Ухвала суду № 119369621, 29.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 травня 2024 року Справа 160/10172/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дєєва М.В. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльністю - не надання військовою частиною НОМЕР_1 солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей по суті звернень від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП №227МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2

- визнати протиправною бездіяльністю - не надання Генеральним штабом Збройних Сил України солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП №227МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 .

19.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимогам ст. ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали від 19.04.2024 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

30.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) осіб.

23.05.2024 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача-2 належним чином оформлені згідно вимог Інструкції №124 документи: - довіреності, наказу без № від 05.03.2024 року або витягу з нього, реєстраційну сторінку Книги обліку наказів та директив з даними про реєстрацію наказу без № від 05.03.2024 року.

28.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

29.05.2024 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про заява про відвід судді Дєєва М.В. у справі №160/10172/24.

В обґрунтування вказаної заяви представником позивача зазначено, що позивачем була подана заява про витребування доказів щодо перевірки повноважень представника відповідача-2 та судом мали бути усунуті обґрунтовані сумніви позивача у належності повноважень особи « ОСОБА_4 » представляти інтереси відповідача-2. За таких обставин суд мав запропонувати відповідачу-2 надати належні докази повноважень особи « ОСОБА_4 » представляти інтереси відповідача 2 у цій справі. Натомість головуючий суддя Дєєв М.В 28.05.2024 року без належного обґрунтування визначився у тому, що особисто для нього є достатньо підтвердженими (належними) повноваження особи « ОСОБА_4 » для представництва інтересів відповідача-2. Тим самим до участі у справі суддею ОСОБА_5 була допущена невідома особа із невстановленими належним чином повноваженнями вчиняти будь-які процесуальні дії у суді від імені відповідача-2, що є не припустимим з огляду на приписи ст. ст. 124, 129 Конституції України. Виходячи з того, що суддя Дєєв М.В безпідставно заперечив проти доводів позивача щодо необхідності забезпечення в матеріалах справи №160/10172/24 належних доказів на підтвердження повноважень особи « ОСОБА_6 » як представника відповідача 2 - позивач зазначив, що суддя порушив процесуальний Закон та надав не передбачені процесуальним законом переваги вказаній особі як представнику відповідача-2. Водночас всупереч вимог КАСУ суддя - не виніс вмотивованої письмової ухвали, що ніякими об`єктивними причинами не було обумовлено. Тим самим в порушення основних принципів адміністративного судочинства не створив можливості для здійснення позивачем своїх процесуальних прав і виконання обов`язків. Також, створені умови для появи в матеріалах справи сфальшованих документів у вигляді копій документи, засвідчених особою « ОСОБА_4 », чиї повноваження належним чином не встановлені, тобто, суддя Дєєв М.В. унеможливив об`єктивний розгляд тих обставин справи, які мають істотне значення для предмету доказування, прямо виявивши свою зацікавленість у розгляді справи на користь відповідача-2 та свою упередженість щодо особи позивача.

Суд дослідивши подану представником позивача заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєва М.В., зазначає наступне.

За змістом приписів Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу). Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 36 КАС України встановлено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

За приписами частин 1-2 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що КАС України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу головуючого судді Дєєва М.В., суд зазначає, що заявлений відвід, зокрема, обумовлений незгодою позивача з процесуальним рішенням судді щодо розгляду позовної заяви позивача, а саме, щодо ухвали суду від 28.05.2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів по справі.

Однак, суд звертає увагу на те, що ч.4 ст.36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Із системного аналізу підстав для відводу судді, які визначені у статті 36 КАС України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. При цьому для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Водночас, такі обставини мають бути доведеними. Разом з цим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

При цьому суд зауважує, що Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

З огляду на наведене у сукупності, а також враховуючи, що заява представника позивача про відвід судді Дєєва М.В. мотивована виключно незгодою позивача із процесуальним рішенням судді та не містить інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, які б могли об`єктивно вказувати на упередженість судді Дєєва М.В. при розгляді цієї адміністративної справи, а також зважаючи на відсутність відповідних обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, суд доходить висновку, що наведені представником позивача обставини та підстави для відводу судді не можуть бути достатніми для висновку про упередженість судді Дєєва М.В. при розгляді цієї адміністративної справи.

При цьому, судом враховується, що позивач, у разі незгоди з процесуальним рішенням судді, зокрема з ухвалою, що окремому оскарженню не підлягає, якою є ухвала суду від 28.05.2024 року, не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу в апеляційну скаргу на судове рішення, що буде ухвалене за наслідками розгляду справи і буде підлягати апеляційному оскарженню, у разі незгоди з ним.

Таким чином, з наведених позивачем доводів в обґрунтування заявленого відводу судом не встановлено підстав, які б свідчили про упередженість судді Дєєва М.В., у зв`язку із чим не встановлено і обставин, які б підтверджували, що заявлений спір буде розглянуто упереджено або необ`єктивно.

Не встановлено судом й інших підстав, передбачених ст.ст.36-37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи суддею Дєєвим М.В. та викликали необхідність його відводу.

З огляду на наведене, а також враховуючи відсутність будь-яких інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, суд вважає заяву представника позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєва М.В. необґрунтованою та безпідставною.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником позивача відводу судді Дєєву М.В., а також з огляду на вищенаведені приписи абз.1 ч.4 ст.40 КАС України, слід передати матеріали адміністративної справи №160/10172/24 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 236, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дєєва М.В. у справі №160/10172/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії- необґрунтованою.

Передати матеріали адміністративної справи №160/10172/24 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя М.В. Дєєв