгованість за відсотками за користування кредиту.

Просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором №555180449460 від 13.12.2022 року в сумі 31528 грн. 80 коп. та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині клопотання просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

На підставі ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.12.2022 року міжТзОВ"Київська торгово-інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №555180449460, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 12000 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 60 календарних днів.

Із договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року відомо, що товариство з обмеженою відповідальністю "Київська торгово-інвестиційна компанія", відступило право вимоги за договором №555180449460 від 13.12.2022 року товариству з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс".

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаними договором не виконав, у зв`язку з чим, станом на 02.05.2024 року його заборгованість перед позивачем становить 31528 грн. 80 коп., з яких: 12000 грн. 00 коп.заборгованість за тілом кредиту та 19528 грн. 80 коп.заборгованість за відсотками за користування кредиту.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першоюстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно дост. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію"визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.Статтею 3 цього Законувизначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.7ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеномустаттею 12 цього Законупорядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст.525,526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно дост. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1ст. 612 ЦК Українивизначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістомст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно дост. 1048 цього Кодексупозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно дост. 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України.

Згідно ч.1ст. 546 ЦК Українивиконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача.

Враховуючи наведене,суд вважає,що позов слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача:заборгованість за кредитним договором№555180449460 від 13.12.2022 рокув сумі 31528 грн. 80 коп., з яких: 12000 грн. 00 коп.заборгованість за тілом кредиту та 19528 грн. 80 коп.заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

15.02.2024 року між ТОВ "Факторинг Партнерс" та АО "Лігал Ассістанс" укладено договір про надання правової допомоги №15-02/2024.

Згідно витягу з акту №1 про надання юридичної допомоги від 02 квітня 2024 року адвокатське об`єднання "Лігал Ассістанс" надало товариству з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" правничу допомогу по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вартість правничої допомоги, згідно детального опису наданих послуг, становить 9 000 грн. 00 коп.

В цілому, зміст наведених стороною позивача послуг адвоката відповідає предмету спору, а тому визнається судом обґрунтованим.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, а також положення ч.2ст. 141 ЦПК України, суд вважає вимоги позивача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають до задоволення, а тому слід стягнути з відповідача в користь позивача 9 000 грн. 00 коп. витрат за надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1, та ч.2ст. 141 ЦПК України, судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,18,133,141,247,258-259,263-265, 280-282 ЦПК України, ст.512,514,526,530,546,1048-1050,1082 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю « Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження - 03150 м. Київ. вул. Гедройця Єжи 6,оф.521; код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість у розмірі 31528 грн. 80 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00грн. та судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко