Рішення № 119372852, 29.05.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1830/24

29 травня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені/ поновлення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити/поновити пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 07.03.2023 звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком. До звернення за призначенням пенсії 07.03.2023 позивач отримував пенсію в окупованому Криму, станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком, а саме 07.03.2023 позивач пенсію не отримує. Відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі № 500/1075/23 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Однак відповіддю від 11.09.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області повторно розглянув заяву позивача та повторно відмовив. Покладений в основу оскаржуваних дій відповідача факт того, що в матеріалах справи відсутня інформація про припинення виплати пенсії на території російської федерації, не є законодавчо встановленою підставою для відмови у призначенні, поновленні виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера. Посилання на те, що позивачем не надано факту припинення виплати пенсії на території російської федерації не дає змоги позивачу вчинити будь які дії так як в умовах повномасштабної війни російської федерації проти України, отримання будь-яких даних з пенсійного органу цієї країни щодо підтвердження припинення виплати пенсії, не вдається реалістичним та призведе до необґрунтованого порушення прав позивача на отримання пенсії щодо строків її призначення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до вимог, викладених у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі № 500/1075/23 заяву та документи, долучені до заяви на призначення пенсії за віком від 07.03.2023, повторно розглянуто та в призначенні пенсії відмовлено. У зв`язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022 запити про отримання даних щодо припинення виплати пенсії до органів російської федерації не надсилаються. В результаті повторного розгляду документів, доданих до заяви, позивач надав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 15.07.1999, та в заяві зазначено, що призначено пенсію в Автономній Республіці Крим. Документи органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо отримання пенсії, та строки її виплати не надано. За таких умов, право на призначення пенсії за віком відсутнє. Зокрема звертаєм увагу на те, що позивач вже звертався до суду щодо того самого предмету та з тих самих підстав, та суд вже розглядав справу позивача, з якою позивач наразі звернувся до суду. Так позивач 28.03.2023 вже подавав позов до Тернопільського окружного адміністративного суду з тим самим предметом та з тих самих підстав. Суд вже розглядав даний спір та виніс рішення від 16.05.2023 у справі № 500/1075/23.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала з 19.12.1998 на обліку в Пенсійному фонді України в м. Сімферополі АР Крим, що підтверджується копією дубліката посвідчення № НОМЕР_2 від 15.08.1999, виданого Управлінням соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя.

Згідно з довідкою від 25.02.2023 за №6112-5002627065 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_1 .

07.03.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2023, у справі № 500/1075/23 визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за №192350006786 від 16.03.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання вимог, викладених у вказаному судовому рішенні заяву та документи, долучені до заяви на призначення пенсії за віком від 07.03.2023, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянуто та листом від 11.09.2023 повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком. В обгрунтування відмови відповідачем зазначено, що орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. У зв`язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022 запити про отримання даних щодо припинення виплати пенсії до органів російської федерації не надсилаються. В результаті повторного розгляду документів, доданих до заяви, позивач надала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 15.07.1999 та в заяві зазначено, що призначено пенсію в Автономній Республіці Крим. Документи органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо отримання пенсії, та строки її виплати не надано. За таких умов, право на призначення пенсії за віком відсутнє.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України)у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV).

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років (ч.2 ст.26 Закону № 1058-IV).

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років (ч.3 ст.26 Закону № 1058-IV).

Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII (далі Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.

Згідно з ч.1, 2 ст. 7 цього Закону для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234. У п. 1 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи).

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач у листі послався на те, що пенсія йому призначалася раніше та документи органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо отримання пенсії та строки її виплати не надано.

Суд звертає увагу, що на час звернення до відповідача з заявою від 07.03.2023 позивач не проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (проживає у с.Воробіївка Тернопільського району Тернопільської області), а тому до нього не застосовується ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234.

Відповідно, не застосовується і п.4 Порядку № 234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

З 22.11.2014 набув чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 (далі Закон №1706-VII), яким встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст.1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.1 ст.4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 " Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати пенсій таким особам проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.

Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.

Таким чином, призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено у ст.49 Закону №1058-IV, наявність яких у справі, що розглядається, встановлено не було.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ".

Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №320/424/23, що враховуються судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні позивачу пенсії за віком, за результатами повторно розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.03.2023, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2023, у справі №500/1075/23.

Суд наголошує, що предметом розгляду у даній справі є правомірність відмови позивачу у призначенні позивачу пенсії за віком за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.03.2023, тоді як у справі 500/1075/23 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за №192350006786 від 16.03.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Відтак, твердження відповідача про те, позивач 28.03.2023 вже подавав позов до Тернопільського окружного адміністративного суду з тим самим предметом та з тих самих підстав, а рішення суду від 16.05.2023 у справі №500/1075/23 є рішенням, що набрали законної сили, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і у даній справі, не відповідає дійсності.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність позивача, 19.12.1943 року народження, відповідного віку, достатнього страхового стажу, що відповідачем не заперечується та підтверджується представленим розрахунком станом на 07.03.2023, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб`єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 № 1058-IV.

Відтак з урахуванням наведеного та зважаючи на неодноразовий характер відмови, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, для реалізації ним у повній мірі гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, порушеного протиправною відмовою відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком з дня звернення за пенсією 07.03.2023.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваних дій, рішень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Оскільки позов підлягає до задоволення, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції №2950-4092-6510-7728 від 28.03.2024 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.03.2023.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМандзій О.П.