Рішення № 119359317, 29.05.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2370/24

Провадження № 2-о/309/183/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання: Свистак К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за заявою:

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: управління соціального захисту населення Хустської РДА

про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Посилається на те, що з ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.09.2018 року. Від даного шлюбу у них народилася одна дитина донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10.08.2022 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає із заявником за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження місця проживання від 18.04.2024 року. Колишня дружина ОСОБА_2 разом з ними не проживає, у вихованні дитини участі не приймає. Для можливості реалізації прав заявника як батька, що самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину, заявник ОСОБА_1 просить встановити зазначений юридичний факт в судовому порядку.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд заяви без його участі. Заяву підтримує та просить таку задовольнити.

Представник управління соціального захисту населення Хустської РДА, будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до акту обстеження фактичного місця проживання від 18 квітня 2024 року, складеного депутатом Вишківської селищної ради Сита В.В., внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 з 30 квітня 2022 року проживає зі своєю дочкою ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Однією з категорій справ окремого провадження є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявником у заявленій вимозі про встановлення факту не доведено ту обставину, що від визначення факту самостійного виховання малолітньої дитини може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення.

Згідно із ч.6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Із вищенаведеного слідує, що встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, лише в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Наведені заявником обставини, що малолітня дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із ним не свідчить про самостійне виховання та утримання ним дитини.

Заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання доньки, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини.

Керуючись вимогами ст.ст. 14, 15, 141, 150, 151, 153, 155, 157, 164, 165 СК України, ст. ст. 10, 12, 265, 293, 315-319 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.