Ухвала суду № 119349087, 28.05.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/4029/24

2/465/2456/24

У Х В А Л А

про відмову у звільненні від сплати судового збору

28.05.2024 року м.Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львові Мартинишин М.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплату судового збору -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», за участю третьої особи: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності роботодавця протиправною та зобов`язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

До заяви позивачем долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на ст.136 ЦПК України.

24.05.2024 року справа переданасудді МартинишинМ.О.,на підставіпротоколу автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями від23.05.2024 року.

Вивчивши матеріали позову та додані до нього додатки, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення по справі, за таких умов:

1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вищенаведеною правовою нормоюЗакону України «Про судовий збір»встановлено чіткий та вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.

Аналіз частин 1, 2статті 8 Закону України «Про судовий збір»дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 19 червня 2011 року в справі Креуз проти Польщі («Kreuz v. Poland») зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, щостаттею 129 Конституції Українизакріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, при зверненні до суду з вимогою про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору, особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження обставин, які слугують підставами, передбаченими чинним законодавством, для задоволення такого роду клопотань. Водночас відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Тобто законодавець передбачив можливість відстрочити сплату судового збору лише з підстав пов`язаних з майновим станом сторони.

Дослідивши наданий позивачкою посвідчення багатодітної сім`ї НОМЕР_1 , то суд дійшов висновку, що він не дозволяє в повній мірі встановити майновий стан позивачки.

А сама по собі обставина, що майновий стан позивачки позбавляє її можливості оплатити судовий збір не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Натомість позивачка не додала до заяви про звільнення від сплати судового збору будь-яких доказів наявності у її власності рухомого чи нерухомого майна, коштів на рахунках у банківських установах, документів, що свідчать про склад сім`ї, документів на підтвердження доводів заявника про те, що вона не отримує дохід, тощо.

Разом з тим, належних доказів на підтвердження скрутного майнового стану, як це передбачено статтею 136 ЦПК України, позивач суду не надав, а сам факт звернення до суду з даним позовом за обставин, які зазначенні у позовній заяві не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Слід також зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» Європейський Суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.

Отже, наведені заявником доводи не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, а тому в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Керуючись ст.ст.136, 222, 247, 260 ЦПК України, ст.8Закону України«Про судовийзбір»

постановив:

У задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплату судового збору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Мартинишин М.О.