Рішення № 119353811, 28.05.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/3479/24

Провадження № 2-а/711/36/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі:

представника позивача адвоката Ковдій І.С.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача адвокат Ковдій І.С., яка діє на підставі ордеру серії СА №1084285 від 26.04.2024, звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову серії ЕНА №1924179 від 16.04.2024, винесену інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Черноєнком В.А., про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Також в позові заявлено вимогу про відшкодування позивачу судових витрат з оплати судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що підставою притягнення позивача до відповідальності в оскаржуваній постанові зазначено те, що позивачем порушено п. 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306. Натомість відповідний пункт Правил дорожнього руху передбачає обов`язок водія мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а отже відповідальність за порушення такого пункту ПДР настає на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП. Передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення вимог ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», оскільки саме така норма закону забороняє керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами. Тож в позові зазначається, що поліцейський невірно кваліфікував порушення ПДР і невірно кваліфікував норму, за якою притягнув до адміністративної відповідальності позивача, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідачі заперечили проти позовних вимог та просили відмовити у позові. В обґрунтування своєї позиції відповідачі посилаються на те, що інспектором ОСОБА_3 не було порушено жодних, передбачених законом вимог щодо порядку та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. На підтвердження факту вчинення позивачем порушень вимог Правил дорожнього руху та обставин дотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача суду надано копію оскаржуваної постанови та диск з відеозаписами з бодікамер №468623, 468620, що здійснювалися під час фіксації події правопорушення та розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Окремо у відзиві зазначено, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови детально розписано зміст діянь позивача, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Посилання в оскаржуваній постанові на п. 2.1.а ПДР обумовлений особливостями змісту програмного забезпечення, у якому формується постанова поліцейського, і при введенні відповідних даних наявна технічна можливість лише обрати пункт ПДР, за порушення якого передбачена відповідальність. Додатково зазначається, що не точно зазначений нормативно-правовий акт, за порушення якого передбачається адміністративна відповідальність, не впливає на правильність кваліфікації правопорушення, яка в даному випадку визначається виключно нормою ч. 4 ст. 126 КУпАП.

03.05.2024 судом відкрито провадження у справі.

14.05.2024 від представника Управління патрульної поліції в Черкаській області Лебідь А.І., яка діє на підставі довіреності №519/41/3/01-2024 від 08.01.2024, на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача проти позову, в якому викладено позицію відповідача щодо заперечень проти позову.

Від представника Департаменту патрульної поліції Трохименко М.О., яка діє на підставі довіреності №522/41/3/01-2024 від 08.01.2024, на адресу суду надійшла письмова заява, в якій зазначено, що вона заперечує проти позовних вимог з тих самих підстав, що викладені у відзиві УПП в Черкаській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Зауважила, що в діях позивача в будь-якому випадку відсутні ознаки протиправного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки на момент події, яка стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, позивач не знав про наявність судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобам і керував транспортним засобом на підставі тимчасового водійського посвідчення. Додатково пояснила, що на теперішній час позивач оплатив суму штрафу, яка визначена оскаржуваною постановою, проте це не свідчить про визнання ним правомірності оскаржуваної постанови.

Представник відповідачів Лебідь А.І. в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та просила відмовити у задоволенні позову. Додатково пояснила, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови детально зазначено в чому полягає сутність правопорушення та визначено правильну кваліфікацію дій позивача за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому відсутні підстави стверджувати про необгрунтованість такої постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.02.2024 по судовій справі №711/1367/24 (номер судового провадження №3/711/553/24) позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три місяці /а.с. 34-35/.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідна постанова суду не оскаржувалась в апеляційному порядку та набрала законної сили 12.03.2024.

За змістом такої постанови суду ОСОБА_2 до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що визнає свою вину в повному обсязі та просить суворо не карати.

Згідно постанови серії ЕНА №1924179 від 16.04.2024, що складена інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Черноєнком В.А., 16.04.2024 о 12год 53хв в м. Черкаси по вул. Сумгаїтська, 5, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ЗИЛ 431412, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2024, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху (далі ПДР).

Поліцейським ОСОБА_3 було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його виявлення та оголошено рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400грн, а також порядок примусового виконання такого рішення. Копія постанови серії ЕНА №1924179 від 16.04.2024 відразу після її складання була вручена позивачу.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, регулюється положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (далі Закон №580), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. №1395 (далі Інструкція №1395) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №580 поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п. 1 розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 4 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону №580 поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.4-а ПДР на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Пунктом 2.1 «а» ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Частиною 4 статті 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За обставинами події, що стала підставою винесення оскаржуваної позивачем постанови, судом встановлено, що на момент перевірки поліцейським документів позивача, останній мав при собі, замість водійського посвідчення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Натомість на момент такої події позивач був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.02.2024 №711/1367/24, яка набрала законної сили 12.03.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги сторона позивача посилалась на неналежну правову кваліфікації дій позивача в мотивувальній частині оскаржуваної постанови. Надаючи оцінку таким доводам суд виходить з наступного.

Статтею 15 Закону №580 регламентовані основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 9 ст.15 Закону №580 право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Частиною десятою статті 15 Закону №580 передбачено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до преамбули Закону №580 такий закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху. У той же час порядок дорожнього руху регулюється положеннями Правил дорожнього руху.

Пунктом 2.1 «а» ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Системне тлумачення положень ст. 15 Закону №580 свідчить, що така норма Закону регулює загальне правило порядку отримання права на керування транспортними засобами, визначаючи, що наявність відповідного права підтверджується посвідченням водія, а наявність у особи стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами забороняє керування транспортними засобами та, відповідно, можливість отримання посвідчення водія. Тож, якщо до особи застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то закон забороняє видачу такій особі посвідчення водія, а отже така особа не спроможна виконати вимоги п. 2.1 «а» ПДР.

Таким чином слід виснувати, що у випадку керування транспортним засобом особою, до якої застосовано стягнення у вигляді обмеження права керування транспортними засобами, то така особа допускає порушення п. 2.1 «а» ПДР, оскільки вона позбавлена можливості мати водійське посвідчення в силу дії застосованого до неї стягнення.

У статті 126 КУпАП передбачені випадки настання адміністративної відповідальності водія за керування транспортним засобом без водійського посвідчення. Такими випадками є керування транспортним засобом особою, яка:

-не має при собі посвідченні водія відповідної категорії (ч. 1);

-не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2);

-стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3);

-позбавлена права керування транспортними засобами (ч. 4).

Отже по суті всі такі випадки свідчать про порушення особою, яка керує транспортним засобом, вимог п. 2.1 «а» ПДР. Натомість диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність саме для тих випадків, коли особа позбавлена права керування транспортними засобами.

В мотивувальній частині постанови серії ЕНА №1924179 від 16.04.2024 чітко і коректно зазначено суть об`єктивної сторони вчиненого позивачем правопорушення « ОСОБА_2 керував транспортним засобом ЗИЛ 431412, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2024, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР». Зазначені дії стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з накладенням санкції, передбаченої положеннями такої норми Закону. Отже поліцейським правильно визначено зміст вчиненого правопорушення та дано належну правову кваліфікацію діянням позивача, а доводи сторони позивача про суперечливість мотивувальної частини оскаржуваної постанови є помилковими.

Стосовно доводів представника позивача щодо того, що позивач заперечує факт наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, посилаючись на відсутність умислу на вчинення такого правопорушення, що обумовлюється необізнаністю позивача про наявність судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами, то суд звертає увагу на наступне.

За змістом ст. 9 КУпАП винним діянням (дія або бездіяльність), яке є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, є вчинення особою діяння умисно або з необережності. Диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП не визначає наявності обов`язкової форми вини у вигляді умислу, а відтак такою нормою передбачена відповідальність і за вчинення відповідних діянь з необережності.

Необережність як форма вини у теорії права розглядається як самовпевненість та недбалість. Діючи самовпевнено особа передбачає можливість настання негативних наслідків свого діяння, але легковажно розраховує на те, що такі наслідки не настануть. При недбалості особа не передбачає можливості настання негативних наслідків свого діяння, хоча повинна була та могла їх передбачити, якби діяла добросовісно. Об`єктивний критерій недбалості передбачає наявність у особи обов`язку передбачити протиправний характер своїх дій та негативні наслідки свого діяння, а суб`єктивний наявність у особи фактичної можливості передбачити протиправний характер своїх дій та відповідні наслідки.

За обставинами справи судом встановлено, що позивач знав про те, що відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 121 КУпАП шляхом накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. У зв`язку із складанням протоколу про адміністративне правопорушення у позивача було вилучено посвідчення водія, яке до теперішнього часу зберігається в УПП в Черкаській області. Також позивач був обізнаний про час і місце судового розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП відносно нього, що відбулось 29.02.2024.

Окремо суд бере до уваги, що за змістом наданих суду відеозаписів з бодікамер поліцейських №468623, 468620, які є додатками до оскаржуваної постанови, вбачається, що позивач був обізнаний про наявність постанови суду за наслідками розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП, але не був обізнаний про її зміст.

Натомість твердження позивача, що він не знав про результати розгляду судом справи відносно нього та зміст відповідної постанови суду від 29.02.2024 є непереконливими, оскільки судові рішення всіх судів є у вільному доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, і позивач мав змогу з ними ознайомитися.

В цьому контексті варто звернути увагу, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

При цьому суд звертає увагу, що з моменту ухвалення судом рішення про позбавлення позивача права керування транспортними засобами (29.02.2024) до моменту події, внаслідок якої було винесено оскаржувану постанову (16.04.2024) сплинуло понад півтора місяці часу. За таких обставин позивач мав об`єктивну можливість ознайомитись зі змістом судового рішення за наслідками розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП та дату набрання ним законної сили, якби діяв розумно і добросовісно.

Отже з урахуванням вищевикладеного суд відхиляє доводи сторони позивача про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП через відсутність в його діях умислу.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи.

За обставинами даної справи суду не надано доказів, які б свідчили про істотне порушення законних прав і свобод позивача, а також про необґрунтованість чи протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність ознак протиправної діяльності в діях поліцейського, а доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оспорюваної постанови та відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.

Тож з урахуванням всіх обставин справи, перевіривши відповідність дій поліцейського ОСОБА_3 вимогам ст. 2 КАС України при прийнятті постанови серії ЕНА №1924179 від 16.04.2024, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, то понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 126, 245, 251, 283-285, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 28 травня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко