Рішення № 119371678, 28.05.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6312/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 28.03.2023 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 25.04.2023 позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали, роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви.

24.05.2023 ухвалою продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 20.07.2023 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

До суду від позивача на виконання ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків та адміністративний позов де визначені позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 155650002413 винесене від 08.02.2023 року, яким було відмовлено в призначенні пенсії по віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію за віком по досягненню 63 років тобто з 01.02.2023 року.

18.08.2023 ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №26431/23), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14 грудня 2023 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385). Розгляд справи №420/6312/23 розпочато спочатку.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що ОСОБА_1 , звернулась 01.02.2023 року з заявою до територіального органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії в зв`язку виповненням 63 років. Однак 08.02.2023 року отримала відмову № 155650002413 від 08.02.2023 року. З відмовою в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивач не погоджується. Відмова мотивована недостатністю страхового стажу для призначення пенсії. Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала у колгоспі «Дружба» з 25.09.1989 року по 04.09.1999 рік. Відповідно до архівної довідки № 372 від 07.09.2021 року ОСОБА_2 працювала в колгоспі «Дружба» на посаді агронома, проте з довідки вбачається, що по розрахунково-платіжних відомостях є тільки період з 1990 року по 1991 рік, а за 1989 ОСОБА_2 в списках не значиться. Поясненнями свідків підтверджується факт, що ОСОБА_2 працювала в колгоспі «Дружба» на посаді агронома. Зарахування трудового стажу повинно бути лише за наявності запису в трудовій книжці. Період роботи в колгоспі «Дружба» підтверджено записом в трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.02.1079 року та поясненнями свідка ОСОБА_3 .

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що Головне управління не погоджується з викладеними вимогами. З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип

екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2002 № 22-1 Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961). Заява про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 01.02.2023 розглянута, за принципом екстериторіальності, головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято рішення за №155650002413 від 08.02.2023 року. За результатом розгляду заяв позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за відсутності необхідного страхового стажу визначеного ст. 26 Закону України №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 58 років 6 місяців за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 липня 2018 року 25 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 20 до 30 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 15 до 22 років. Страховий стаж особи становить 19 років 10 місяців 29 днів. Вік заявника 63 роки. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З огляду на викладене вбачається, що у позивачки недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Документ у електронному вигляді «Адміністративний позов» по справі № 420/6312/23 надіслано одержувачу Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 18.12.23 в 21:29.

Ухвала суду про відкриття провадження у адміністративній справі №420/6312/23 в електронному вигляді надіслана Головному управлінню Пенсійного Фонду України в Одеській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 18.12.2023 о 21:29.

Відповідач Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області у встановлений судом в ухвалі від 14.12.2023 року строк та на час прийняття рішення відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків не подав.

Згідно ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги і заперечення та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після укладення шлюбу 03 листопада 1990 року присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для призначення пенсії за вислугу років 16.02.2023 року звернулася 01.02.2023 року з заявою про призначення пенсії за віком до територіального органу ПФУ.

Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 155650002413 від 08.02.2023 року відмовлено в призначенні пенсії (а.с. 24).

В рішенні № 155650002413 від 08.02.2023 року зазначено, «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 01.02.2023 Вік заявниці 63 роки. Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 58 років 6 місяців за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 липня 2018 року 25 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 20 до 30 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 15 до 22 років. Страховий стаж особи становить 19 років 10 місяців 29 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Не працює. Право на призначення пенсії заявниця матиме після досягнення 65-річного віку, з 24.01.2025. Рішення про відмову може бути переглянуте в разі надання додатково підтверджуючих документів. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує»

Вважаючи рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 155650002413 щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

В ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями ст. 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачено право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абз. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абз.1). До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону (абз.2). Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абз. 3).

Згідно ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (ч.2). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. (ч. 4).

Відповідно до ст. 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч. 1). У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років (ч.2). У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років (ч.3). У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч.4).

Отже, у відповідності до ч. 2 ст. Закону №1058-ІV, після досягнення віку 63 роки, право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В Порядку № 637 вказано, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі (п.17). За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.18).

В п. 3 Порядку № 637 зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

З дослідженого рішення про відмову в призначенні пенсії № 155650002413 від 08.02.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії за віком 01.02.2023 року у віці 63 роки. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж становить 19 років 10 місяців 29 днів.

Згідно з розрахунком форми РС-право в стаж для розрахунку права ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком відповідачем зараховано 19 років 10 місяців 29 днів, а саме наступні періоди:

- з 16.12.1977 по 11.02.1979 -1 рік 1 місяць 20 днів;

- з 26.03.1979 по 11.06.1979 - 2 місяці 16 днів;

- з 02.07.1979 по 19.07.1982 - 3 роки 18 днів;

- з 27.09.1982 по 16.04.1984 -1 рік 6 місяців 20 днів;

- з 10.09.1984 по 30.08.1985 - 11 місяців 21 день;

- з 01.09.1985 по 26.02.1988 навчання на денному відділенні агрономічного відділення в радгоспі-технікумі 2 роки 5 місяців 26 днів;

- з 06.04.1988 по 31.12.1988 - робота в колгоспі - 8 місяців 4 дні;

- з 01.01.1989 по 22.02.1989 - робота в колгоспі - 1 місяць 14 днів;

- з 01.01.1990 по 31.12.1990 - робота в колгоспі - 1 рік;

- з 01.01.1991 по 17.08.1991 - робота в колгоспі - 7 місяців 17 днів;

- з 18.08.1991 по 05.04.1994 - догляд за дитиною до 3 років 2 роки 7 місяців 18 днів;

- з 06.04.1994 по 04.09.1999 - 5 років 4 дні 29 днів.

При дослідженні трудової крижки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_1 від 16 лютого 1979 року (а.с. 14-22), судом встановлено, що позивачка в працювала:

- з 16.12.1977 по 11.02.1979 - на посаді поштаря в Ширяєвському районному відділені зв`язку;

- з 26.03.1979 по 11.06.1979 - на посаді учениці мотальниці в Тираспольському ХБК;

- з 02.07.1979 по 19.07.1982 - на посаді учениці швачки та швачкою мотористкою в Тираспольській швейній фабриці;

- з 27.09.1982 по 16.04.1984 на посаді учениці штукатура маляра в ДСК-6 «Союзенергожилстрой»;

- з 10.09.1984 по 30.08.1985 на посаді маляра в СУ 30 Тираспольського треста;

- з 01.09.1985 по 27.02.1988 навчання на денному відділенні агрономічного відділення в радгоспі-технікумі;

- з 06.04.1988 по 22.02.1989 - член колгоспу « 22 з`їзду КПРС» на посаді агронома;

- з 01.03.1989 по 20.09.1989 член колгоспу «Маяк»;

- з 25.09.1989 по 04.09.1999 - член КСП «Дружба».

З розрахунку стажу ОСОБА_1 здійсненого відповідачем при прийнятті рішення №155650002413 вбачається, що позивачці зараховано страховий стаж 19 років 10 місяців 29 днів, зазначивши, що зараховано всі періоди роботи, проте з досліджених судом записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16 лютого 1979 року, вбачається, що не зараховано позивачці періоди роботи, що зазначені в трудовій книжці:

- з 01.03.1989 по 20.09.1989 - член колгоспу «Маяк» - 6 місяців 20 днів;

- з 25.09.1989 по 31.12.1989 член КСП «Дружба» на посаді агронома 3 місяці 7 днів.

Отже в рішенні №155650002413 про відмову в призначенні пенсії безпідставно відповідачем зазначено, що «до страхового стажу зараховано всі періоди роботи» та не зазначено відповідачем обґрунтування не зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи:

- з 01.03.1989 по 20.09.1989 - член колгоспу «Маяк» - 6 місяців 20 днів;

- з 25.09.1989 по 31.12.1989 член КСП «Дружба» на посаді агронома 3 місяці 7 днів.

До суду відповідачами, як суб`єктами владних повноважень не надано належних та допустимих доказів обґрунтованих підстав не зарахування позивачці до страхового стажу періодів роботи: з 01.03.1989 по 20.09.1989 - член колгоспу «Маяк» - 6 місяців 20 днів; з 25.09.1989 по 31.12.1989 член КСП «Дружба» на посаді агронома 3 місяці 7 днів.

Суд встановив, що трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про трудову діяльність в період: з 01.03.1989 по 20.09.1989 - член колгоспу «Маяк» - 6 місяців 20 днів; з 25.09.1989 по 31.12.1989 член КСП «Дружба» на посаді агронома 3 місяці 7 днів і ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі Порядок №22-1), передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (п.4.3).

Згідно з п. 4.10. Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.

А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.02.2023 № 155650002413 про відмову у призначенні пенсії.

Та з урахуванням приписів ч.2 ст. 9 КАС України, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 01.03.1989 по 20.09.1989 - член колгоспу «Маяк» - 6 місяців 20 днів; з 25.09.1989 по 31.12.1989 член КСП «Дружба» на посаді агронома 3 місяці 7 днів, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2023 року про призначення пенсії.

З урахуванням встановлених судом при розгляді даної справи обставин, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання відповідача зарахувати до стажу спірні періоди та повторно розглянути заяву про призначення пенсії є належним способом захисту порушеного права позивача.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачкою за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (а.с. 4).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №155650002413 від 08.02.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 01.03.1989 по 20.09.1989 - член колгоспу «Маяк» - 6 місяців 20 днів; з 25.09.1989 по 31.12.1989 член КСП «Дружба» на посаді агронома 3 місяці 7 днів, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2023 року про призначення пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, (вул. Соборна, 7-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802).

СуддяО.А. Вовченко