Рішення № 119377725, 30.05.2024, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3113/24

Провадження № 2/487/1814/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2024 представник КП ММР «Миколаївелектротранс» Бузін О.В. звернувся до суду з позовом про стягнення ОСОБА_1 49618,62грн. витрат на її навчання на курсах підготовки водіїв трамваю та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.12.2023 відповідач звернулась до позивача із заявою про прийняття її в учбово-виробничий центр на курси з підготовки водіїв трамвая з 08.12.2023. Між позивачем та відповідачем було укладено 08.12.2023 договори №520 надання послуг із навчання та №521 про відпрацювання за сплату за навчання (далі - Договір 1, Договір 2). 08.12.2023 відповідача було прийнято на курси з підготовки водіїв зі строком навчання 14 днів та 12.03.2024 наказом №76/К-тр визначено, зокрема, відповідача такою яка закінчила навчання, отримала кваліфікацію «водій трамвая 3 класу». В подальшому відповідач повідомила, що працювати водієм трамвая не може за станом здоров`я, укладати трудовий договір з позивачем за професією водій трамвая також не буде, відпрацьовувати 2 роки за умовами Договору 1 та Договору 2 відмовляється. За даними картки медичного огляду від 23.11.2023 та направлення на медичний огляд від 20.11.2023 відповідач придатна до роботи за професією водій трамвая. Відповідач не перебував у трудових відносинах, порушив умови Договору 1, Договору 2, чим завдав підприємству матеріальної шкоди, що слугувало для звернення з позовом.

Ухвалою суду від 08.04.2024 по справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

24.04.2024 року відповідач в особі представника - адвоката Малиновської Н.С. через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву про відмову в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що витрати зазначені в кошторисі (нарахування на оплату праці, безпосередні витрати, стипендія) не підтверджені належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем стипендії в розмірі 23339,00грн., умовами договору №520 від 08.12.2023 такі виплати не передбачені, витрати в розмірі 23582,59грн. відносяться до ЄСВ платником якого є роботодавці. Під час проходження практики відповідач повідомляв водія інструктора, про погіршення стану здоров`я, медичні документи підтверджують захворювання колінних суглобів, що в рамках п.1 ч.5 ст.34 Закону України «Про зайнятість населення» є підставою для звільнення працівника від зобов`язання відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням.

25.04.2024 позивачем було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву. У вказаній відповіді позивач наголошує про обов`язковість взятих на себе зобов`язань за договорами, односторонню відмову відповідача від виконання умов договору, надані копії медичних документів не спростовують умови укладених договорів, відповідачу не встановлено інвалідності, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

09.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив із заявою про розподіл судових витрат. В запереченнях наголошується, що сторони погодили в договорі порядок відшкодування витрат на навчання (відповідачем) за умови розірвання з власної ініціативи трудових відносин до закінчення 2 річного строку відпрацювання або у разі порушення трудової дисципліни під час роботи. Дійсність укладеного договору відповідач не заперечує але наголошує про врахування вимог п.1 ч.5 ст.34 Закону України «Про зайнятість населення» і на час навчання та після його завершення значно погіршився стан здоров`я, матеріали готуються на МСЕК і буде надано відповідні підтвердження. Відповідач не заперечує про можливість розглянути інші посади в позивача, з огляду на її фізичний стан, наприклад - диспетчера або продавця білетів, проте позивач відмовився запропонувати ці посади і укласти трудовий договір. В заяві про розподіл судових витрат відповідач просить долучити докази таких витрат і у разі відмови у позові стягнути їх з позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлено належним чином. Надав до суду заяву, якою просив проводити розгляд справи без його участі та задовольнити позов у повному обсязі.

Сторона відповідача до судового засідання не з`явилась. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлено належним чином. На адресу суду надано заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм оцінку, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» із заявою про прийняття її на курси з підготовки водіїв трамвая з 08.12.2023.

08.12.2023 між КП ММР «Миколаївелектротранс» та ОСОБА_1 було укладено Договір 1. За умовами Договору 1 позивач, на підставі ліцензії від 27.05.2015 серії АЕ №636566, надає послуги із навчання відповідачу за професією водій трамвая зі строком навчання 14 тижнів. Фактична вартість навчання становить 49618,62грн. Навчання здійснюється на базі Учбово-виробничого центру виконавця за рахунок коштів виконавця за умовою, що після закінчення навчання замовник не менше двох років зобов`язується відпрацювати на підприємстві виконавця за професією водія тролейбуса (п.2.1 Договору 1). Замовник укладає договір про відпрацювання на підприємстві не менше двох років за сплату за навчання з виконавцем (п.2.3 Договору 1). Після проходження навчання та вдалого складання іспитів замовник зобов`язаний працювати на підприємстві виконавця не менше 2 років (пп.3.3.3 Договору 1). Замовник зобов`язаний у випадку дострокового відрахування з навчання або дострокового звільнення з підприємства виконавця, повернути виконавцю грошові кошти на умовах, передбачених даним договором та договором про відпрацювання (пп.3.3.4 Договору 1).

08.12.2023 між КП ММР «Миколаївелектротранс» та ОСОБА_1 було укладено Договір 2.

За умовами Договору 2 його предметом є відпрацювання на підприємстві водієм трамвая 2 роки за сплату навчання, врегулювання цивільно-правових відносин між сторонами відносно порядку та умов відпрацювання. За умовою п.2.3 Договору 2 умови та вартість навчання зазначено в договорі про надання послуг із навчання №523 від 08.12.2023. Укладаючи цей договір, сторони виходять з того, що відповідач (сторона 2) зобов`язується відпрацювати водієм трамвая не менше 2 років з моменту завершення навчання, передбаченого цим договором, чим забезпечує своє безкоштовне навчання (п.2.5 Договору 2). У випадку розірвання відповідачем (сторона 2) з власної ініціативи трудових відносин з позивачем (сторона 1) до закінчення 2 річного строку відпрацювання відповідач (сторона 2) зобов`язується відшкодувати позивачу (сторона 1) повний розмір здійснених позивачем (сторона 1) витрат на навчання (п.2.6 Договору 2). Цей договір не регулює трудові відносини між стороною 1 та стороною 2 (п.3.2 Договору 2).

08.12.2023 позивач видав наказ №458/К-тр «Про прийняття на курси з підготовки водіїв трамвая» за яким, з 08.12.2023 прийняв в учбово-виробничий центр підприємства для проходження навчання за професією «водій трамвая» відповідно до укладених договорів в т.ч. ОСОБА_1

Витрати на навчання 1 здобувача освіти за весь період, за попереднім кошторисом за грудень 2023, складає 49618,62грн.

12.03.2024 позивач видав наказ №76/К-тр «Про закінчення курсу навчання в групі з підготовки водіїв трамвая» за яким, за протоколом №3 від 12.03.2024 державної кваліфікаційної комісії наказано: вважати такими, що склали державну кваліфікаційну атестацію та отримали кваліфікацію «водій трамвая 3 класу» здобувачів освіти відповідно до укладених договорів в т.ч. ОСОБА_1 ; видати здобувачам свідоцтво про отримання робітничої кваліфікації «водій трамвая 3 класу».

Відповідно до висновку, за карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 23.11.2023, ОСОБА_1 придатна для роботи за професією водій трамвая.

За висновком медичної комісії від 23.11.2023 ОСОБА_1 придатна до роботи за професією за ДК 003:2005 водієм трамвая.

В консультаційному висновку лікаря терапевта від 07.03.2024 визначено, що пацієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: ГХ 1 стадія, 2 ступінь, ризик 3. СН0ст.; порушення толерантності вуглеводів; ожиріння 1 ст., аліментапрно-конституційне, метаболічний синдром; остеоартроз колінних суглобів (під питанням).

За даними рентгенографії колінних суглобів від 14.03.2024 відповідача зроблено висновок - двобічний гонартроз 2 стадії, пателяфеморальний артроз.

Огляд відповідача в лікаря ортопеда-травматолога від 15.03.2024 в розділі «діагноз» вказано двобічний гонартроз 2 ступеню у стадії загострення. Цей же діагноз визначено в консультації сімейного лікаря від 10.04.2024, виписному епікрізі від 22.04.2024.

Відповідно до довідки від 23.05.2024 №516120 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена 2 група інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, з ураженням ОРА. Характер праці визначено - доступна адміністративна праця без тривалого перебування на ногах.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд вважає, доведеним посилання сторони позивача, щодо надання відповідачу освітніх послуг за договором від 08.12.2023 № 520 на суму 49618,62 грн. та те, що сторона відповідача порушила умови договору не приступивши до виконання обов`язків водія трамвая.

Разом з тим, згідно п.1 ч.5 ст.34 Закону України «Про зайнятість населення» у разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов`язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов`язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов`язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи, зокрема, з підстав установлення інвалідності.

Суд зауважує, що позивач підтвердив в позовній заяві факт звернення відповідача, що остання не може за станом здоров`я працювати водієм трамвая, в подальшому оформила інвалідність, тобто не може виконати свої зобов`язання за договором і це, в силу вказаного вище Закону виключає обов`язок відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому він підлягає залишенню без задоволення.

Щодо понесених судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.04.2024, акту наданих послуг від 30.04.2024, квитанції до квитанції від 06.05.2024 до прибуткового касового ордеру відповідач ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однак, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу, суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрать на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5000,00 грн.

У зв`язку із залишенням позову без задоволення, понесені стороною позивача витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання - залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», адреса: м. Миколаїв, вул. Андреєва-Палагнюка, 17, Ідентифікаційний код: 03328468.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя А.А. Лагода