Рішення № 119372857, 28.05.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2003/24

28 травня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 19.12.2023 №027961 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2023 відповідачем було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX під керуванням водія ОСОБА_2 на автомобільній дорозі М-19, 318 км, Тернопільська область, в ході якої було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 наказу МТЗУ № 363 від 14.10.1997, а саме, під час перевезення вантажу у водія на момент перевірки була відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж у паперовому вигляді, внаслідок чого була винесена постанова №027261 від 19.12.2023 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Проте, позивач не погоджується із вказаною постановою та вказує, що на момент здійснення перевірки жодних перевезень не здійснював, оскільки його транспортний засіб використовувався ТОВ Радехівський цукор згідно договору-найму № 284-Н/23 від 21.07.2023, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, передбачені ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 14.05.2024.

Ухвалою суду від 08.04.2024 повернуто без розгляду клопотання позивача про забезпечення позову шляхом призупинення виконання постанови №027961 від 19.12.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, викладене у пункті другому прохальної частини позовної заяви.

Відповідач у відзиві, поданому 22.04.2024, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 27.10.2023 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX під керуванням водія ОСОБА_2 . Власник транспортного засобу та автомобільний перевізник ОСОБА_1 . Вказаним транспортним засобом здійснювалися вантажні перевезення (палета соняшникова), однак товарно-транспортної накладної на товар у паперовому вигляді для проведення перевірки надано не було.

Зважаючи на виявлене порушення, а саме відсутність ТТН чи будь-якого іншого документу на товар, було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР024403 від 27.10.2023, в якому зафіксовано порушення вимог абз.З ч.І ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

В подальшому, зважаючи на виявлені порушення, 19.12.2023 було винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону. З огляду на викладене, вважають свої дії законними, а у задоволенні позовних вимог просять відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 14.05.2024 з метою витребування у Відповідача інформації, розгляд справи відкладено на 28.05.2024.

20.05.2024 на виконання вимог ухвали суд від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

В судове засідання 28.05.2024 представник відповідача не з`явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи наведене, суд вирішив завершувати розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини.

Як випливає із матеріалів справи, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області відповідно до Порядку №1567, при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), 27.10.2023 на а.д. М-19, 318 км, Тернопільська область, перевірено транспортний засіб у складі автомобіля марки DAF н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX, під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_2 . Вищезазначений автомобіль, згідно свідоцтва реєстрації транспортного засобу належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено, що перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушено вимоги статті 48 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

В Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2023 №024403 водій ОСОБА_2 відмовився ознайомлюватися з актом, не підписувався та пояснень не надав.

В подальшому, за результатами розгляду акту від 27.10.2023 №024403, в.о. начальника Відділу було винесено Постанову №027961 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме за відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж на паперовому носії під час перевезення вантажу.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)( далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Відповідно до ч. 12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного, засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних Осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про-це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його Посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідноз Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його-параметри, із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 60 Закону України Про автомобільний транспорт зазначає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.

Зокрема, суд зазначає, що спірним у даній справі є також питання належності позивача до автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-III.

Так, судом встановлено, що згідно наданого водієм свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засів марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 належать на праві власності позивачу ОСОБА_1 . Однак, 27.10.2023 позивач не здійснював перевезення вантажів, а тому не підпадає під статус автомобільного перевізника, який надає послуги з перевезення вантажу з обов`язковим оформленням документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Окрім того, позивачем було надано відповідачу паперову копію електронного документу Договору найму транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує № 284-Н/23 від 21.07.2023 року, Додаток № 1 до договору, довідку на підтвердження того, що 27.10.2023 року вказаний автомобіль використовувався ТОВ Радехівський цукор згідно договору № 284-Н/23 від 21.07.2023 року.

На виконання ухвали суд від 14.05.2024 з приводу того чи враховувався при винесені оскаржуваної постанови Договору найму транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує № 284-Н/23 від 21.07.2023 року, відповідач в додаткових поясненнях від 20.05.2024 зазначив, що договір був наданий позивачем, проте врахований не був, оскільки були відсутні підтвердження виконання даного договору.

Дані твердження судом оцінюються критично, оскільки відповідач після отримання договору не вимагав у позивача будь-яких документів, які би підтверджували його виконання.

Крім того, суд звертає увагу на положення пункту 2.2 Правил дорожнього руху, а саме на те, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Тобто, встановлення факту належності транспортного засобі на праві власності не робить її на безумовній основі автомобільним перевізником, на якого покладається відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт при користуванні таким транспортним засобом.

Тому, дослідивши матеріали справи та заслухавши аргументи сторін, судом не встановлено факту того, що саме позивач користувався даним транспортним засобом як автомобільний перевізник.

Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, а також факт того, що спірна постанова складена щодо неналежного суб`єкта, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати, пов`язані з правничою допомогою, у розмірі 5000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01.04.2024 між адвокатом Кметиком Ярославом Степаноичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № б/н.

Згідно п.3 даного договору, за надання правової допомоги клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар розмір якого попередньо узгоджується за певний вид та обсяг правової допомоги в розмірі 5000, 00 грн.

Також, згідно п.2.2.1 вищезазначеного договору Замовник, ОСОБА_3 не пізніше 5 робочих днів з моменту прийняття рішення зобов`язується провести оплату такої допомоги в повному обсязі.

Також, згідно платіжного доручення №ПН3749982 від 04.04.2024 позивачем за подання до суду відповідного позову сплачено 3028,00 грн. судового збору.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині першійстатті 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, а також враховуючи задоволення позовних вимог, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.12.2023 №027961 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в сумі 17 000 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору сплаченого при поданні позову в сумі 3028 грн та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 травня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Тролейбусна, 12,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46027 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845);

Головуючий суддяОсташ А.В.