Рішення № 119370317, 29.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. справа № 300/796/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про

визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №092750009818 від 19.01.2024;

зобов`язання зарахувати позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, період роботи у Солотвинській лікарні та в Комунальному некомерційному підприємстві "Солотвинська лікарня" Солотвинської селищної ради з 03.04.1992 по 31.12.2018 та призначити з 11.01.2024 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, період роботи у Солотвинській лікарні та в Комунальному некомерційному підприємстві "Солотвинська лікарня" Солотвинської селищної ради з 03.04.1992 по 31.12.2018. Зазначено, що посилання відповідача на те, що записи в довідці не відповідають записам трудової книжки, як на підставу відмови зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи, не маже бути підставою для не зарахування стажу роботи, оскільки ненадання підприємством або допущення підприємством помилок при оформленні уточнюючої довідки не може нівелювати право позивача на пенсію, яке гарантовано Конституцією України. Посади, які позивач обіймала за спірний період були передбачені Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, а саме працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, молодші спеціалісти з медичною освітою. Твердження відповідача про те, що у трудовій книжці та в довідці № 10 від 05.04.2021 розбіжності є необґрунтованими, оскільки ними підтверджено, що позивач працювала у туберкульозному закладі, її посада відповідала посадам, передбаченим Списком № 2, та є підтверджений факт безпосереднього обслуговування хворих на туберкульоз. Також мотивовано, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 р. відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відмовлено в задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відмовити. Залучено до участі в справі № 300/796/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як другого відповідача (а.с.26, 27).

Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.

22.02.2024 до суду надійшов відзив Головного управління ПФУ в Одеській області (а.с.32-35). Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив, вказавши, що за результатами розгляду заяви позивача від 11.01.2024 рішенням №292750009818 від 19.01.2024 відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з непідтвердженням спеціального стажу. Зазначено, що відсутні підстави для призначення пенсії віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з непідтвердженням пільгового стажу роботи на підставі п. 20 Порядку № 637, оскільки в наданій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.04.2021 № 10, яка видана "Солотвинською лікарнею" та в наказах про результати проведеної атестації, зазначені посади, на яких працювала заявниця, не відповідають записам трудової книжки від 22.01.1986 НОМЕР_1 . Також, не заповнений розділ Списку № 2, який необхідно застосувати при визначенні права на пенсію, не вказано на підставі яких документів та за які роки видана пільгова довідка та не зазначено чи перебувала заявниця у відпустках без збереження заробітної плати. Страховий стаж позивача становить 31 рік 08 місяців, пільговий стаж - не підтверджено, що не дає право на призначення пенсії. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.

29.02.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі (а.с.41-48). Зазначено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявний запис про період роботи в Солотвинській районній лікарні з 03.04.1992 по 31.12.2018. Наявність записів у трудовій книжні про періоди роботи не звільняє від врахування інших умов встановлених Законом № 1058-IV, Порядком № 637, Порядком № 383, Порядком № 22-1, необхідних для призначення пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області період роботи з 03.04.1992 по 31.12.1998 не враховано до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки в наданій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.04.2021 № 10. яка видана "Солотвинською лікарнею" та в наказах про результати проведеної атестації, зазначені посади, на яких працювала заявниця, не відповідають записам трудової книжки від 22.01.1986 НОМЕР_1 . Також, не заповнений розділ Списку № 2, який необхідно застосувати при визначенні права на пенсію, не вказано на підставі яких документів та за які роки видана пільгова довідка та не зазначено чи перебувала заявниця у відпустках без збереження заробітної плати. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заява позивача від 11.01.2024 та додані до неї документи не розглядались, розрахунок стажу не проводився та рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не виносилось. Вважає, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, з врахуванням зазначених у рішенні суду висновків, а не зобов`язання призначити таку пенсію. Зазначено, що оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 2 (10 років) відповідно і відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.01.2024 № 092750009818 про відмову в призначенці пенсії прийнято правомірно.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.01.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с.12-14).

За результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №092750009818 від 19.01.2024, яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Зазначено, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, зокрема жінки, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 54 років 6 місяців і за наявності страхового стажу не менше 24 років 6 місяців, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Згідно п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого, Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у таких випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). Враховуючи вищевикладене та на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону та п.20 Порядку, ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки в наданій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.04.2021 № 10, яка видана "Солотвинською лікарнею" та в наказах про результати проведеної атестації, зазначені посади, на яких працювала заявниця, не відповідають записам трудової книжки від 22.01.1986 НОМЕР_1 . Також, не заповнений розділ Списку № 2, який необхідно застосувати при визначенні права на пенсію, не вказано на підставі яких документів та за які роки видана пільгова довідка та не зазначено чи перебувала заявниця у відпустках без збереження заробітної плати (а.с.15, 16).

Згідно записів №№ 11, 15 трудової книжки від 22.01.1986 НОМЕР_1 , довідки Комунального некомерційного підприємства "Солотвинська лікарня" Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.04.2021 № 10, у спірний період з 03.04.1992 по 31.12.2018 позивач працювала в на посаді санітарки туберкульозного відділу Солотвинськійої районної лікарні, зокрема з 03.04.1992 прийнята на посаду санітарки туберкульозного відділу Солотвинськійої районної лікарні (наказ №48 від 02.04.1992); 31.12.2018 звільнена з роботи по переводу відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №327-к від 26.12.2018), вказана посада передбачена Списком № 2 Розділу XXIV (а.с.17-19).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, як зазначено вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Проте, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі), зокрема, як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі №520/15025/16-а, в якій, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі №21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Як встановлено, за результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №092750009818 від 19.01.2024, яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Зазначено, що на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону та п.20 Порядку, ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки в наданій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.04.2021 № 10, яка видана "Солотвинською лікарнею" та в наказах про результати проведеної атестації, зазначені посади, на яких працювала заявниця, не відповідають записам трудової книжки від 22.01.1986 НОМЕР_1 . Також, не заповнений розділ Списку № 2, який необхідно застосувати при визначенні права на пенсію, не вказано на підставі яких документів та за які роки видана пільгова довідка та не зазначено чи перебувала заявниця у відпустках без збереження заробітної плати (а.с.15, 16).

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".

Згідно запису № 13 трудової книжки позивача НОМЕР_1 запис № 12 вважати недійсним та згідно запису № 14 вказаний запис № 14 вважати недійсним.

Відтак, оскільки згідно запису № 13 трудової книжки позивача НОМЕР_1 запис № 12 вважати недійсним та згідно запису № 14 вказаний запис № 14 вважати недійсним, а згідно записів №№ 11, 15 трудової книжки у спірний період з 03.04.1992 по 31.12.2018 позивач працювала в на посаді санітарки туберкульозного відділу Солотвинськійої районної лікарні, аргументи відповідачів про те, що зазначені посади, на яких працювала заявниця, не відповідають записам трудової книжки від 22.01.1986 НОМЕР_2 є безпідставними.

Суд зазначає, що враховуючи до пільгового стажу за Списком №2 спірний період з 03.04.1992 по 31.12.2018 на посаді санітарки туберкульозного відділу у Солотвинській районній лікарні позивач має достатній пільговий стаж, при цьому позивач має достатній страховий стаж та вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Отже, позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на вищевикладене, оскільки, згідно записів №№ 11, 15 трудової книжки від 22.01.1986 НОМЕР_1 , довідки Комунального некомерційного підприємства "Солотвинська лікарня" Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.04.2021 № 10, у спірний період з 03.04.1992 по 31.12.2018 позивач працювала в на посаді санітарки туберкульозного відділу Солотвинськійої районної лікарні, зокрема з 03.04.1992 прийнята на посаду санітарки туберкульозного відділу Солотвинськійої районної лікарні (наказ №48 від 02.04.1992); 31.12.2018 звільнена з роботи по переводу відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №327-к від 26.12.2018), вказана посада передбачена Списком № 2 Розділу XXIV (а.с.17-19), незарахування позивачу до пільгового стажу спірного періоду роботи з обґрунтувань, що не заповнений розділ Списку № 2, який необхідно застосувати при визначенні права на пенсію, не вказано на підставі яких документів та за які роки видана пільгова довідка та не зазначено чи перебувала заявниця у відпустках без збереження заробітної плати є безпідставним, оскільки відповідальність проведення атестації робочих місць та оформлення уточнюючої довідки покладається на власника підприємства, а не працівника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку

У відповідності до частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії,

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, з метою ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 19.01.2024 № 092750009818; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 період роботи на посаді санітарки туберкульозного відділу у Солотвинській районній лікарні з 03.04.1992 по 31.12.2018; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу з 11.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 19.01.2024 № 092750009818.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 7601) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 період роботи на посаді санітарки туберкульозного відділу у Солотвинській районній лікарні з 03.04.1992 по 31.12.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 11.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.