Рішення № 119372855, 29.05.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1766/24

29 травня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника - адвоката Гребенюка Олега Васильовича, звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №028239 від 05.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки Mercedes-Benz н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом АР №028952 від 18.01.2024.

В акті вказано, що під час перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_2 здійснює перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки адаптації тахографа та індивідуальної контрольної книги водія, також у водія відсутні копії графіку змінності водіїв, чим порушено вимоги абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. За результатами розгляду акту начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області було винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу АР №028952 від 18.01.2024

Позивач не погоджується із винесеною постановою, посилаючись на те, що позивач не надає послуги з перевезень вантажу, не має статусу автомобільного перевізника, як і статусу фізичної особи - підприємця, відповідно не допускав порушень вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", тому відповідачем безпідставно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф. Звернув увагу суду на тому, що у відповідності до договору позички транспортного засобу №МБ1-2023 від 30.12.2023, укладеного між позивачем та ТОВ «Мібуч», вказаний транспортний засіб Mercedes-Benz н.з. НОМЕР_1 було передано у строкове безоплатне користування ТОВ «Мібуч» для використання в господарській діяльності. 04.01.2024 між ТОВ «Мібуч» та позивачем складено акт приймання-передачі автомобіля у строкове безоплатне користування. Фактично з цієї дати, юридична особа здійснювала використання автомобіля позивача у цілях своєї діяльності.

Ухвалою суду від 28.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.04.2024 до суду найшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вказав, що в ході проведення рейдової перевірки водієм транспортного засобу було надано для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відповідно до якого власником транспортного засобу є позивач. Інших документів, зокрема, договорів позички чи тимчасових реєстраційних талонів, які б підтверджували використання даного транспортного засобу, зокрема, ТОВ «Мібуч» на момент проведення перевірки пред`явлено не було, так само як і не було надано жодних пояснень з даного приводу. Таким чином відповідач вважає, що у даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт №АР028952 від 18.01.2024, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття.

09.04.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просить позов задовольнити, щодо доводів відповідача про те, що під час рейдової перевірки водій не повідомляв про наявність та не надавав посадовим особа Укртрансбезпеки договору позички, тимчасового реєстраційного талону, зазначає, що вказані відповідачем обставини не впливають на суть спірних правовідносин. Жодна норма діючого законодавства не визначає такі обставини в якості підстави для покладення відповідальності згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» на власника транспортного засобу, який в установленому порядку передав цей транспортний засіб в тимчасове користування. Також, звернув увагу на те, що відповідач, під час оформлення акту 18.01.2024 та під час розгляду справи 05.03.2024, не забезпечив належного з`ясування дійсної особи перевізника, не відібрав жодних письмових пояснень у водія транспортного засобу та не направляв запитів про надання інформації до інших контролюючих органів, які можуть володіти інформацію про осіб, що використовують транспортні засоби у своїй господарській діяльності.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 11.01.2024 та направлення на рейдову перевірку №001027 від 11.01.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на А/Д М-30 252 км, Хмельницька область.

18.01.2024 при проведенні рейдової перевірки, перевірено транспортний засіб марки Mercedes-Benz н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_4 , належить позивачу - ОСОБА_1 на праві власності.

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом АР №028952 від 18.01.2024.

В акті зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Під час перевірки встановлено:

- відповідно до видаткової накладної №215 від 18.01.2024 здійснювалися перевезення вантажів;

- транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ н.з. НОМЕР_1 , відповідно до пункту F.1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 повна маса транспортного засобу становить 4600 кг, обладнаний тахографом;

- автомобільний перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

В даному Акті у графі "Пояснення водія про причини порушень" зазначено "недоліки усунено", копію Акту отримав, у графі "ініціали (ініціал власного імені та прізвище) зазначено ОСОБА_2 та засвідчено підписом.

В подальшому, позивачу направлено повідомлення "Про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства", яким запропоновано позивачу прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 05.03.2024.

Після цього, Відділом Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №028239 від 05.03.2024, якою за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі Закон України №2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина чотирнадцята статті 6 Закону України №2344-III).

За правилами статті 48 Закону України №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Тобто, перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним.

Нормативно-правовим актом, який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, є постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За правилами статті 18 Закону №2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов`язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов`язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п`ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.3. Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу

цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

За приписами пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, транспортний засіб, яким здійснюється перевезення вантажів, повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Надання до рейдової перевірки документів, визначених вказаними вище нормативними актами, є обов`язковим.

Як встановлено судом, позивач є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зафіксовано, що у водія відсутня індивідуальна контрольна книга водія, відсутні копії графіку змінності водіїв,

Встановлені судом обставини свідчать про вчинення 18.01.2024 правопорушення -перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Позивач жодним чином не доводить відсутність виявленого перевіркою порушення, визначеного статтею 48 Закону "Про автомобільний транспорт".

Як на підставу протиправності оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №028239 від 05.03.2024 позивач зазначає, що 30.12.2023 між позивачем та ТОВ «Мібуч» укладено договір позички транспортного засобу №МБ1-2023, на підставі якого належний йому на праві власності транспортний засіб Mercedes-Benz н.з. НОМЕР_1 , що перевірявся, було передано у строкове безоплатне користування ТОВ «Мібуч» для використання в господарській діяльності. 04.01.2024 між ТОВ «Мібуч» та позивачем складено акт приймання-передачі автомобіля у строкове безоплатне користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до п.3 якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861 (далі - Інструкція) за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві.

Також, згідно з п.6.3 Інструкції якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення п.6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт".

Суд зазначає, що в даному випадку носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Надані до позову матеріали щодо позички транспортного засобу іншій особі не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, які саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання матеріалів щодо позички згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд не вважає достатнім доказом договір позички транспортного засобу від 30.12.2023, оскільки вказаний договір не було надано водієм працівникам контролюючого органу на момент проведення перевірки. Проте, в ході проведення перевірки водієм надано видаткову накладну №215 від 18.02.2024, згідно змісту якої останнім здійснювалося перевезення вантажів саме на користь Мідько (покупець).

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до переконання, що саме позивач у спірних правовідносинах мав статус автомобільного перевізника та є суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

З огляду на наведене вище, суд також вважає, що позивачем не спростоване виявлене відповідачем порушення, а саме: автомобільний перевізник не забезпечив водія документами передбаченими статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: на момент перевірки у водія була відсутня індивідуальна контрольна книга водія, відсутні копії графіку змінності водіїв, на спростування чого, на думку суду, представником позивача не надано жодних доказів.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №028239 від 05.03.2024.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки суд відмовив в задоволенні позову, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 травня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );

відповідач:

- Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ 39816845).

Головуючий суддяМірінович У.А.