Ухвала суду № 119355741, 28.05.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26320/20

Провадження №1-в/127/342/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці клопотання Вінницької обласної прокуратури про заміну невідбутого покарання у виді арешту на інший вид покарання, стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання Вінницької обласної прокуратури про заміну невідбутого покарання у виді арешту на інший вид покарання, стосовно засудженого ОСОБА_4 , яке мотивовано тим, що в зв`язку з внесенням змін до Кримінального кодексу України з 28.03.2024 застосування покарання у виді арешту передбачено виключно до засуджених військовослужбовців, до яких ОСОБА_4 не відноситься. За вказаних обставин, подальше виконання призначеного вироком Вінницького міського суду від 16.02.2022 ОСОБА_4 покарання у виді арешту не представляється можливим та підлягає заміні на інший вид покарання, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане до суду клопотання та просив замінити призначене засудженому покарання у виді арешту на обмеження волі строком на десять місяців, яке буде достатнім для запобігання вчинення інших кримінальних правопорушень.

Дослідивши клопотання, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2022 у справі № 127/26320/20 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді арешту на п`ять місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 визначено рахувати з дня його затримання на виконання вироку.

Вказаний вирок суду 19.03.2022 набрав законної сили, після чого його скеровано для виконання до відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області. У зв`язку із відсутністю за місцем проживання та не встановленням місцезнаходження ОСОБА_4 , його 02.05.2022 оголошено в розшук та станом на 07.05.2024 розшукові заходи тривають.

В редакції станом на день постановлення Вінницьким районним судом Вінницької області вироку суду відносно ОСОБА_4 16.02.2022, - за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а саме, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, передбачено покарання у виді штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, арешту на строк до шести місяців, обмеження волі на строк до п`яти років.

Як вбачається з вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 16.02.2022, вбачається, що ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді арешту строком на п`ять місяців.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 60 КК України (у редакції до 28 березня 2024 року) було визначено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

Частиною 3 ст. 60 КК України (у редакції до 28 березня 2024 року) передбачалося, що арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

28.03.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023, згідно яким арешт, як вид покарання, на теперішній час не може застосовуватись до осіб, які не є військовослужбовцями.

Крім того, вказаним Законом доповнено Розділ ІІ Прикінцевих та Перехідних положень КК України пунктом 23 наступного змісту: з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» засудженим, які відбувають покарання у виді арешту в арештних домах, замінити невідбуту частину покарання на інший вид покарання відповідно до статті 72 цього Кодексу.

Викладене вище свідчить, що невідбута частина покарання у виді арешту, призначеного засудженому ОСОБА_4 вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2022, підлягає заміні на інший вид покарання відповідно до ст. 72 КК України.

Статтею 72 КК України (в редакції станом на 28 березня 2024 року) встановлено співвідношення окремих покарань, зокрема пунктом другим частини першої даної статті визначено, що одному дню арешту відповідають: а) два дні обмеження волі; б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; в) два дні пробаційного нагляду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 72 КК України передбачено, що одному дню арешту відповідають два дні обмеження волі.

Враховуючи вищезазначене, а також, ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, шкоду потерпілому не відшкодував, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, думку потерпілого з приводу міри покарання, який просив покарати обвинуваченого суворо, зважаючи на виняткову зухвалість обвинуваченого, не дотримання ним правил поведінки у суспільному житті, зневажливе ставлення до громадського порядку та намагання уникнути покарання за скоєне, суд приходить до висновку, що в даному випадку доцільним буде замінити покарання у виді арешту на покарання у виді обмеження волі, оскільки інші види покарання, які передбачені санкцією статті, не будуть відповідати меті призначення покарання, відповідно до положень ст. 50 КК України.

На думку суду, заміна покарання в даному випадку жодним чином не погіршує становище засудженого, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 60 КК України в редакції від 01.01.2024 покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Згідно ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

Зокрема, арешт прирівнюється до позбавлення волі, що передбачає повну фізичну ізоляцію від суспільства, а санкція у вигляді обмеження волі тримання засудженого в установі відкритого типу. Там за ним здійснюється постійний нагляд з боку працівників установи, проте повної ізоляції від суспільства не відбувається.

Крім того, відповідно до положень ст. 72 КК України одному дню позбавленню волі відповідає один день арешту, натомість одному дню позбавленню волі відповідає два дні обмеження волі.

Положення ст. 51 КВК України в редакції від 01.01.2024 засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх, засуджених, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, і засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах. Іноземні громадяни і особи без громадянства, як правило, тримаються окремо від інших засуджених. На засуджених до арешту поширюються права, обов`язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ст. 56 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.

Відповідно до положень ст. 59 КВК України засуджені до обмеження волі мають право носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп`ютери та аксесуари до них, гроші, мобільні телефони та аксесуари до них, цінні речі, користуватися грішми без обмежень; відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; користуватися засобами мобільного зв`язку; одержувати невідкладну правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 цього Кодексу, у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години.

Таким чином, заміна покарання не порушує права засудженого в даному випадку, оскільки порядок відбування покарання у виді арешту є більш суворим ніж відбування покарання у виді обмеження волі. Крім того, арешт більшим чином обмежує права засудженого, ніж покарання у виді обмеження волі, зважаючи на умови та правила відбування покарання встановлені КВК України.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання Вінницької обласноїпрокуратури прозаміну невідбутогопокарання увиді арештуна іншийвид покарання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 59-1, 72, п. 23 розділу ІI «Прикінцевих і перехідних положень» КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Вінницької обласної прокуратури про заміну невідбутого покарання у виді арешту на інший вид покарання, стосовно засудженого ОСОБА_4 задовольнити.

Замінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невідбуту частину призначеного покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2022 у виді п`яти місяців днів арешту на покарання у виді обмеження волі на строк десять місяців.

Початок строку відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_4 рахувати з дня його прибуття до місця відбування покарання і постановки на облік у виправному центрі.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1