Постанова № 11937934, 12.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

05 травня 2009 року Справа № 5020-13/197-7/124-13/226-3/065                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова фірма "Маргейт";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Опт-Індустрія";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Індустрія" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 02 березня 2009 року у справі №5020-13/197-7/124-13/226-3/065

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова фірма "Маргейт" (вул. Токарева, 2,Севастополь,99003)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Індустрія" (вул. Адм. Октябрьського, 12,Севастополь,99011)

про стягення 11450,59 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова фірма «Маргейт», звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія»про стягнення 11 447.81 грн. (т.1, а.с. 2-5)

В процесі судового розгляду позивач двічі звертався з заявами, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, остаточно просив суд стягнути з відповідача 11450.59 грн., з яких –8536.41 –заборгованість, 1637.94 грн. –інфляційне відшкодування, 912.46 грн. –пеня, 363.78 грн. –3 % річних (т.1, а.с. 63, 136-137)

Позивач обґрунтував позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору поставки щодо оплати товару та послався на положення статей 509, 526, 546, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 217, 218 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02 березня 2009 року у справі № 5020-13/197-7/124-13/226-3/065 (суддя Головко В.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислової фірми "Маргейт»задоволений повністю.

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме: положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 173, 175, 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін, а також статті 224 Господарського кодексу України та статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, які передбачають відповідальність боржника у вигляді пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Не погодившись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, відповідач посилається на те, що судом неправомірно залишені без відповідної правової оцінки його доводи щодо закінчення строку дії договору поставки 31 грудня 2007 року. Сторона вважає, що всі обов’язки сторін за цим договором припинилися на підставі пункту 7 статті 180 Господарського кодексу України та статті 631 Цивільного кодексу України, та, як слід, відсутні підстави для застосування до нього відповідальності за несвоєчасну сплату вартості товару, поставленого позивачем в період з 11 лютого 2008 року по 14 березня 2008 року.

Крім того, заявник апеляційної скарги не згоден із розрахунком заборгованості, виконаним позивачем, який місцевий господарський суд визнав правильним.

Позивач у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим.

Після оголошеної перерви, сторони у судове засідання, призначене на 05 травня 2009 року, не з’явились.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Маргейт»(постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія»(покупець) укладено договір поставки № 4.Сев-51/06 (том 1, а. с. 10 - 11).

Згідно з розділом 1 цього договору постачальник прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця товар, м’ясопродукцію в асортименті, а покупець - прийняти та оплатити товар у порядку, встановленому договором.

В додатковій угоді від 01січня 2006 року сторони визначили адреси, за якими належить поставляти товар (том 1, а. с. 12).

У відповідності до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється протягом всього строку дії договору на підставі замовлень покупця.

Розділом 5 договору встановлений порядок здійснення розрахунків, пунктом 5.2.1 якого встановлено, що оплата товару за безготівковий рахунок здійснюється за умови відстрочки платежу на 14 календарних днів з дати передачі партії товару, зазначеній у накладній.

Згідно з пунктом 8.3 договору за прострочку оплати переданої партії товару або його частини покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0.2 % від недоотриманої суми за кожний день прострочки протягом тридцяти календарних днів. У разі невиконання грошових зобов’язань в строк, за який стягується пеня, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі п’ятидесяті процентів від суми остаточної заборгованості основного боргу. У разі, якщо покупець протягом п’ятнадцяті днів від дати отримання ним повідомлення про сплату штрафу не сплачує заборгованість з основного боргу, стягнення пені продовжується у розмірі 0.5 процентів від остаточної заборгованості основного боргу за кожний день прострочки платежу.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом одного року. У випадку, якщо жодна із сторін, після закінчення терміну дії цього договору, не виразить намірів його розірвати, договір вважається пролонгованим на один рік.

Так, відповідно до пункту 10.2. договору продавець (позивач) має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, за умови повідомлення про це покупця (відповідача), за один місяць до події, яка настане.

Як вбачається з накладних, що містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 13-39), а також з акту звірення взаєморозрахунків (т.1, а.с. 39-40), позивачем на виконання умов договору станом на 25 березня 2008 року поставлено товару на суму 70 898.44 грн., однак, відповідачем сплачено лише 55654.95 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача за поставлену позивачем продукцію станом на 25 березня 2008 року склала 15243.49 грн. (70 898.44 - 55654.95 = 15243.49).

Матеріалами справи також підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що 24 квітня 2008 року відповідачем було здійснено сплати в сумі 3542.07 грн., 26 травня 2008 року –в сумі 3188.08 грн., 11 серпня 2008 року –в сумі 8 513.33 грн..

У зв’язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія»своїх зобов’язань за договором поставки в повному обсязі, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Маргейт»звернулось до господарського суду міста Севастополя із даним позовом про стягнення заборгованості, що склалася на момент подання позову, в сумі 8536.41 грн., а також 1100.13 грн. інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 274.72 грн., пені в сумі 1536.55 грн. (т.1, а.с. 2-4)

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судовому засіданні 21 квітня 2009 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виниклі з приводу виконання договору поставки, у зв’язку з чим повинні регулюватися главою 54 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 267 Господарського кодексу України передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Отже, пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом одного року. У випадку, якщо жодна із сторін, після закінчення терміну дії цього договору, не виразить намірів його розірвати, договір вважається пролонгованим на один рік.

Так, відповідно до пункту 10.2. договору продавець (позивач) має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, за умови повідомлення про це покупця (відповідача), за один місяць до події, яка настане.

Оскільки жодна зі сторін в період з 2006 по 2007 рік не зверталася до іншої з пропозицією про його розірвання, в силу пункту 10.1 договору його дія була продовжена до 31 грудня 2008 року.

Однак, матеріали справи містять повідомлення позивача вих. № 43 від 15 березня 2008 року про розірвання договору, яке отримано відповідачем 17 березня 2008 року, вх. № 29 (т. 1, а. с. 104). У цьому повідомленні позивач зазначає, що договір поставки вважається розірваним з 19 березня 2008 року. З урахуванням пункту 10.2. договору, судова колегія вважає, що спірний договір є розірваним з 17 квітня 2008 року.

Стосовно розрахунків між сторонами, на неправильність яких посилається заявник апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.2.1 договору, оплата за товар на розрахунковий рахунок постачальника здійснюється покупцем шляхом сплати з відстрочкою платежу в чотирнадцять календарних днів із дати передачі партії товару, зазначеній в накладній.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з позовними вимогами, заборгованість відповідача станом на 25 березня 2008 року складала 15243.49 грн., що підтверджується актом звірення (т.1, а.с. 40-41) та не заперечується відповідачем.

Після зазначеної дати покупцем було сплачено на користь позивача 15243.48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2429 від 24 квітня 2008 року на суму 3542,07 грн., платіжним дорученням № 4805 від 11 серпня 2008 року на суму 8513,33 грн., платіжним дорученням № 3027 від 26 травня 2008 року на суму 3188,08 грн. (т.1, а. с. 74 - 76).

Однак, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за поставлений товар, з урахуванням положень статті 534 Цивільного кодексу України, шляхом зарахування отриманих від покупця грошових коштів від покупця в сумі 15243. 49 грн. в рахунок погашення сум пені, штрафу, процентів та інфляційних втрат, нарахованих на цю суму заборгованості.

Даний розрахунок судом першої інстанції був визнаний правильним без посилань на обґрунтованість застосування вищевказаної правової норми.

Судова колегія не погоджується з таким розрахунком заборгованості, наданим позивачем, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, законодавець пов’язує можливість застосування черговості задоволення вимог за грошовими зобов’язаннями з наявністю цієї вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, така вимога про погашення заборгованості в сумі 15243.48 грн. та сум штрафів, пені, процентів та інфляційних втрат, нарахованих на зазначену суму заборгованості, в триденний строк з моменту отримання листа була надіслана позивачем лише 11 серпня 2008 року (зі штемпелем про відправку –15 серпня 2008 року) (т.2, а.с. 58, 61-63).

При цьому, на зазначену дату відповідачем сума заборгованості в сумі 15243.48 грн. платіжним дорученням № 2429 від 24 квітня 2008 року, платіжним дорученням № 4805 від 11 серпня 2008 року, платіжним дорученням № 3027 від 26 травня 2008 року (т.1, а. с. 74 - 76) була погашена у повному обсязі.

Таким чином, санкції, встановлені договором, а також відповідальність, встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягає нарахуванню до 11 серпня 2008 року, тобто до дня припинення зобов’язання виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Станом на 11 серпня 2008 року позивачем був здійснений розрахунок зазначених санкцій (т.2, а.с. 64), який судова колегія вважає правильним.

Однак, з огляду на заяву позивача про уточнення позовних вимог від 19 лютого 2009 року (т.1, а.с. 136-137), колегія суддів вважає, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Маргейт»підлягають задоволенню в сумі 2234.63 грн., у тому числі 1127.84 грн. –інфляційні втрати, 194.33 грн. - 3 % річних., а також пеня, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, в сумі 912.46 грн..

На підставі зазначеного судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального права, а також висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового скасування прийнятого у справі рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Маргейт»та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову в сумі 2234.63 грн..

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія»задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 02 березня 2009 року у справі №5020-13/197-7/124-13/226-3/065 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення у справі.

Позов задовольнити частково в сумі 2234.63 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія»(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12; код ЄДРПОУ 24696590, р/р 26000945114351 в СФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Маргейт»(99038, м. Севастополь, вул. Токарева, 2; код ЄДРПОУ 20715304, р/р 26004301673 в АКБ «Укрсоцбанк»Севастопольська філія, МФО 324195) заборгованість в розмірі сумі 2234.63 грн., з яких 1127.84 грн. –інфляційні втрати, 912.46 грн. - пеня, 194.33 грн. - 3 % річних., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 223.46 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118.00 грн.

В частині стягнення 9215.96 грн. в позові відмовити.

4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.           

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                В.А. Лисенко